WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Спостереження та догляд за органами травлення - Реферат

Спостереження та догляд за органами травлення - Реферат

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА ДОГЛЯД
ЗА ОРГАНАМИ ТРАВЛЕННЯ
Догляд за системою травлення передбачає спостереження за всіма її органами, починаючи від ротової порожнини і закінчуючи нижніми відділами кишечнику.
Особливу увагу приділяють язику. Недарма кажуть, що язик - це дзеркало шлунка і ротової порожнини. За наявності на язику нальоту його треба зчищувати паличкою або шпателем, обмотавши їх марлею. Хворі повинні систематично полоскати рот дезінфіку-ючим розчином (борною кислотою, риванолом, слабкими розчинами перекису водню або калію перманганату - 1-2 кристали на склянку води). Це проводять з метою очищення порожнини рота від мікробів, які завжди у великій кількості містяться в ній.
У хворих, які не можуть робити цього самостійно, язик і всю порожнину рота треба старанно двічі на день витирати ватним тампоном, змоченим одним із антисептичних засобів. Якщо язик сухий, його змащують гліцерином.
Велику увагу треба приділяти тим, у кого через хворобу чи операцію виникло блювання. У ослаблених хворих, які не прокинулися ще після наркозу, виникає небезпека потрапляння блювотних мас у трахею, що може призвести до тяжких ускладнень, зокрема до асфіксії. Коли дозволяє стан хворих, їх треба при цьому посадити, а коли це неможливо, - повернути голову хворого в лівий бік, опустити її дещо вниз, відкрити йому рот, фіксувати у витягнутому положенні язик . Для збирання блювотних мас під куточок рота підкладають рушник або якусь посудину. Після закінчення блювання ротову порожнину ретельно осушують, а коли дозволяє стан хворого, дають йому можливість прополоскати рот водою.
У передопераційний період при деяких патологічних станах (звуження воротаря шлунка внаслідок рубцювання виразки), а також у післяопераційний виникає потреба спорожнити шлунок та промити його. Звичайно шлунок промивають через тонкий поліхлорвінілові™ назогастральний зонд за допомогою лійки або шприца Жане розчином хлористоводневої кислоти або натрію гідрокарбонату (залежно від кислотності шлункового соку) до чистої води. У разі користування шприцом не рекомендується насильно проводити промивання за допомогою поршня (особливо відсмоктувати вміст шлунка) у зв'язку з можливістю кровотечі. Промивання повинно здійснюватися самопливом, за принципом дії сифона (піднімати і опускати лійку чи шприц Жане вище і нижче від положення тіла хворого). Перед уведенням кінець зонда бажано змастити гліцерином. Щоб не облити білизну і постіль водою, перед промиванням шлунка хворого прикривають клейонкою. Воду після промивання зливають у миску.
Перед операцією на органах травлення і під час післяопераційного періоду важливу увагу приділяють станові ки-шечнику. Оскільки ситі хворі краще переносять операцію, треба подбати, щоб верхній і нижній відділи кишечнику були порожніми, а в середньому відділі була невелика кількість високо-калорійної їжі. Напередодні операції хворим ставлять очисну клізму. Для цього потрібні кварта Есмарха або лійка, зонд з ебонітовим, гутаперчевим або скляним наконечником. Останній змащують вазеліном і вставляють в ампулу прямої кишки, а в лійку наливають 1-1,5л води. Після очисної клізми хворий протягом 10 хв повинен затримати в кишках воду.
Дія очисної клізми полягає в збудженні перистальтики кишок рідиною, а також у подрібненні і розрідженні сухих шматків калу.
У деяких випадках (за підозри на непрохідність кишок, перед операцією на товстій кишці) треба хворому поставити сифонну клізму. Техніка проведення її дещо відрізняється від техніки проведення очисної. Якщо очисну клізму ставить сестра, то сифонну у багатьох випадках (підозра на непрохідність кишок) для правильної оцінки її ефективності ставить лікар або медсестра в присутності його. Відрізняється й сама методика ставлення сифонної клізми. Для її проведення треба мати товстий (1-1,5 см у діаметрі) гумовий (без наконечника), на кінці тупо заокруглений зонд, лійку, відро з водою і миску. Зонд посередині перерваний і з'єднаний скляною трубкою (щоб спостерігати, як відходять кал і гази). Положення хворого на спині із зігнутими в кульшових суглобах ногами або на лівому боці з приведеними до живота ногами.
У основі процедури лежить принцип сифона. Хірург вставляє вказівники палець лівої руки в ампулу прямої кишки і по пальцю правою рукою вводить зонд. Палець служить контролем для запобігання скручуванню трубки в ампулі прямої кишки.
Зонд уводять на глибину 30-40 см. У опущену лійку наливають воду і піднімають її. У міру витікання води в кишки лійку заповнюють водою. За один раз через лійку наливають 1 - 1,5 л води (залежно від самопочуття хворого). Після цього лійку опускають нижче від тіла хворого, дещо перехиляючи її вбік. Стежать за відходженням калу і газів. Після витікання з кишечнику води (разом із калом і газами) в лійку знову наливають воду (стежать, аби не потрапляло повітря) і піднімають її. Процедуру повторюють багато разів. Для промивання кишок треба 10-15л води.
Після закінчення процедури хворого (залежно від його стану) додатково садять на унітаз або судно.
Для стимуляції спорожнення кишечнику при атонічному запорі, особливо у людей похилого і старечого віку, при-
значають гіпертонічну (сольову) клізму. До складу рідини, яку вводять у кишки, входять 10 % розчин натрію хлориду або 20-ЗО % розчин магнію сульфату. За допомогою гумового наконечника або шприца Жане в ампулу прямої кишки вводять 50-100 мл рідини. Гіпертонічні розчини не лише подразнюють слизову оболонку кишок, стимулюючи тим самим
Loading...

 
 

Цікаве