WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Сибірка - Реферат

Сибірка - Реферат

підшкірну основу. За некрозу лише шкіри струп відпадає без утворення грануляцій, після повної епітелізації виразки. Згодом гранулююча виразка рубцюється і епітелізується.
Едематозна форма сибірки перебігає дуже тяжко. Першою її ознакою є виникнення незначного свербіння в ділянці проникнення мікробів. Пізніше з'являється набряк, який швидко прогресує. Температура тіла протягом 2-3 діб досягає свого максимуму і тримається до кінця некроти-зації та початку утворення струпа. Набряк не болючий, щільний. Згодом він вкривається дрібними пухирцями, наповненими серозною рідиною, та ділянками некрозу. На 3-тю або 4-ту добу пухирці лопаються і починає виділятися у великій кількості серозна рідина. На 8-му - 10-ту добу пухирці і ділянки некрозу вкриваються струпом.
З моменту лопання пухирців і початку некротизації шкіри захворюван-ня має такий самий перебіг, як у разі карбункульозної форми сибірки. Хво-роба характеризується загальними проявами: температура тіла досягає 40 °С, з'являються марення, мозкові розлади, судоми, блювання. На 3-тю - 4-ту добу може настати смерть.
Бульозна форма сибірки, як і едематозна, зустрічається рідко.
Ще рідше зустрічається еризипе-лоїдна форма сибірки.
Цей різновид шкірної форми сибірки характеризується легким пере-бігом і сприятливим завершенням.
У діагностиці сибірки важливу роль відіграє лабораторне бактеріологічне дослідження. При шкірній формі досліджують вміст везикул, карбункулів, виділення з виразок або струп, що відпав.
Кров для дослідження (1 мл) беруть із вени, бажано в період гарячки. Її засівають безпосередньо на живильнесередовище, а також роблять мазки на предметному склі.
Лікування шкірної форми сибірки повинно бути консервативним. Не дозволяється проводити активні захо-
399
ди (розрізувати, зондувати, вишкрібати). Розтинають пухирі лише у разі нагноєння їх з утворенням гнояка.
Лікування треба починати з надання спокою ураженій ділянці. Основну роль відіграють специфічна терапія, застосування антибіотиків, хіміопрепаратів.
Специфічна терапія полягає у введенні специфічної сироватки. Дорос-лим у разі легкого перебігу вводять 40-50 мл, при захворюванні середньої тяжкості - 50-75 мл, при тяжкому перебігу - від 75 до 100 мл.
Паралельно з протисибірковою сироваткою застосовують специфічний протисибірковий у-глобулін: при легкому перебігу захворювання - 20 мл, при середньої тяжкості- ЗО-40 мл, при тяжкому і дуже тяжкому - 60-150 мл.
Специфічну протисибіркову сироватку і у-глобулін застосовують у по-єднанні з антибіотиками. Курсова доза препаратів групи пеніциліну ста-новить 3 000 000-5 000 000 ОД.
Деякі автори хворим з легкою формою сибірки призначають лише антибіотики: бензилпеніциліну натрієву сіль - по 500 000-1 000 000 ОД внут-рішньом'язово 6-8 разів на добу протягом 5-7 діб, тетрациклін, окситет-рациклін.
Для лікування сибірки застосовують органічні препарати миш'яку (сальварсан). Він ефективний лише в комплексі з іншими лікувальними за-собами і, насамперед, з протисибірковою сироваткою. Вводять сальварсан внутрішньовенне по 0,6-0,9 г.
Поряд із специфічною терапією, застосуванням антибіотиків і сульфа-ніламідних препаратів у комплекс лікування сибірки повинна бути включена і дезінтоксикаційна терапія: щоденні внутрішньовенні вливання розчину "Трисоль" (для відновлення об'єму циркулюючої крові, зняття задишки, ціанозу, спраги) з доданням 400 мл поліглюкіну, реополіглюкіну, а також кортикостероїди.
Профілактика сибірки буває загальною і індивідуальною.
Загальна профілактика передбачає:
1) суворий санітарний нагляд за
виявленням, обліком, паспортизацією і знезараженням скотомогильників;
2) проведення профілактичної роботи серед населення, котре проживає на території, яка є зоною ризику щодо сибірки, а також серед тих, хто займається заготівлею, збереженням, транспортуванням, переробкою і реалізацією сировини тваринного походження;
3) планову вакцинопрофілактику
осіб з ризиком щодо зараження сибіркою;
4) активне виявлення і лікування хворих;
5) активне виявлення інфікованих об'єктів і предметів, їх знезараження;
6) санітарно-освітню роботу серед населення.
Індивідуальна профілактика полягає в імунізації людей проти сибірки. Планові щеплення проводять:
а) тим, хто працює із живими культурами збудника сибірки, заражени-ми лабораторними тваринами або досліджує матеріал, інфікований збудни-ками сибірки;
б) зооветпрацівникам і іншим особам, зайнятим передзабійним утри-манням худоби, а також забоєм, розбиранням туш та зняттям шкури;
в) особам, які зберігають, транспортують і проводять первинну переробку сировини тваринного походження.
Для імунізації людей проти сибірки використовують живу суху вакцину. Первинну імунізацію (скарифікуван-ня або підшкірне введення) проводять дворазове з інтервалом в 21 добу.
У разі прямого контакту людей з матеріалом, який містив сибіркові палички або спори, їх участі у забої і розбиранні туш тварин, які виявилися хворими на сибірку, особам, які доглядають за хворими тваринами і брали участь у їх захороненні, вживали в їжу м'ясо хворої тварини, показана екстрена профілактика, її проводять лише в ранні строки після зараження (не пізніше ніж 5 діб).
Для екстреної профілактики застосовують антибіотики і протисибірко-вий у-глобулін (20-25 мл).
Loading...

 
 

Цікаве