WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Сибірка - Реферат

Сибірка - Реферат

СИБІРКА
Сибірка (anthrax) - гостре специфічне інфекційне захворювання, яке виникає внаслідок проникнення в організм палички сибірки (Bac.anthracis). Випадки захворювання на сибірку спостерігаються у всіх країнах світу. В минулому сибірка належала до найпоширеніших інфек-ційних захворювань. Зараз вона зустрічається частіше в економічно відста-лих, аграрних країнах.
Етіологія. Паличка сибірки була виявлена у 1850 p. Давеном і Рейє-ром у крові тварин, які загинули. Пастер і Кох встановили морфолого-біологічні властивості цього мікроба. Палички утворюють стійкі спори.
Джерелом і факторами передачі палички сибірки є переважно свійські тварини, а також шкіра, шерсть, роги, копита і продукти харчування тварин-ного походження (м'ясо, молоко і ін.).
Джерелом зараження можуть бути й інші тварини - кіт, ведмідь, сірий щур, птахи, собака, біла миша. Описані випадки передачі сибіркової палички кровосисними комахами.
Зараження частіше відбувається під час забою худоби, зняття шкури з тварин, розрізування м'яса худоби, яка хворіла на сибірку.
Найчастіше захворювання спостерігається теплої пори року.
Залежно від шляхів проникнення в організм спор можуть бути різні клінічні форми сибірки: легенева (виникає у разі вдихання мікробів), кишкова (у разі харчування зараженим м'ясом, молоком). Хвороба має дуже тяжкий перебіг і часто закінчується смертю.
У хірургії більше значення має шкірна форма сибірки, яка прояв-ляється утворенням специфічної виразки - карбункулу (pustula maligna, carbunculus malignus).
У основі патогенезу сибірки лежить специфічна токсемія, яка зумовлюється сибірковим токсином.
Зараження відбувається у разі попадання спор на пошкоджену шкіру, слизові оболонки дихальних шляхів і
травного каналу. Зараження самими паличками відбувається рідше.
Інкубаційний період при сибірці відносно короткий - від кількох годин до кількох діб.
У патогенезі шкірної форми сибірки можна виділити такі різновиди:
карбункульозну, едематозну, бульоз-ну, еризипелоїдну. Кожна з цих форм унаслідок генералізації процесу може призвести до виникнення сибіркового сепсису.
У ділянці проникнення збудника виникає осередок коагуляційного не-крозу шкіри і підшкірної основи. Ступінь місцевих змін залежить як від вірулентності мікроба, так і від чутливості до нього організму. У разі високої вірулентності мікроорганізму і чутливості організму до сибірки місцеві зміни можуть бути виражені слабко або їх зовсім не буває. Захворювання перебігає за типом сибіркового сепсису.
Ураження шкіри при сибірці залежить від специфічних продуктів жит-тєдіяльності палички, так званого чинника смерті. Коли в ділянці про-никнення паличок сибірки мало і продукованого ними "чинника смерті" недостатньо, зміни з боку шкіри мають незначний, обмежений характер. За наявності у первинному осередку великої кількості збудників вони можуть проникати в кровоносне русло і осідати в місцях вторинної локалізації.
Клінічна картина шкірної форми сибірки залежить від її різновиду. Карбункульозну форма спостерігається найчастіше (99,1 %). Локалізація карбункула залежить від професійних чинників і особливостей життя населення. Найчастіше уражаються щоки, повіки, лоб, шия, кисті і передпліч-чя. Не буває сибіркових карбункулів на долонях, вушних раковинах.
Місцеві зміни при сибірковому карбункулі характеризуються появою незначного свербіння. Потім на шкірі з'являється щільна червоного кольору свербляча пляма, як після укусу
398
комахи. Згодом свербіння посилюється, а в центрі ущільнення з'являється невеликий пухирець, на місці якого утворюється виразка. Остання починає швидко збільшуватися в розмірах.
Після проривання пухирів і утворення виразки свербіння минає, але з'являються загальні явища: підвищується температура тіла, з'являються головний біль, безсоння, знижується апетит. Підвищення температури тіла відбувається паралельно до збільшення карбункулу. Навколо виразки утворюється запальний валик, який виступає над поверхнею шкіри.
У цей час з'являється м'яка припухлість тканин навколо виразки, яка поширюється на сусідні ділянки. Дно виразки западає і набуває багряного кольору. З виразки виділяється значна кількість серозної або серозно-кров'я-нистої рідини. Біля виразки утворюються дочірні везикули, які з часом зливаються між собою. Коли цього не настає, везикули досягають великих розмірів, що призводить до збільшення карбункулу (іноді до 10 см в діаметрі).
Характерною особливістю сибіркового карбункулу є некротична виразка із значним серозним виділенням, вдавленим темним центром, оточена запальним обідком і вінцем з везикул. Вона має щільну основу, оточена набряклими тканинами.
Сибірковий карбункул, на відміну від інших банальних карбункулів, не болючий. Його часто супроводжує ре-гіонарний лімфаденіт. Збільшені лімфатичні вузли дещо чутливі, але не болючі.
Через деякий час ексудація з виразки зменшується, некротизовані ділянки підсихають. Центральна частина карбункула стає темнішою і гор-бистою. Температура тіла в цей час знижується. Карбункул прикривається струпом. Набряк поступово зникає. Краї струпа відокремлюються від шкіри і починають виступати над її поверхнею. Наприкінці 3-го тижня струп повністю відшаровується, і утворюється гранулююча виразка з незначним гнійним виділенням. Це
буває тоді, коли процес проникає у
Loading...

 
 

Цікаве