WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Аналіз і узагальнення отриманих результатів - Реферат

Аналіз і узагальнення отриманих результатів - Реферат

методу діагностики є чутливість і специфічність методу. Чутливість ГГ для вагітних жінок склала 87,30%, а специфічність - 85,00%. Порівнюючи літературні дані [12, 57] ефективності діагностики БВ за критерієм рН піхвового вмісту, який був визначений за допомогою рН-метрів і наборів універсальних індикаторних папірців, з одержаними результатами чутливості і специфічності ГТ, останній можна вважати ефективним методом скринінгової діагностики БВ у вагітних. Окрім того, ГТ є більш доступним, простим у виконанні і економічно дешевим у порівнянні з іншими методами визначення рН піхвового вмісту.
Проблема розробки ефективного лікування БВ у вагітних має важливе медичне і соціальне (оскільки БВ призводить до НВ та ІПіН) значення. Лікування БВ у вагітних до цього часу залишається досить складним завданням. Нашу увагу привернула ідея комплексного використання препарату з групи 5-нітроімідазолу - орнідазолу ("Тибералу") і пробіотика 5 покоління - препарату "Хілак форте-краплі". Лікування вагітних проводили за такою схемою: одноразовий пероральний прийом після вечері 2 г орнідазолу ("Тибералу") і одночасно інтравагінально вводили "Хілак форте-краплі" по 2 мл двічі на день протягом 7 днів. Після інтравагінального введення препарату "Хілак форте-краплі" рекомендували лежаче положення на спині з зігнутими в колінах ногами на протязі 30 хвилин.
Основною скаргою у жінок 5 групи з БВ була скарга на рясні з неприємним запахом піхвові виділення, які спостерігалися у 53 (81,54%) вагітних до лікування за запропонованою вище схемою. Через 7-10 днів після закінчення лікування вищевказані скарги не подавала жодна жінка, а через 1 місяць такі скарги виявлені у 1 (1,54%) жінки. До лікування БВ у 53 (81,54%) вагітних жінок 5 групи при огляді в дзеркалах слизової оболонки стінок піхви виявлено рясні піхвові виділення і тільки у 10 (15,38%) жінок - помірні піхвові виділення, а у 2 (3,08%) обстежених жінок - скудні піхвові виділення. Через 7-10 днів після закінчення лікування у обстежених жінок 5 групи рясні піхвові виділення були відсутні, а скудними стали у 64 (98,46%) жінок і тільки у 1 (1,54%) жінки - помірними. Через 1 місяць після закінчення лікування у 63 (96,92%) обстежених жінок виділення носили характер скудних і тільки у 2 (3,08%) жінок вони мали характер рясних і помірних. Таким чином, частота рясних піхвових виділень до лікування достовірно (р<0,001) була вищою (81,54%), ніж після закінчення лікування (1,54%). Також достовірно (р<0,05) вищою до лікування (15,38%) була частота помірних піхвових виділень, ніж після лікування (1,54%). Відповідно достовірно (р<0,001) зросла частота скудних піхвових виділень з 3,08% до лікування до 98,46% через 7-10 днів і до 96,92% через 1 місяць після закінчення лікування. Після лікування достовірно (р<0,001) зменшилася частота рідких піхвових виділень з 96,92% до лікування до 1,54% після закінчення лікування, а відповідно зросла частота густих піхвових виділень з 3,08% до лікування до 100,00% через 7-10 днів і до 98,46% через 1 місяць після закінчення лікування. Після закінчення лікування достовірно (р<0,05) збільшилася частота молочних піхвових виділень з 36,92% до лікування до 100,00% через 7-10 днів і до 98,46% через 1 місяць після завершення лікування. У обстежених жінок 5 групи спостерігається достовірне (р<0,001) зменшення частоти рівномірно розподілених по стінках піхви виділень з 95,38% до лікування до 1,54% після завершення лікування і, відповідно, зростання частоти нерівномірно розподілених піхвових виділень з 4,62% до лікування до 98,46% після закінчення лікування.
У всіх 65 обстежених жінок 5 групи були виявлені у вагінальних мазках КК до лікування, а позитивний АТ виявлений у 56 (88,15%) обстежених жінок до лікування. рН піхвового вмісту у обстежених жінок 5 групи до лікування у середньому становив 5,83 0,25 і найчастіше знаходився у межах 5,1 - 6,0 у 58 (89,23%) жінок. До лікування у обстежених жінок 5 групи ЛБ були виділені тільки у 25 (38,46%) жінок і у низькій концентрації 102-105 КУО/мл. Серед ФАБ найчастіше виділялися Staph. epidermidis у 16 (24,62%) жінок і E. coli у 19 (29,23%) жінок у низькій концентрації, відповідно, менше 103 КУО/мл і 103-104 КУО/мл. Серед ОАБ і мікроаерофілів найчастіше виділялися Peptostreptococcus spp. у 19 (29,23%) жінок, Peptococcus spp. у 13 (20,00%) жінок, Вacteroides spp. - у 12 (18,46%) жінок і gardnerella vaginalis - у 38 (58,46%) жінок у високих концентраціях 106-107 КУО/мл.
Після лікування КК були виявлені через 7-10 днів після закінчення лікування у 2 (3,08%) жінок і через 1 місяць після закінчення лікування у 1 (1,54%) жінки. Таким чином, у порівнянні з частотою виявлення КК до лікування відмічається достовірно (р<0,001) зменшення частоти їх виявлення через 7-10 днів після закінчення лікування. АТ у всіх 65 жінок 5 групи через 7-10 днів після закінчення лікування був негативним. Таким чином, частота позитивного АТ після лікування достовірно (р<0,001) зменшилася, ніж до лікування з 86,15% до лікування до 1,54% після лікування. рН піхвового вмісту у жінок 5 групи після лікування через 7-10 днів у середньому становив 4,11 0,27 і через 1 місяць - 4,16 0,26. Після лікування БВ у вагітних жінок 5 групи достовірно (р<0,01) збільшилася частота виявлення ЛБ і їх концентрація у піхвовому вмісті та знизилася частота виявлення і концентрація ОАБ (особливо Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp. і Вacteroides spp.), а також мікроаерофільних бактерій, зокрема gardnerella vaginalis.
Отже, загальна рання ефективність терапії БВ препаратами орнідазол ("Тиберал") і "Хілак форте-краплі" дорівнювала 96,92%, а через 1 місяць стійкий клінічний і мікробіологічний ефект мав місце у 62 (95,38%) жінок.
У 1 триместрі вагітності для лікування БВ у вагітних використовували препарат "Хілак форте-краплі" і індигенні ЛБ. Проведено обстеження і лікування 46 вагітних жінок з БВ (6 група). Курс лікування полягав у інтравагінальному введенні на протязі 7 днів двічі на день 1 мл препарату "Хілак форте-краплі" і 1 мл живильного середовища з індигенними ЛБ (концентрація індигенних ЛБ становила 108-109 КУО/мл).
Клініко-бактеріологічне обстеження вагітних проводили тричі: перед початком лікування, через 7-10 днів і через 1 місяць після закінчення лікування. Основноюскаргою у жінок 6 групи з БВ була скарга на рясні з неприємним запахом виділення, які спостерігалися у 38 (82,61%) вагітних до лікування. Через 7-10 днів і через 1 місяць після закінчення лікування скарг на рясні з неприємним запахом піхвові виділення не надавала жодна жінка. До лікування БВ у 38 (82,61%) вагітних жінок 6 групи при огляді в дзеркалах слизової оболонки стінок піхви виявлено рясні піхвові виділення і тільки у 6 (13,04%) жінок - помірні піхвові виділення, а у 2 (4,35%) обстежених жінок - скудні піхвові виділення. Через 7-10 днів і через 1 місяць після закінчення лікування у 45 (97,83%) обстежених жінок виділення носили характер скудних і тільки у 1 (2,17%) жінки вони мали характер помірних.
Таким чином, частота скудних піхвових виділень до лікування була достовірно (р<0,001) нижчою (4,35%), ніж після закінчення лікування (97,83%).
До лікування 44 (95,65%) вагітних жінок 6 групи мали рідкі піхвові виділення і тільки 2 (4,35%) жінок - густі піхвові
Loading...

 
 

Цікаве