WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Основні етапи анестезіологічного забезпечення оперативних втручань - Реферат

Основні етапи анестезіологічного забезпечення оперативних втручань - Реферат

ОСНОВНІ ЕТАПИ АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАНЬ
Ефективність хірургічного лікування багато в чому визначається адек-ватністю його анестезіологічного забезпечення. Воно складається з таких етапів: передопераційний огляд та оцінка стану хворого, підготовка до операції та анестезії, проведення загальної анестезії, ведення раннього післяопераційного періоду.
У процесі знайомства з хворим треба звернути увагу на його психічний стан і за наявності підвищеної збудливості збільшити дозу седативних засобів перед операцією. Слід з'ясовувати, чи є в нього шкідливі звички (куріння, алкоголізм, наркоманія), бо при цьому нерідко спостерігається стійкійсть до загальних анестетиків.
Час і спосіб уведення препарату
Схема І
Схема II
Напередодні
операції
перед сном -
через рот
Уранці
за 2 год
до операції -
через рот;
За 40 хв до
операції
внутрішньо-
м'язово або
за 5-10 хв
внутрішньо
венне
Фенобарбітал або етамінал-натрій
по 0,1 г, ноксирон - по 0,2 г;
хлордіазаноксин - по 10-15 мг
або тріоксазин - 0,3 - 0,5;
супрастин - по 20- 25 мг
Атропіну сульфат - по 0,3-0,7 мг,
або метадин - по 0,5-0,7 мг,
або скополаміну гідробромід -
по 0,25-0,5 мг,
промедол - по 20-40 мг, або
омнопон - по 20 мг, або
морфіну гідрохлорид - по 10 мг
Фенобарбітал або
етамінал-натрій - по 0,2 г;
дипразин - по 25-30 мг або
димедрол - по 0,1 г,
діазепам - по 5-10 мг
Атропіну сульфат - по 0,3-0,7 мг,
або метадин - по 0,5-0,7 мг, або
скополаміну гідробромід - по
0,25-0,5 мг,
промедол - по 20-40 мг, або
омнопон - по 20 мг, або
морфіну гідрохлорид - по 10 мг,
або дроперидол - по 2,5 мг,
фентаніл - по 0,05 мг
Будь-яке планове оперативне втручання, яке проводиться під загальною анестезією, потребує певного рівня лабораторного та клінічного обстеження. Якщо є дані про наявність інших захворювань, потрібна консультація відповідних фахівців.
Результати передопераційного обстеження хворого визначають тактику анестезіолога до операції, під час її проведення та після неї. Для адекватного анестезіологічного забезпечення хірургічного втручання потрібно мати об'єктивну уяву про ступінь операційного ризику. Ступінь ризику оцінюють у балах. Об'єм та характер передопераційної підготовки значною мірою визначаються тяжкістю основного та супутнього захворювань.
Перед плановими оперативними втручаннями проводять такі заходи:
розмова анестезіолога з хворим про анестезію та операцію; обмеження прийому їжі перед операцією (не менше ніж за 5-6 год), очисна клізма уве
чері (напередодні операції) та зранку;
спорожнення сечового міхура; зняття з'ємних зубних протезів; медикаментозна підготовка (премедикація). Перед екстреними хірургічними втручаннями проводять очищення шлунка через зонд.
Премедикацію проводять для заспокоєння хворого, забезпечення його відпочинку перед операцією, зняття психічного напруження, нормалізації обміну речовин. Премедикація зменшує втрати загальних анестетичних за-собів, запобігає появі небажаних нейровегетативних реакцій, побічній дії наркотичних засобів, гальмує салівацію, секрецію бронхів та потовиділення. Використовують препарати, що володіють енергетичним потенціюванням. Для поліпшення сну призначають снотворні засоби, які також володіють певним седативним ефектом, що посилюється призначенням транквілізаторів. Подібним чином діють наркотичні аналгетики. Вони значно підвищують поріг больової чутливості, зменшують необхідну концентрацію анестетиків, бо потенціюють їх дію. Значною мірою седативний ефект доповнюють деякі протигі-стамінні засоби з нерізким нейролептичним впливом. Всі ці препарати гальмують небажані нейрореф-лекторні реакції, однак повністю не замінюють холінолітичні засоби.
Як правило, у клініці використовують 2-3 схеми премедикації. У пропонованій схемі наведені середні дози засобів для премедикації, що найчастіше застосовуються для пацієнтів з масою тіла 50-70 кг. Для ослаблених хворих, пацієнтів похилого та старечого віку дозу препарату відповідно зменшують. Найчастіше використовують премеди-кацію за схемою І. Вона розрахована на спокійних, урівноважених хворих, яким передбачається виконати не дуже травматичну і тривалу операцію. Пре-медикація за схемою II показана хворим з підвищеною збудливістю нервової системи й інтенсивними обмінними процесами (тиреотоксикоз), а також у разі тривалого і травматичного оперативного втручання.
У разі тривалого і травматичного хірургічного втручання за ЗО- 40 хв до операції хворим разом із атропіну сульфатом внутрішньом'язово вводять 0,0025 г дроперидолу і 0,0005 г фснтанілу.
МАСКОВИЙ НАРКОЗ
Масковий наркоз використовують головним чином у хворих без виражених порушень дихальної, серцево-судинної систем та функцій паренхіматозних органів. Його можна використовувати тоді, коли немає потреби в релаксації м'язів і створенні положення, що утруднює вентиляцію легень. Масковий наркоз відкритим крапельним способом зараз використовують надзвичайно рідко. Його найчастіше проводять за напіввідкритим контуром. Масковий наркоз має такі недоліки:
1) збільшення мертвого простору;
2) тяжкість забезпечення прохідності дихальних шляхів унаслідок можливого спазму голосової щілини у разі поверхневого наркозу, западання язика і аспірації слизу, крові за глибокого наркозу;
3) позаяк релаксація м'язів за поверхневого рівня наркозу не настає,
треба поглиблювати його до другого рівня хірургічної стадії, що супроводжується пригніченням життєво важливих функцій організму;
4) тяжкість забезпечення допоміжної і, особливо, штучної вентиляції ле-гень, оскільки у разі маскового наркозу повітря може розтягувати шлунок;
5) неможливість проведення знеболювання при багатьох оторинола-рингологічних, офтальмологічних і нейрохірургічних операціях, бо мані-пуляції анестезіолога можуть обмежити дії хірурга.
Сучасний комбінований ендотрахе-альний наркоз позбавлений багатьох цих недоліків.
ЕНДОТРАХЕАЛЬНИЙ НАРКОЗ
На сьогодні знеболювання багатьох тривалих оперативних втручань здійснюється під ендотрахеальним наркозом. Порівняно з масковим нар-козом він має низку переваг:
1) запобігає спазмові голосової щілини, западанню язика, аспірації блювотних мас, крові, слизу, що забезпечує прохідність дихальних шляхів;
2) створює оптимальні умови для проведення штучної вентиляції легень у будь-якому положенні хворого;
3) забезпечує можливість для широкого використання міорелак-сантів, досягнення розслаблення м'язів за поверхневого рівня наркозу з мінімальною токсичною дією анестетика на організм;
4) зменшує мертвий простір у дихальній системі наркозного апарата порівняно з масковим наркозом;
5) створює умови для активного відсмоктування з трахеї і бронхів слизу, гною, крові, детриту, блювотних мас;
6) дозволяє виключати з вентиляції окремі ділянкилегень за збере-ження її в інших відділах;
7) дає можливість виконувати оперативні втручання в ділянці голови та шиї.
Разом із цим ендотрахеальний наркоз має і деякі недоліки, які не спостерігаються за інших методів анестезії:
1) складність методики, що вимагає спеціального оснащення і підго-товки персоналу;
2) подразний вплив ендотрахеаль-ної трубки на слизову оболонку трахеї;
3) можливість поширення інфекції в розташовані нижче відділи органів дихання.
Показання: перед оперативними втручаннями на органах грудної клітки, тривалими (понад 1 год) і травматичними операціями на органах черевної порожнини, нейрохірургічними втручаннями, а також перед операціями, що супроводжуються великою крововтратою, у разі тяжких захворювань щитовидної залози і тоді, коди потрібна добра релаксація м'язів. Показанням до цього виду знеболювання є оперативні втручання у такому положенні хворого на операційному столі, за якого порушується біоме-ханізм дихання і потрібна штучна вентиляція легень (положення Тренделен-бурга, положення на животі і ін.).
Протипоказання: гострі
Loading...

 
 

Цікаве