WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Висипний тиф. - Реферат

Висипний тиф. - Реферат


РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
"ВИСИПНИЙ ТИФ"
Висипний тиф - гостре інфекційне захворювання, що передається від хворої людини здоровій разом із вошами і характеризується лихоманкою, своєрідним висипом на шкірі, а також ураженням нервової та серцево-судинної системи. Висипний тиф (історичний, або класичний) є одним з різ-новидів великої групи рикетсіозних захворювань людини, до яких, зокрема, належать ендемічний (щуриний) висипний тиф, кліщовий висипний тиф (пів-нічноазіатський іксодорикетсіоз) і лихоманка Ку, а також хвороба Брілла.
Етіологія. Збудник висипного тифу - рикетсії Провацека (Rickettsia prowazek), які постійно знаходять у клітинах ендотелію судин у хворих ви-сипним тифом. Мають таку назву на честь вченого Провацека, який вивчав причину вошивого тифу й загинув від нього в 1915 р. Збудник висипного тифу може культивуватися в легеневій тканині білих мишей і на хоріон-алантоїсній оболонці курячих ембріонів, що розвиваються.
Епідеміологія. Людина, що хворіє висипним тифом, є єдиним джерелом інфекції. Вона небезпечна наприкінці інкубаційного, весь лихоманковий пе-ріод і ще на протязі 2 днів після нормалізації температури тіла. У деяких ви-падках хворий висипним тифом залишається заразним ще на протязі 10 днів.
Висипний тиф безпосередньо від хворої людини до здорової не переда-ється. Передача рикетсій обумовлена наявністю переносників - вошей (голо-вним чином платтяної воші). Воша, насмоктавшись крові висипнотифозного хворого, стає здатною передавати захворювання не раніше, ніж через 4-5 днів. За цей час відбувається розмноження рикетсій в епітеліальних клітинах її кишечнику, де їх знаходять у великій кількості. Ця обставина має велике епідеміологічне значення. Так, при госпіталізації хворого в перші 5 днів хвороби й одночасній обробці епідеміологічного осередку (знищення вошей) нових випадків захворювання в цьому осередку не буде. Максимальний строк життя зараженої воші 40 - 45 днів; отже, на протязі 35 - 40 днів вона здатна передавати інфекцію.
Клітини епітелію кишечнику зараженої воші через 5 днів переповню-ються рикетсіями Провацека, внаслідок чого вони руйнуються і збудник ви-сипного тифу разом з випорожненнями виходить назовні, забруднюючи шкіру й білизну людини. Цілісність шкірних покривів порушується укусом вошей і розчосами; при почісуванні запаленого місця відбувається втирання в шкіру рикетсій, які потім проникають в кров'яне русло.
Клінічні ознаки. Рикетсії, проникнувши в кров, розносяться по всьому організму. Як внутрішньоклітинні паразити, вони вкорінюються в ендотелій артеріол і капілярів, викликаючи там специфічні зміни. Ендотеліальні кліти-ни уражених судин різко набухають, що призводить до звуження або повної їх закупорки. Такі зміни судин (гранулеми) спостерігаються в усіх органах, в тому числі й у центральній нервовій системі, особливо в продовгуватому мо-зку. Ці ураження викликають тяжкі розлади з боку серцево-судинної та нер-вової систем (менінгоенцифаліт), що одночасно з токсичною дією збудника хвороби обумовлює клінічну картину цього захворювання.
Інкубаційний період висипного тифу становить в середньому 14-15 днів; іноді він скорочується до 7 або триває до 23 днів. Захворювання починаєть-ся гостро. У ряді випадків на протязі 1-2 днів спостерігається загальне не-здужання, поганий апетит. Потім піднімається температура тіла, що досягає в перші 2 дні 39-40° С. Часто підвищення температури супроводжується ознобом.
З першого дня хворий скаржиться на нестерпний зростаючий головний біль, неспокійний, переривчастий сон із сновидіннями. Ці явища швидко змушують хворого лягти у ліжко. Зовнішній вигляд його досить типовий. Обличчя гіпереміроване, набрякле, кон'юнктивіти різко гіпереміровані, су-дини склер розширені, ін'єцировані ("кролячі очі"). Шкіра гаряча.
На 5-й день хвороби (рідше на 4-6-й) з'являється висипка в області бо-кових поверхонь грудної клітини, на згинальній поверхні передпліч, ліктьо-вих згинах і швидко поширюється по всьому тулубу й на нижні кінцівки. Ви-сипка поліморфна (різна за величиною і формою); спочатку вона може бути розеолізною (зникає при натискуванні на неї або розтягуванні шкіри), швид-ко перетворюється на петехіальну, яка вже не зникає при натискуванні та ро-зтягуванні шкіри. При важкому протіканні хвороби висипка може бути з са-мого початку петехіальною. Діаметр елементів висипки від 2 до 5 мм. Іноді до появи висипки на перехідній складці кон'юнктиви виникають дрібнокрап-кові крововиливи (симптом Кіарі - Авцина); при огляді зіву можна знайти на слизовій оболонці м'якого піднебіння, а також біля кореня язичка одиничні крапкові крововиливи (енантема). До чітко вираженої висипки петехії можуть бути виявлені шляхом накладення на плече хворого резинового джгута; при цьому нижче місця перетяжки утворюються крапкові крововиливи.
Період висипань супроводжується погіршенням стану хворого. Зроста-ють явища з боку нервової системи (тифозний статус). У тяжких випадках спостерігаються запаморочення, збудження, марення, галюцинації. У таких випадках з боку медичного персоналу вимагається особливо ретельний на-гляд за тяжкохворими, так як вони можуть встати, втекти, навіть викинутися у вікно тощо. Захворювання протікає з явищами менінгоенцифаліту (запа-лення головного мозку та його оболонок).
У тяжкохворих стул і сечовипускання можуть бути несвідомими. Іноді відбувається затримка сечі або парадоксальне сечовипускання, коли при пе-реповненому сечовому міхурі виділення сечі проходить малими порціями.
Розлад діяльності серцево-судинної системи характеризується глухістю тонів серця, прискоренням пульсу, прогресуючим падінням артеріального тиску, іноді до ступеня колапсу. У розпалі захворювання присутні явища бронхіту, а іноді й бронхопневмонії.
Апетит у хворого поганий. Язик сухий, обкладений білим або коричне-вим нальотом, часто при висовуванні тремтить. Іноді хворий не може вису-нути язик, він "спотикається" через нижні зуби (симптом Говорова - Годе-льє). Звичайно спостерігається схильність до затримки стула. З 4-5-го дня пальпірується селезінка і збільшується печінка.
При сприятливому протіканні захворювання температура тіла нормалі-зується на 12-15-й день (пізніше як виключення); вона падає літично (ступе-неподібно) на протязі 2-3 днів, рідше критично, тобто одразу. Свідомість хворого прояснюється, висипка зникає, з'являється апетит. Поступово нор-малізується артеріальний тиск, сон стає спокійним, сили відновлюються. При стані, що прогресивно поліпшується, на 7-8-й день нормальної температури тіла хворому дозволяють вставати з ліжка і на 13-й день він може бути випи-саний.
Невідкладна допомога. Долікарська допомога: при підйомі температу-ри кладуть холодний компрес на голову, дають 0,5 г ацетилсаліцилової кис-лоти або 0,25 г амідопірину. Медична допомога: при гіпертермії показаний холод на голову, жарознижуючі засоби; 0,5 г ацетилсаліцилової кислоти або 0,25 г амідопірину; серцево-судинні засоби (2 мл 20% розчину камфори або 1-2 мл кордіаміну підшкірно),при різкому збудженні - 1 мл 2,5% розчину аміназину внутрім'язово.
Ускладнення. Серед можливих ускладнень висипного тифу слід перш за все відмітити нервовотрофічні ураження тканин (некрози шкіри, пролежні) і тромбофлебіти (частіше уражаються вени нижніх кінцівок). У деяких хворих, особливо при наявності попереднього виснаження організму або поганому догляді за порожниною рота, можливий розвиток гнійного паротиту. Іноді розвивається обмежена двостороння осередкова пневмонія; у дітей можливі отити. Не є рідкістю токсичні неврити слухового нерву, хоча у цих хворих швидко (звичайно вже на момент виписування з стаціонару) гострота слуху повністю відновлюється. У деяких випадках спостерігається розвиток висип-нотифозного менінгоенцифаліту.
Перенесене захворювання залишає стійкий імунітет. Повторне захворю-вання висипним тифом спостерігається не раніше, ніж через 1,5 років після первинного. Летальність не перевищує 0,1-0,2%.
Профілактика. Услід за госпіталізацією хворого висипним тифом про кожного такого хворого негайно оповіщають районні санітарні організації і санітарно-епідеміологічну станцію (СЕС). Квартиру або гуртожиток, де ме-шкав хворий, піддають дезинфекції і одночасно в осередку проводять епіде-міологічне обстеження.
Усю білизну хворого кип'ятять і перуть з милом, а верхній одяг, ковдри і матраци обробляють у дезінфекційних камерах.
Усіх осіб, що мешкають в оточенні хворого, одразу ж після госпіталіза-ції хворого миють у лазні-пропускнику, а їх білизну, одяг і постільні речі піддають такій самій дезінсекційній обробці, як і речі хворого.
Необхідно забезпечити комплексне одночасне проведення всіх переліче-них заходів, повторюючи санітарну обробку в осередку через 8 днів.
На протязі 25 днів з моменту госпіталізації хворого медичні робітники повинні щодня вимірювати температуру всім, хто мешкає в даному осередку, а через кожні 3 дні, крім того, проводити загальний медичний огляд.
Клініко-епідеміологічний нагляд за особами, що знаходяться в осередку висипного тифу, проводиться на протязі 71 дня з моменту появи першого випадку захворювання.
У боротьбі з поширенням висипного тифу виключно важливу роль віді-грає рання діагностика і госпіталізація хворого. Якщо хворого буде госпіта-лізовано до 5-го дня захворювання висипним тифом, а в осередку забезпече-на одночасна повторна і кільцева дезінсекція і санітарна обробка всіх меш-канців даної квартири або гуртожитку, слід вважати, що нових випадків за-хворювання висипним тифом в цьому осередку вже не виникне.
Допоміжну роль у профілактиці висипного тифу відіграють щеплення вакциною. Імунітет розвивається через 3 тижні після щеплення і діє на протя-зі 8-10 місяців. Щеплення слід робити тим, хто за родом своєї роботи підля-гає небезпеці зараження (персонал інфекційних лікарень, дезінфектори, носії на залізничному і водному транспорті, перукарі, робітники санпропускників тощо).
ЛІТЕРАТУРА
1. Бунин К.В. Инфекционные болезни. - М.: Медицина, 1977. - 492 с.
2. Покровский В.И., Булкина И.Г. Инфекционные болезни с уходом за больными и основами эпидемиологии. - М.: Медицина, 1985. - 240 с.
3. Справочник по оказанию скорой и неотложной помощи/ Под ред. Е.И. Чазова. - М.: Медицина, 1975. - 672 с.
Loading...

 
 

Цікаве