WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Опис рослин: Мучниця звичайна. Меліса лікарська. М'ята перцева - Реферат

Опис рослин: Мучниця звичайна. Меліса лікарська. М'ята перцева - Реферат


Реферат
на тему:
"Опис рослин:
Мучниця звичайна.
Меліса лікарська.
М'ята перцева"
Мучниця звичайна (Arctostaphylos uva-ursi), ведмеже вушко, орусничник, ведмежа ягода, вовчі. ягідки та інші назви.
Родина вересових - Ericaceae.
З лікувальною метою використовують листя рослини.
Поширена в північних районах Європейської частини Радянського Союзу. Трапляється й на Україні (лише на Поліссі), в Сибіру та на Далекому Сході, а також у Північній Америці. Росте зеленими галявинами в соснових і смерекових лісах.
Мучниця - вічнозелена низька напівкущова рослина. Стебла в неї сланкі, дуже гіллясті, з жовтою корою, густо облиствленими гілками (особливо па кіпцях), дрібними квітками, зібраними u короткі пониклі китиці. Листки дрібні, шкірясті, схожі на листки брусниці (недарма па Україні цю рослину іноді називають брусничником), обернено-яйцевидної форми; після відмирання листків на гілках у частинах, що залишилися, утворюються бурі пластинки. Квітки з біло-рожевим віночком, схожим на глечичок. Плоди - кулясті, червоні, борошнисті кістянки без смаку. Листя мучниці збирають підчас цвітіння рослини - у травні - червні.
Щоб під час заготівлі мучниці не сплутувати її з дуже схожою на неї брусницею, треба знати відмітні ознаки обох цих рослин.
Брусниця росте здебільшого сланким кущиком, а мучниця - напівсланким. Листки у брусниці великі, злегка загнуті, трохи зубчасті, внизу всіяні темнобурими крапками, а в мучниці таких крапок немає. Ягоди в брусниці соковитіші, в мучниці вони тільки вологі, з борошнистою масою.
У листках мучниці є глюкозид арбутин, який виявляє діуретичну дію, та різні дубильні речовини, тому препарати з листя цієї рослини є в'яжучими, сечогінними і знезаражувальними засобами.
У науковій медицині застосовують відвар з листя мучниці, який рекомендують при запаленні ниркових мисок (пієліт) і сечового міхура (цистит).
У народній медицині відвар з листя мучниці вживають не тільки при запаленнях нирок і сечового міхура й каменях у них, а й при набряках.
Треба відзначити, що ліки з листя мучниці допомагають не тільки при недугах нирок і сечового міхура, а й при нервових хворобах, їх можна готувати, з самої тільки мучниці та з мучниці пополам із собачою кропивою. Заварюють 1 столову ложку мучниці або суміші її з собачою кропивою в 3 склянках окропу, виварюють, поки не википить 1/3 рідини й випивають за 3 рази протягом дня.
Меліса лікарська (Melissa officinalis), лимонна м'ята, лимонна трава, ройовик, роївник, медівка, медова трава, бджолина трава, маточник.
Родина .губоцвітих - Labiatae.
З лікувальною метою використовують траву рослини.
Трапляється в районах Нижньої Волги, в Криму й на Кавказі та па Україні; вирощують її па Кавказі та в Середній Азії (здебільшого для бджіл).
Меліса - багаторічна рослина. Стебло в неї прямостояче, чотиригранне, злегка волохате або м'яковолосисте, розгалужене, заввишки до 60 см. Листки супротивні, довгочерешкові, яйцевидні, слабозморшкуваті, по краях зубчасті, біля верхівки загострені, зверху темно-зелені, знизу - сірувато-зелені, по краях усипані червоними крапками. Листки, якщо їх потерти, пахнуть лимоном, тому рослину й називають ще лимонною м'ятою чи лимонною травою. Квітки середньої величини, сидять у пазухах верхніх листків у вигляді пухких півкілець, світло-фіолетові, рожеві, а іноді і білі. Зрілі плоди - світло-бурі, дрібні горішки. Цвіте поліса в липні - серпні. На початку цвітіння збирають саме тільки листя рослими (длявідварів), а іноді листя з стеблами (щоб вигнати олії).
Хімічний склад меліси: ефірна олія, гіркота й дубильні речовини; є в ній і вітамін С. У фармакологічному відношенні ця рослина корисна як вітрогінний, сечогінний, заспокійливий і такий, що поліпшує травлення, засоби.
У науковій медицині використовують лише олію з меліси.
В народній медицині мелісу застосовують значно ширше - і її траву (у відварах), і олію з неї, а іноді (при паралічі й подагрі) з неї роблять і настойки на спирті або горілці (для зовнішнього застосування).
Відвар трави меліси, коли його вживають усередину й застосовують зовнішньо, допомагає при запамороченнях, сильному болі в шлунку, при зомліннях та істеричних припадках (входить до складу аналогічних заспокійливих засобів).
Олію з меліси застосовують при серцебитті, ревматизмі, болях у ділянці серця, як потогінний засіб, який вживають усередину (не більше, як по 15 крапель) та як засіб, що регулює менструації.
Меліса входить і до складу ароматичних ванн, її вживають і як засіб для поліпшення обміну речовий в організмі
М'ята перцева (Mentha ріреrita), подібний до неї вид - м'ята водяна (Mentlia aquatica).
Родина губоцвітих - Labiatae.
З лікувальною метою використовують траву рослини.
Поширена в помірній і теплій смугах Радянського Союзу, в тому числі й усюди на Україні.
М'ята перцева - багаторічна рослина, в неї гіллясте, щетинисто-волохато або гладеньке стебло, заввишки 50-100 см. Листки темпо-зелені, яйцевидні, довгасті, зубчастими краями. Квітки у неї фіолетові або червонаво-білувато-рожеві, невиразно двогубі, розміщені багатоколірними півкільцями, зібраними в колосовидні суцвіття. Цвіте рослина в червні - липні дуже пахуча.
Перцева м'ята цінна тим, що в її листках є ефірна олія, яку широко застосовують у хіміко-фармацевтичній, парфюмерно-косметичній, харчовій та лікеро-горілчаній промисловості. Крім ефірної олії, в рослині є й дубильні кислоти.
В науковій медицині перцеву м'яту використовують досить широко, особливо у вигляді препарату ментолу, який добувають з ефірної м'яткової олії, та в вигляді настойки і м'ятної води (для полоскання). Використовують і листя цієї рослини, вводять його до складу різних сумішей, які поліпшують травлення.
У народній медицині перцеву м'яту використовують іще ширше: відомо 26 випадків застосування її при різних хворобах. Крім того, що ця рослина виявляє заспокійливу й регулюючу дію на шлунково-кишковий тракт, вона не менше корисна і як заспокійливий засіб при нервових (іпохондрії, істерії) й серцевих хворобах як зміцнювальний засіб при занепаді сил і при холері, при ревматизмі, та як засіб, що тамує зубний біль. Ця рослина є й жовчо-гінним, але допоміжним засобом, вона ще й освіжає рот, видаляє поганий запах.
Корисна перцева м'ята й при геморої й жіночих хворобах (однаково і при мізерних і при надмірних менструаціях) та як швидко діючий зовнішній засіб при сильному головному болі (треба прикладати до лоба свіже листя).
Подібне лікувальне застосування має в народі й водяна м'ята, яка мало чим відрізняється від перцевої, хіба що тільки тим, що нижча за неї й росте на вологих місцях.
У народі перцеву й водяну м'яту застосовують внутрішньо й зовнішньо при рахіті й золотусі або в вигляді крапель, настойки чи соку всередину (капати на цукор) або відварів (для ванн).
При кровотечі з легень успішно застосовують простий відвар м'яти, а при кривавому блюванні - підпар на оцті.
Loading...

 
 

Цікаве