WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Нориці (фістули) - Реферат

Нориці (фістули) - Реферат

мають глоткового отвору.
Нориці прямої кишки з шкірою промежини та (або) з порожнинами сечового міхура, сечівника чи піхви завжди є супутниками ембріонального недорозвитку прямої кишки - за-рощення дистального кінця її та анального отвору.
Клінічні прояви нориць залежать від їх етіології, характеру, розташування тощо. Вплив нориць на організм хворого широко варіює - від місцевих незручностей (наприклад, деякі природжені нориці бічної поверхні шиї) до тяжких, що загрожують життю (нориці травного каналу, серцево-судинні, стравохідно-трахеальні, бронхо-плевральні, прямокишково-сечові, параректальні та ін.). Природжені нориці негативно впливають на розвиток дітей. Крім того, вони можуть стати джерелом розвитку пухлин.
Діагностика здійснюється на підставі даних анамнезу, виділень з нориці та локалізації її. Досліджують нориці шляхомогляду, зондування, забарвлення просвіту з метою визначення характеру нориці (сліпа чи на-скрізна), фістулографії. Для оцінки загального стану хворого застосовують фізичні, рентгенологічні, ендоскопічні, ультразвукові та інші діагностичні засоби.
Характер нориці, зокрема зовнішньої, у більшості випадків може бути визначений за виділеннями з неї (гній, кишковий вміст, жовч, слиз, слина, сеча, газ тощо), а також за її локалізацією. Проте навіть за явно специфічного характеру виділень з нориці інколи нелегко буває встановити як походження нориці, так і її локалізацію чи рівень у травному каналі, бронхіальному дереві, в інших органах чи шляхах (стравоході, шлунку, кишках, легенях, жовчних протоках тощо). Легшою є діагностика гнійних післяопераційних (лігатурних) нориць, параректальних та нориць остеомієлітичного походження, а також деяких інших зовнішніх нориць, зокрема, природжених слизових бічних нориць шиї, слизово-гнійних серединних нориць шиї та природжених нориць недорозвинутої прямої кишки в навколишні органи й тканини таза.
Для клініки нориць порожнистих органів живота, крім специфічних виділень з них, характерними є наявність гострого дерматиту, мацерації шкіри навколо нориці, які особливо різко виражені у разі виділення з них шлункового чи тонкокишкового та панкреатичного соку і жовчі.
Значна глибина зовнішньої гнійної нориці та її локалізація у разі спон-танного утворення (після проривання гнояка) зі схильністю до хронічного перебігу можуть свідчити про зв'язок нориці з запальним чи пухлинним процесом у сусідніх органах - товстій кишці, нирці, скелеті (кістки нижніх кінцівок, ребра тощо).
Як діагностика, так і лікування нориці можуть бути як простими, так і складними. Самостійне, або ж спонтанне, закриття нориць чи консервативне гоєння їх можливі (частіше через тривалий час) лише в деяких випадках (за умови видалення сторонніх тіл; якщо кишкова нориця має трубчастий характер, тобто слизова оболонка її не вивертається назовні стінки кишки чи на шкіру тощо). Переважно ж лікують нориці хірургічним шляхом.
Гнійні виділення з одного чи кількох отворів на поверхні свіжого чи уже зміцнілого рубця, нерідко з гіпергрануляціями навколо отворів нориць, свідчать про лігатурний характер її. Виділення гною, іноді маленьких шматочків кістки через невелику рану на тлі старих рубців у ділянці нижніх кінцівок (гомілка, ступня, рідше інші сегменти) свідчать про остеомієлітичний характер нориці.
Багато гнійних післяопераційних ранових нориць, спричинених імплан-таційною інфекцією (лігатурні нориці), можуть бути ліквідовані простими прийомами - видаленням лігатур кровоспинним затискачем, введеним через отвір нориці або (рідше) шляхом розтину нориці і видалення сторонніх тіл (ниток, грануляцій тощо). Більшість же зовнішніх нориць, як набутих, так і особливо природжених, та всі внутрішні нориці, незалежно від їх походження, лікують хірургічними методами різної складності - від простого поздовжнього розтину їх (сиринготомії) чи видалення до складних відновних та реконструктивних втручань з метою ліквідації нориці (видалення частини кишки, частки легені, торакопластика, роз'єднання органів у зоні нориці та зашивання їх отворів, перев'язування нориці з перетином її та ін.).
Строк оперативного втручання визначається характером та впливом нориці на загальний стан і життєдіяльність організму. Природжені нориці з слизовим вмістом (наприклад, шийні бічні) можна оперувати у дошкільному віці, якщо вони не ускладнюються інфекцією. Нориці ж тонкокишкові, особливо високі, панкреатичні чи жовчні треба оперувати у міру можливості рано, після ліквідації внутрішньочеревної та тканинної інфекції навколо нориці, оскільки такі нориці призводять до тяжких порушень обміну речовин, які не можуть бути повністю компенсовані за рахунок парентерального або навіть через зондового кишкового годування. Лише деякі післяопераційні травматично-інфекційного походження нориці кишок, зокрема сліпокишкові після апендектомії, дуоденальні після резекції шлунка, що часто бувають трубчастими за типом, нерідко схильні до самостійного закриття протягом 2- 4 тиж, і тому їх спочатку можна спробувати інтенсивно лікувати консервативно (аспірацією виділень, призначенням сандостатину тощо). Самостійне ж закриття губоподібних кишкових нориць (коли слизова оболонка кишки загортається на зовнішню поверхність її чи шкіри) неможливе.
Природжені стравохідно-трахеальні та стравохідно-бронхіальні нориці лікують хірургічним шляхом зразу після народження, оскільки без такого втручання дитина гине вже в перші дні внаслідок пневмонії та розладів дихання.
Природжені нориці та отвори в серці й між головними судинними стовбурами лікують переважно хірургічним шляхом у різні вікові періоди, залежно від ступеня порушення гемодинаміки та дихання, але головним чином у ранньому дитячому та дошкільному віці.
Профілактика нориць (звичайно набутих) полягає в запобіганні інфек-ційним захворюванням, суворому дотриманні правил асептики під час хірургічних втручань, в атравматичному та технічно і біологічно правиль-ному виконанні операцій тощо.
Що стосується природжених нориць, то заходи з профілактики їх поки що практично не здійснюються, оскільки вони формуються переважно в першому триместрі вагітності.
Loading...

 
 

Цікаве