WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Микола Маркович Волкович - засновник Української школи отоларингологів - Реферат

Микола Маркович Волкович - засновник Української школи отоларингологів - Реферат

факультеті утворились два відділи: російський і український. Микола Маркіанович викладав на російському відділі. В 1922 р. російський відділ було закрито. В числі звільнених викладачів був і М.М.Волкович. Втрату клініки він переживав дуже гостро, але на початку 1923 р. Миколу Маркіановича запросили на посаду завідуючого науково-дослідною кафедрою при Київському відділі Укрголовнауки. Надалі, у зв'язку з поділом кафедр з клінічної медицини, він вже завідував хірургічним циклом. Проте робота у відділі Головнауки його не задовольняла, тому що мала чисто теоретичний характер, а М.М.Волкович захоплювався перш за все клінічною і педагогічною діяльністю.
Життя плило, робота скрізь кипіла, і Микола Маркіанович почав входити в свою колію як вчений і педагог. Знову почались засідання Хірургічного товариства і знову він з'явився на місці голови, але йому вже було важко доводити засідання до кінця і О.П.К-римов часто був змушений його заступати.
В 1927 р. Київське хірургічне товариство влаштувало 45-річний ювілей лікарської діяльності Миколи Маркіановича. Велика аудиторія факультетської хірургічної клініки не могла вмістити всіх бажаючих його вітати. З промовами виступили представники всіх спеціальностей, а також учнівська молодь. Всі промови були щирими, теплими, в них виступаючі віддавали Миколі Маркіановичу належне як викладачеві, вченому, хірургові і чутливій, добрій чесній людині.
Микола Маркіанович захворів якось несподівано і для себе, і для оточуючих. В квітні 1928 р. він ще головував в Київському хірургічному товаристві, збирав у себе комісію із складання біографій для галереї російських хірургів, а в травні у нього почались і весь час посилювались болі в хребті. Йому важко стало ходити, і він залишався вдома, посилено працюючи над останніми коректурами своєї великої праці - вчення про переломи і вивихи. Важко пересуваючись і не маючи змоги довго залишатись в сидячому положенні через болі, він продовжував працювати і складати предметний покажчик для своєї вищезгаданої праці. Відчуваючи нестерпний біль, Микола Маркіанович висловив одного разу припущення, що в нього, очевидно, пухлина у хребті. Згодом у нього з'явилась параплегія, а за 3 дні до смерті він впав у непритомний стан і помер при явищах пневмонії 11 липня 1928 р. Розтин тіла Миколи Маркіановича виявив рак передміхурової залози і метастаз у спинний мозок.
В день смерті Академія наук УРСР обрала його своїм дійсним членом. 13 липня 1928 р. Микола Маркіанович був похований на Байковому кладовищі в М.Києві.
Наукова діяльність
М.М.Волкович брав активну участь у Пироговських, а також Всесоюзних і Українських з'їздах, неодноразово обирався головою з'їзду. Багато разів він бував у закордонних наукових відрядженнях. Микола Маркіанович був членом Товариства російських хірургів, Російського хірургічного товариства імені Пирогова і Саратовського хірургічного товариства.
В 1915 р. він отримав звання заслуженого професора.
Микола Маркіанович Волкович залишив велику і цінну наукову спадщину - 84 друкованих праці, багато з них було опубліковано за кордоном. Ці праці надзвичайно різноманітні і стосуються різних питань з хірургії. Ми зупиняємось лише на деяких з його наукових праць, переважно, оригінальних і таких, що залишили особливий слід у вітчизняній літературі.
Першою побачила світ дуже цінна праця М.М.Волковича про риносклерому, яка стала темою його докторської дисертації і була відзначена не тільки у нас, але й за кордоном.
Зспоіег з Відня просив М.М.Волковича зайнятися статистикою поширення цього захворювання в Росії, що Микола Маркіанович і виконав, написавши статтю - "К стати-стико распространения склеромьі в России" ("Русский врач, 1910 р."). В Києві був утворений навіть комітет під головуванням М.М.Волковича для вивчення риносклероми.
В 1890 р. в "Вестнике хирургии" була надрукована стаття М.М.Волковича "Об особой форме пораження крупних сосудов конечностей" (агїегііііз аоіііегапз), як про одну з причин так званої спонтанної гангрени. В цій статті широко описана патологія при цьому захворюванні. Згодом ця робота стала темою для докторської дисертації брата Миколи Маркіановича Волковича, її розробляв В.О.Оппель і цілий ряд радянських хірургів, отже вона по праву може вважатися здобутком вітчизняної хірургії.
В 1898 р. в журналі "Врач" була опублікована робота М.М.Волковича "К вопросу о резервах брюшньїх покровов при чревосечении". Як вдумливий і спостережливий хірург, М.М.Волкович не міг не бачити, що після розтину черева нерідко виникають так звані післяопераційні грижі, які спричиняють хворим різні неприємності і часто потребують повторних операцій. На цій підставі він розробив метод, що широко використовується у хірургії - не перерізувати м'язові шари, а розщеплювати їх за ходом волокон. Така методика дійсно видалася достатньою гарантією запобігання післяопераційним грижам. Вона має перевагу і перед серединним розтином черева. З приводу цієї методики автор зробив доповідь на VIII з'їзді хірургів, де вона була одностайно схвалена.
В 1900 р. в "Летописи русской хирургии" М.М.Волкович опублікував статтю "К вопросу о лечении гангренозних й, в частности, подозрительньїх на гангреньї ущемлен-ньіх кишечньїх грьіж". Цю роботу М.М.Волковича хірургам слід завжди пам'ятати.
М.М.Волкович, пройшовши курс хвороб вуха, горла й носа за кордоном, був у Києві піонером в цій галузі медицини і дав цілий ряд праць з цієї спеціальності. Декілька статей він присвятив раку гортані, відзначивши при цьому клінічні особливості, оперативний метод і подальшу долю оперованих. Він дослідив також стан лімфатичних залоз шиї з метою виявлення в них метастазу рака.
В "Летописи русской хирургии" за 1898 р. вийшла дуже значна в практичному відношенні праця "О хронических сужениях гортани й трахей, препятствующих удале-нию трахеотомической трубки й хорошо устранимьіх при интубации". В "Русском вра-че" за 1905 р. вміщена публікація "К вопросу о технике операции трепанации сосце-видного отростка", де описується вироблена автором кістково-пластична операція трепанації сосковидного відростка з наступним зашиванням рани.
В "Хірургічному архіві" за 1910 р. вийшла велика стаття про ринопластику, в якій автор віддає перевагу італійському способу і наводить подробиці свого методу - утворення носа з пальця; цей метод запропонований ним незалежно від Р.Р.Вредена.
Микола Маркіанович оперував на головному мозку,проводячи кістково-пластичну операцію з приводу його грижі. Стаття про це надрукована в "Летописи Русской хирургии" за 1905 р. В двох випадках він оперував на легенях з приводу їх змертвіння і oтримав добрий результат. Стаття про це опублікована також в 1907 р. Обидві ці статті на той час були новинками.
М.М.Волкович залишив нам роботи з гінекології і урології: "Способ пластического закрьітия тяжельїх пузьірно-влагалищньїх свищей при помощи матки", "Способ восста-новления женского мочеиспускательного канала при одновременном пузьірно-влага-лищном свище", "Данньїе к лечению губовидньїх свищей мужского полового члена", "Случай почечной хирургии, интересной по наведенньїм в нем отступлениям в развитии мочевого аппарата". В останній з перелічених статей автор вказує, яким уважним повинен бути хірург при операції, щоб не зашкодити
Loading...

 
 

Цікаве