WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Микола Маркович Волкович - засновник Української школи отоларингологів - Реферат

Микола Маркович Волкович - засновник Української школи отоларингологів - Реферат

МИКОЛА МАРКІАНОВИЧ ВОЛКОВИЧ - ЗАСНОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ ОТОЛАРИНГОЛОГІВ
9 грудня (27 листопада) 1998 р. виповнилося 140 років від дня народження Миколи Маркіановича Волковича, видатного вітчизняного хірурга, одного із засновників оториноларингології на Україні. Все його життя, невтомна лікарська, науково-педагогічна та громадська діяльність є гарним прикладом цілеспрямованості, безперервних творчих пошуків.
Микола Маркіанович одним з перших на Україні почав читати лекції по ЛОР-захворюванням. З 1889 по 1903 роки він першим читає студентам медичного факультету Університета св. Володимира систематичний, але не обов'язковий курс з оторино-ларингології.
Людина високої ерудиції, широкого світогляду, неперевершений хірург, М.М.Волкович втілив в собі найкращі риси лікаря, педагога, науковця. Він був гідними учнем та спадкоємцем славної плеяди видатних діячів медицини - М.І.Пирогова, С.П.Бот-кіна, Г.А.Захар'їна та інших.
Микола Маркіанович Волкович народився, працював і прожив все життя на Україні. Він є справжнім представником української інтелігенції і заслуговує на те, щоб нащадки знали його і пам'ятали про нього.
Микола Маркіанович народився 9 грудня (27 листопада) 1858 р. в невеличкому місті Городні, Чернігівської губернії, в родині церковного дячка. Всього дітей у батька було троє - двоє хлопчиків і дівчинка, Коля був старшим. Він навчався грамоті в трикласному повітовому училищі. Ще тоді на нього звернули увагу як на працьовитого і здібного учня. Після закінчення міського училища, за порадою вчителів, хлопчика віддали до класичної Чернігівської гімназії, куди він поступив відразу в другий клас.
В Чернігові він жив у своїх дуже бідних родичів, і йому з четвертого класу гімназії довелося заробляти собі на життя та ще допомагати своїм рідним. Гімназію Микола Маркіанович закінчив у 1877 р. із срібною медаллю і в тому ж році вступив до медичного факультету Київського університету.
Студентські роки
Важко було жити в Києві бідному студентові. Але цілком випадково йому пощастило влаштуватися на квартиру до однієї освіченої жінки, яка протегувала учнівській молоді. Ця жінка з перших же днів почала допомагати бідному студентові, знаючи, що з дому від батьків він одержує дуже мізерну підтримку. Вона допомагала йому опанувати французькою і німецькою мовами. Микола Маркіанович до кінця свого життя з вдячністю згадував про свою добродійницю. Він ретельно записував все, що вона на нього витрачала, і після закінчення університету повністю розрахувався з нею.
Студент М.М.Волкович акуратно відвідував всі лекції і практичні заняття. Вдома він багато працював з підручниками і читав періодичну медичну літературу. Він був ретельним і працьовитим студентом. На третьому курсі М.М.Волоквич почав захоплюватись хірургією. Загальну хірургію в той час у Київському університеті читав Олександр Хрис-тианович Ринек, який дістав добру теоретичну і практичну підготовку в Медико-хірургічній академії і був видатним хірургом. Він першим на Україні ввів антисептику. Але остаточно у М.М.Воковича сформувався інтерес до хірургії при переході на IV курс, коли він почав відвідувати клініку Володимира Опанасовича Караваєва, сучасника і, до певної міри, учня М.І.Пирогова, тому що під його керівництвом В.О.Караваєв написав дисертацію на ступінь доктора медицини. На IV курсі М.М.Волкович остаточно обрав своєю спеціальністю хірургію і їй присвятив своє життя.
Медичний факультет Микола Маркіанович закінчив у 1882 р. із ступенем лікаря з відзнакою.
Лікарська діяльність
Після закінчення медичного факультету М.М.Волкович відразу зайняв посаду штатного ординатора від університету в госпітальній хірургічній клініці, якою завідував професор Ф.К.Борнгаупт (учень та асистент відомого хірурга Фолькмана). Це була 3-річна ординатура. Після її закінчення М.М.Волковича залишили в університеті стипендіатом у клініці ще на 2,5 роки для підготовки до професорського звання, і в той же час протягом півроку він виконував обов'язки прозектора на кафедрі фізіології.
Склавши іспити на звання доктора медицини, в 1889 р. М.М.Волкович захистив дисертацію і отримав звання доктора медицини. Докторська дисертація, запропонована Ф.К.Борнгауптом, а потім і монографія були присвячені риносклеромі. Ця монографія відразу ж поставила М.М.Волковича в ряди діячів науки. В ній він глибоко розробив питання з клінічного боку, навівши велику кількість випадків, які він спостерігав. Численні джерела літератури, які він розглядав, дають чітке уявлення про цю хворобу з патологоанатомічного і бактеріологічного боку. Монографія має велику цінність, і усі пізніші дослідники риносклероми посилаються на цю працю.
В 1889 р. М.М.Волкович дістав від університету відрядження за кордон -у Німеччину для удосконалення з хірургії. Під час перебування там він пройшов курс горлових, носових та вушних хвороб.
Повернувшись до Києва, М.М.Волкович дістав звання приват-доцента і почав читати студентам курс десмургії з вченням про переломи та вивихи, курс діагностики хірургічних захворювань і окремо - курс горлових, носових і вушних хвороб. 16 вересня 1889 р. М.М.Волкович став читати систематичний, але необов'язковий курс лекцій з оториноларингології. Тема його вступної лекції: "О важности болезней носа в патологии организма". Ця остання спеціальність дала йому велику кількість хворих, і вже на той час він здобув у Києві велику популярність серед населення. В 1893 р. М.М.Волковичу доручають завідування досить великим хірургічним відділом у Київській міській Олександрівській лікарні (потім - Жовтнева лікарня, а нині - Центральна міська клінічна лікарня).
Дуже жвавий, написаний з натури нарис про роботу М.М.Волковича в міській лікарні дав П.С.Бабицький, який працював в лікарні з Миколою Маркіановичем.
У статті журналу "Сучасна хірургія" за 1928 р. Бабицький писав: "Тут (у лікарні) зосередились випадки переломів, кожний з яких Волкович любовно і всебічно вивчав і реєстрував сам з моменту вступу хворого, накладання шини і аж до зняття її. Сам - кожний випадок і щодня. Адже це характерно для нього. Всю роботу веде (диктує) сам. І так протягом 10 років бурхливої безперервної роботи під девізом: "не відкладай на завтра того, що можна зробити сьогодні". Це означає, що коли, наприклад, відбувається нічна операція (на всі випадки він з'являвся з міста у будь-який час ночі), записати операцію треба було негайно. І самий запис був своєрідним, насамперед, навчальним. Писав два примірники: один - для лікарні, а копію залишав собі, тому що історія хвороби заздалегідь призначалась для наукової обробки в майбутньому. Сюди ж записувались ідеї і думки, що керували хірургом під час операції, передбачалось послідовне спостереження над певними моментами, тощо. Словом, різні акти операції, "вся історія" поставала в новому світлі, набуваючи особливого змісту, особливого значення. "Немає дрібниць у хірургії" - так можна було б охарактеризувати цю рису: всі аспекти важливі і виконання кожного з нихповинно бути бездоганним, як виконання своїх обов'язків. У цьому відношенні "порожніх місць" Волкович не допускав. І навіть ми - самолюбиві юнаки "ковтали образу", тому що перед нами був живий приклад, який мимоволі заражав і нас".
Другий учень Миколи Маркіановича - лікар
Loading...

 
 

Цікаве