WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Проблеми правового регулювання інформаційної приступності при сполученні прав застрахованих у системі обов'язкового медичного страхування - Реферат

Проблеми правового регулювання інформаційної приступності при сполученні прав застрахованих у системі обов'язкового медичного страхування - Реферат

чи пацієнта споживача медичних послуг, поруч статей законодавчих актів, до деяким з який віднесені [2,3]:
I. "Основи законодавства РФ про охорону здоров'я".
Стаття 31. Право громадян на інформацію про стан здоров'я.
Стаття 61. Лікарська таємниця.
II. Закон РФ "ПРО захист прав споживачів".
Стаття 3. Право споживачів на освіту в області захисту прав споживачів.
Стаття 8. Право споживача на інформацію про виконавця послуги і послугах.
Стаття 9. Інформацію про виконавця послуги.
Стаття 10. Інформація про послуги.
Обсяг і ступінь обміну інформацією між лікарем і пацієнтом характеризують моделі їхніх взаємин [4]:
1. Патерналістична модель (лікар-опікун) - обмежує права пацієнта в одержанні абсолютно повної інформації і тим самим обмежує його можливість в участі прийнятих рішень по тім або іншому виді втручання.
2. Інформаційна модель (наукова, споживча) - не має обмежень у наданні інформації пацієнту.
3. Інтерпретаційна модель (лікар у ролі порадника, консультанта) - має визначені лікарем обмеження в наданні інформації пацієнту.
4. Дорадча модель - не обмежує прав пацієнта в наданні інформації, вибір умов прийнятого рішення залишається за пацієнтом.
Інформаційна модель є переважної у взаєминах лікаря і пацієнта в США. У Росії за даними дослідження цієї моделі взаємин віддають перевагу 4,3% лікарів, а переважної вважають інтерпретаційну модель, у якій існує визначений ступінь обмеженьпо наданню інформації пацієнту.
У "Основах законодавства Російської Федерації про охорону здоров'я громадян" (стаття 61), інформація про факт звертання за медичною допомогою і визначені зведення, зв'язані з цим складають лікарську таємницю, їхнє надання третім обличчям визначено законом [1].
Дотримання лікарської таємниці повинне бути забезпечено медичним персоналом і персоналом суб'єктів ОМС, у відношенні зведень про пацієнта, отриманих у результаті обстеження й у ході лікування. Як показують дослідження, у медичній практиці твердого дотримання лікарської таємниці не існує. У договірних відносинах застрахованого і страховика не визначений механізм забезпечення даної вимоги. На практиці інформація про пацієнта, у тому числі утримуюча лікарську таємницю, без яких-небудь обмежень передається з лікувально-профілактичних заснувань у страхові медичні організації, фонди медичного страхування й інші організації. Доступ до такої інформації одержує досить широке коло користувачів.
З метою забезпечення визначеного рівня збереження лікарської, комерційної або іншої таємниці суб'єкт ОМС має можливість самодіяльно ввести систему заборони і кодування. Зрозуміло, що подібна задача важко реалізована через неможливість користування закодованою інформацією іншим суб'єктом системи.
Адаптація зведень історії хвороби й амбулаторної карти пацієнта до електронних форм збереження й обробки інформації змушують по іншому підійти до проблеми забезпечення визначених прав застрахованого, зокрема збереження лікарської таємниці.
Первинна інформація про страхувальника накопичується у фондах ОМС, його філіях і СМО. У плані забезпечення збору страхових внесків у фонд ОМС, одержання й обмін зведеннями про підприємства, чисельному й обліковому складі застрахованих в інших зацікавленими організаціями (податкової інспекції, пенсійним фондом і ін.) сполучено з визначеними законодавчими обмеженнями.
Проблема рішення задачі інформаційної взаємодії обумовлена, у чималому ступені, різними формами власності суб'єктів ОМС [5]. Досвід роботи показав, що страхові медичні організації, не будучи структурами державної форми власності, при передачі визначеної інформації, приміром, у формі баз даних, порию, цілком законно, виставляють вимоги економічного плану. У приватному порядку дана проблема дозволяється в рамках договірних відносин.
Таким чином, забезпечення прав застрахованого в системі обов'язкового медичного страхування тісним образом зв'язано з забезпеченням його прав як громадянина, пацієнта і споживача визначених медичних послуг, що може характеризуватися різним ступенем інформації.
Зняття визначених проблем у системі забезпечення прав застрахованого, поряд з іншим, зв'язано з рішенням питань, що можуть бути обкреслені категорією "інформаційність". Це, з одного боку, правове забезпечення захисту інформації, безконтрольне використання якої може нанести ту чи іншу шкоду діяльності об'єктів системи або застрахованому, з іншого боку - визначення ступеня її відкритості в межах, що не допускає обмеження прав громадянина на одержання такої інформації.
У функціонуючої, у даний час, системі обов'язкового медичного страхування, на інтегровану діяльність ее суб'єктів і органів, що забезпечують захист прав застрахованих, певним чином впливають законодавчі недосконалості й обмеження в наданні і приступності інформації.
Література.
1. Азаров А.В. із співавт. Концептуальні підходи до створення територіальної моделі захисту прав застрахованих // Ж. Охорона здоров'я. - 1998 - № 6. - С.15.
2. Основи законодавства Російської Федерації про охорону здоров'я (редакція 02.03.98).
3. Закон Російської Федерації "ПРО захист прав споживача".
4. Малахового Л.А. із співавт. Деякі аспекти вивчення моделей взаємин лікаря і хворого // Бюлетень НДІ СГЭ й УЗ ім. Н.А. Семашко. - 1997. - № 4. - С.118.
5. Тогунов И.А. Метод інформаційного контролю в системі ОМС територіального рівня // Ж. Охорона здоров'я Російської федерації. - 1998 - № 5. - С.23.
Loading...

 
 

Цікаве