WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Про актуальність та напрями вдосконалення фізичної реабілітації ОСІБ з обмеженими фізичними можливостями - Реферат

Про актуальність та напрями вдосконалення фізичної реабілітації ОСІБ з обмеженими фізичними можливостями - Реферат

назву реабілітаційної терапії, розвивається не менш інтенсивно[16, 17]. Це окремий самостійний напрямок вдосконалення реабілітаційних заходів.
Існує багато спільних не досліджених наукових проблем у спеціалістів фізичної реабілітації та медиків. Так, недостатньо вивчений вплив на організм інвалідів різних форм нозологій стандартних спортивних вправ, які виконуються у стані значного емоційного збудження під час використання змагального та ігрового методів проведення занять чи спортивних заходів. Цікавою є проблема управління емоційними станами інвалідів під час групових занять, ін.
На відміну від розвинених країн Західної Європи та Америки в Україні комплексний та системний підхід до фізичної реабілітації інвалідів ще тільки почав своє становлення. До роботи поки що залучаються люди різних спеціальностей, які пройшли відповідну перекваліфікацію. Професійна підготовка молоді в системі держаної вищої освіти розпочалася 4 роки тому, з часу відкриття факультету рекреації, фізичної реабілітації, спортивної медицини Національного університету фізичного виховання і спорту України. Зараз у вузах країни діють 4 спеціалізовані навчальні підрозділи та десятки кафедр фізичної реабілітації, які готують перше покоління професіоналів, планується відкриття нових факультетів.
Загалом визначені такі пріоритетні напрями становлення власної національної системи фізичної реабілітації:
" розширення мережі спеціалізованих закладів освіти з підготовки спеціалістів фізичної реабілітації, тренерів інваспорту, науковців;
" створення державної базової програми попереднього професійно-психологічного відбору майбутніх фахівців фізичної реабілітації, який дозволив би виявити їх вроджену схильність до роботи з інвалідами;
" затвердження штатних посад спеціалістів з фізичної реабілітації та тренерів з параолімпійських видів спорту у лікувальних та санаторно-курортних закладах, спортивних клубах, школах, товариствах, закладах освіти;
" створення системи спеціалізованих обласних центрів фізичної реабілітації, таборів активної фізичної реабілітації та їх відділень у районах;
" на базі центрів "Інваспорту" відкриття реабілітаційно-спортивних шкіл для інвалідів (затверджено бюджетом на 2000 р. [9] );
" відкриття на базі шкіл-інтернатів спеціалізованих відділень підготовки спортивного резерву;
" виділення обов'язкової квоти часу для оздоровчих занять з інвалідами у всіх спортивних спорудах незалежно від форм власності та їх дообладнання спеціальними приладами, тренажерами, пристроями;
" створення науково-дослідницьких центрів з проблем фізичної реабілітації інвалідів, організація і проведення наукових семінарів, конференцій, симпозіумів та конгресів, публікація науково-методичних видань;
" періодичне видання огляду спортивного руху інвалідів у відповідності з п.40 державної цільової комплексної програми "Фізичне виховання - здоров'я нації";
" популяризація та розширення мережі змагань з інваспорту, які проводитимуться щорічно з залученням інвалідів усіх форм нозологій;
" створення та державна підтримка інваіндустрії - підприємств, які виготовлятимуть вітчизняні пристрої та обладнання для інвалідів.
Таким чином, фізичною реабілітацією людей з обмеженими фізичними можливостями зайнялися фахівці фізичної культури і спорту, які відчутно розширили межі у методах, засобах та напрямах реабілітації. У співпраці з лікарями і працівниками соціальних служб, вони закладають основи національної системи фізичної реабілітації людей з обмеженими фізичними можливостями.
Література
1. Апанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека. - Спб.: МГП "Петрополис", 1992. - 123 с.
2. Большая медицинская энциклопедия. Т 22 Под ред. Б. В. Петровского, И.П.Лидова. - М.: "Советская энциклопедия", 1984. - с. 30-35.
3. Гаркави Л.Х., Квакина Е.Б., Уколова М.А. Адаптационные реакции и резистентность организма. - Ростов н/Д: Изд-во Ростовского университета, 1990. - 224 с.
4. Концептуальні засади подальшого розвитку фізичної культури і спорту в Україні / Проект Державного комітету з фізичної культури і спорту в Україні.- К, 1997.-16 с.
5. Кулагин Б.В. Основы профессиональной диагностики. - Л.: Медицина, 1984. - 216 с., ил.
6. Лянной Ю., Кравченко А. Рухливі ігри як засіб фізичної реабілітації учнів в загальноосвітній школі // Фізичне виховання у школі. - 1999.- № 2 (74639) - с. 23-25.
7. Меерсон Ф.З. Основные закономерности индивидуальной адаптации / Физиология адаптативных процессов. - М.:Наука 1986. - с. 3-69.
8. Марищук В.Л., Рыбалкин В.Т. Рекомендации по изучению некоторых индивидуальных особенностей абитуриентов и курсантов училищ средствами физической подготовки и путем наблюдений. - Ростов н.Дону, 1976. - 31 с.
9. Огорелкова Л. Анализ состояния и перспективы развития физкультурно-оздоровительной и спортивной работы с инвалидами на Украине. Сб.научн.трудов: Материалы 3-й научно-методической конференции студентов факультета "Рекреации, физической реабилитации и спортивной медицины" (12-14 апреля 2000 года). - К, Украина: "Олимпийская литература", 2000.- с.62-69.
10. О построении программы адаптативной физической культуры /Материалы 3-й междунар. научно-практической конфер. по физической культуре для инвалидов и людей с ограничеными функциональными возможностями / Н.Лутченко, В.Щеголев, В.Товт. - Спб.:ГИФК им. П.Ф.Лесгафта, 1996. 12-13 с.
11. Рискометрия и адаптация в медицине: Сб. материалов всеросийской научно-практической конференции. - М.: ГУ КПК Минтропэнерго РФ, 1994. - 120 с.
12. Селье Г. Очерки об адаптационном синдроме. М.: Медицина, 1972. - 183 с.
13. Тупайло Г. Методичний порадник для занять з тягарами (важкою атлетикою) у таборах активної реабілітації для осіб, котрі пересуваються у кріслі-візку за методикою REKRYTERINGS GRUPPEN (Швеція) - Львів: ЛДІФК, 1998. - 14 с.
14. Физическая реабилитация: Учебник для академий и институтов физической культуры /Под общей ред. Проф. С.Н.Попова. - Ростов н/Д: "Феникс", 1999. - 608 с.
15. Щуревич Г.А., Зинковский А.В., Пономарев Н.И. Адаптация молодежи к высшей школе: Монография. - Спб.: ВИФК, 1994. - 227 с.
16. Blaasvaer S., Stanghelle J.K. [Rehabilitation with proper physical activities - what happens with patients' quality of life ?] (Norwegian). 1999, 119 (9): p.1281-1286.
17. Rimmer J.H. Health promotion for people with disabilities: the emerging paradigm shift from disability prevention to prevention of secondary conditions. Physical Therapy. 1999, 79 (5): p. 495-502.
18. Saarinen-Rahiika H., Binkley J.M. Problem-based learning in physical therapy: a Review of the literature and overview of the McMaster University Experience. Physical Therapy. 1998, 78 (2): p. 195-209.
19. Stiens S.A., Berkin D. A clinical rehabilitation course for college undegraduates provides anintroduction to biopsychosocial interventions that minimize disablement. American Journal of Physical Medicine & Rehabilitation. 1997, (6): p. 462-470.
Loading...

 
 

Цікаве