WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Патологічні вивихи, переломи кісток - Реферат

Патологічні вивихи, переломи кісток - Реферат

дедиференціації в молоді поліпотентні клітини - полібласти.
Таким чином, з одного боку, так звані тканинні гормони відіграють важливу роль у розвитку асептичного запалення і збудження процесів проліферації, а з другого - дедиференціації остеогенних клітин у полібласти.
Друга стадія - стадія утворення та диференціювання тканинних структур.
Перебіг другої стадії залежить від загальних та місцевих умов, а саме: стану потерпілого, віку його, співвідношення відламків, ступеня та якості їх зіставлення, періоду відновлення капілярного кровообігу. У цю стадію капіляри з усіх боків активно проростають у напрямку кінців відламків, забезпечують у достатній кількості поживними речовинами та киснем полібласти, які диференціюються у остеобласти, і вони, в свою чергу, продукують проміжну остеоїдну тканину. В таких випадках процес репаративної регенерації відбувається за типом прямого остеогенезу. Коли ж відламки не досить стійко фіксовані, між ними можлива незначна рухомість, травмуються капіляри, і полібласт не одержує потрібної кількості поживних речовин. У цьому разі він диференціюється у менш "вимогливу" клітину - хондробласт, у якого нижчі енергетичні потреби.
Хондробласти продукують хондроїд-ну проміжну тканину, яка у сприятливих умовах шляхом метаплазії перетворюється на остеоїдну тканину. Це непрямий шлях репаративної регенерації, він значно довший. Однак за несприятливих для метаплазії умов утворюється хрящова тканина, яка стає на перешкоді зрощенню, виникає несправжній суглоб у ділянці перелому.
Коли відламки не зіставлені або вторинно змістилися і між ними існує рухомість, спостерігається постійне травмування капілярів, що проростають, і попібласт не одержує у достатній кількості ні кисню, ні поживних речовин, він диференціюється у фібробласт з подальшим розвитком між відламками волокнистої сполучної тканини. Новоутворена тканина, як правило, перетворюється на фіброзний рубець. На місці перелому формується несправжній суглоб.
Процес проростання капілярів у напрямку від периферії до центру інтенсифікується, і по ходу їх проростання укладаються остеобласти. У них збільшуються активність метаболічних процесів, синтез білка, і зона перелому заповнюється білково-полісахаридною основою, в яку занурюються фібрили колагену, а не колагенові білки. З відновленням капілярної мережі наростає аеробний процес, зменшується кількість гістаміну, брадикініну, серотоніну та інших біологічно активних речовин, зменшується проникність судинних стінок, вирівнюється онкотичний тиск, відбувається залуження середовища, і під дією ферментів, гормонів наростає мінералізація колагенових фібрил. Ре-паративний процес переходить у третю стадію - утворення ангіогенної кісткової структури.
Інтенсивний ріст капілярної мережі з периферії до центру, від проксимального до дистального відламка, завершується об'єднанням їх у єдину судинну мережу. Між петлями цього капілярного клубка містяться остеобласти і остеоїдна новоутворена тканина. Ангіо-генна кісткова структура добре забезпечена киснем, поживними речовинами, у ній відбувається інтенсивний обмін речовин уже в аеробних умовах. Ангіо-генна кісткова структура закріплює відламки, на які починають тиснути по осі кістки (фізіологічний тиск) м'язи. Процес репаративної регенерації пере-ходить у четверту стадію - формування пластинчастої кісткової структури і окістя, ендосту, кортикального шару, кісткової структури в епіфізах та мета-фізах відповідно до силових навантажень та кісткового мозку. Перебіг ре-паративної регенерації прямо залежить від загального стану організму потерпілого та місцевих умов ділянки перелому. Які ж це загальні умови, що затримують або порушують фізіологічний процес репаративної регенерації?
По-перше, це середовище, в жому перебуває потерпілий. Наприклад, проживання у високогірних умовах, де низький парціальний тиск кисню, або в умовах полярної ночі, голоду (хронічне недоїдання, авітаміноз), у еколо-гічно несприятливих районах; по-друге, - загальний стан потерпілого (на-явність гострих чи хронічних захворювань, період реконвалесценції, тяж-кість, множинність травм або наявнісп поєднаних чи комбінованих уражень),
До місцевих чинників, які затримуклі або порушують процес репаративної регенерації, належать ступінь пошкодження навколишніх м'яких тканин, судин, нервів, неповне, не стабільне зіставлення відламків, вторинне зміщення їх, не обгрунтовано часта зміна методи лікування, не стабільний остеосинтез, раннє статичне та динамічне навантаження ангіогенного кісткового мозоля.
Затримання та порушення процесу репаративної регенерації внаслідок дії несприятливих загальних-і місцевих чинників можна простежити на кожній стадії. Порушення гоместазу організму зумовлює затримку процесів катаболізму, проліферативних та дедиферен-цінних процесів, проростання капіляріз, що у свою чергу призводить до затримюі',. і порушення процесу диференціації остеогенних клітин та утворення остеоіа-ної тканини. Відсутність стабільного зіставлення відламків чи остеосинтезу-причина рухомості відламків. Своїми краями вони травмують капіляри, що проростають, і полібласти не отримуюд потрібних для життєдіяльності речовин, кисню і диференціюються не у остеобласти, а у хондробласти чи фібробласти. Енергетичний обмін у хондробластів і фібробластів значно нижчий, ніжу остеобластів, і вони між відламкам утворюють хондроїдну чи рубцеву тканину, яка стає перепоною до зрощенні відламків. Так формується несправжній суглоб. Експериментальні дослідженні та клінічні спостереження засвідчили, що раннє надмірне статичне і динамічне навантаження на ангіогенний кістковий мозоль призводять до травмування капілярної мережі, порушення кровопостачання остеобластів, і у місцях концентрації силових навантежень формується несправжній суглоб.
Таким чином, знання та розуміння стадійності процесу репаративної регенерації кістки дає ключ для вибору тактики і методу лікування.
Відповідно до етіологічних чинників переломи кісток ділять на травматичні і патологічні. Вони можуть бути закритими чи відкритими. Закритими вважають такі переломи, в яких зона перелому не сполучається іззовнішнім середовищем (шкіра чи слизова оболонка цілі). За відкритих переломів є бодай найменше порушення цілості шкіри, яке сполучає зону перелому із зовнішнім середовищем. За анатомічною локалізацією переломи бувають діа-фізарні, метафізарні, епіфізарні. Серед епіфізарних та епіметафізарних переломів виділяють внутрішньо- та по-засуглобові. Залежно від напрямку площі перелому виділяють поперечний, поперечно-косий, косий, гвинтоподібний, Т-, У-подібний та багатооскол-кові переломи.
Окрему групу складають переломо-вивихи. Найчастіше вони спостерігаються при травмі хребців, проксимального кінця плеча та стегна, на передпліччі (пошкодження Монтеджа, Голіаці), на кисті (пошкодження Бонета).
Серед травматичних переломів окремо слід виділити відривні переломи апофізів: великого і малого вертлюгів, горбкуватості великої гомілки, надви-ростків тощо. Особливо часто вони бувають у дітей, у яких зони росту ще не "закриті".
Основні принципи лікування переломів кісток. Особливістю лікування потерпілих з переломами кісток є не
відкладність, ургентність із суто індивідуальним підходом залежно від віку, загального стану потерпілого і тяжкості травми. Перша допомога найбільш ефективна і повна, якщо її надають не працівники звичайної "швидкої допомоги", а спеціалізовані травматологічні бригади. В
Loading...

 
 

Цікаве