WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Патологічні вивихи, переломи кісток - Реферат

Патологічні вивихи, переломи кісток - Реферат

ПАТОЛОГІЧНІ ВИВИХИ, ПЕРЕЛОМИ КІСТОК
Паталогічні вивихи. Патологічні підвивихи і вивихи виникають унаслідок запальних, дегенеративно-дистрофічних, нейротрофічних уражень суглобів, а також (значно рідше) злоякісних та доброякісних пухлин.
При гострих запальних процесах, коли у порожнині суглоба збирається велика кількість запальної рідини (синовіт), створюється настільки високий внутріш-ньосуглобовий тиск, особливо у кульшовому суглобі, що призводить до розриву капсули суглоба, круглої зв'язки і виш-товхує головку стегнової кістки із вертлюжної западини. Цьому сприяють розтягнуті м'язи кульшового суглоба, які скорочуються і зміщують головку стегнової кістки назовні і вгору. Такі вивихи чи підвивихи називають тангенційними.
Нерідко патологічні вивихи чи підвивихи виникають унаслідок деструкції (руйнування) суглобових кінців. Це спостерігається при туберкульозі, остеомієліті, асептичному некрозі, кісто-подібній перебудові, при аргропагіях (сифілітичній, сирингомієлічній та ін.).
Лікування патологічних вивихів комплексне. Передусім треба пролікувати хворого з приводу основної недуги, зупинити розвиток, ліквідувати (або досягти ремісії) патологічний процес у суглобі. Лише після цього можна проводити реконструктивно-відновні опе
рації на суглобах. Якщо на тлі загального лікування швидко накопичується запальна рідина у суглобі, треба своєчасно провести пункцію суглоба з відсмоктуванням запальної рідини. Це сприяє зменшенню тиску у порожнині суглоба, больової реакції і служить профілактикою тангенційного вивиху.
Залежно від характеру запального процесу проводять специфічну терапію.
Природжені вивихи та підвивихи виникають унаслідок дії екзо- та ендо-генних чинників, які зумовлюють порушення розвитку, формування всіх елементів суглоба. Лікування проводять з перших днів народження дитини ортопедичними методами.
ПЕРЕЛОМИ КІСТОК
Серед пошкоджень опорно-рухового апарату переломи кісток складають одну із найтяжчих травм, які супроводжуються тривалою втратою працездатності і нерідко призводять до інвалідності.
Що ж означає термін "перелом кістки"? Під переломом розуміють по-вне порушення цілості кістки з втратою нею статичної та динамічної функцій. Але бувають випадки, коли цілість кістки не повністю порушується і функція частково зберігається. Такі травми називають тріщиною, надломом.
Перелом, тріщина, надлом кістки виникають переважно внаслідок раптової сильної дії зовнішніх фізичних чинників. Якщо перелом виникає в ділянці безпосередньої дії фізичної сили, то такий механізм називають пря-мим, якщо ж травмівний чинник діє на відстані, то такий механізм перелому називають непрямим (надмірне згинання, розгинання або дія сили на скручення кістки).
Крім переломів травматичного походження, нерідко виникають переломи внаслідок ураження кістки різними патологічними процесами, а саме: остеомієлітом, доброякісними, злоякісними пухлинами, метастазами, диспла-зією та ін. Кістка руйнується поступово, і за найменшого напруження, руху, навіть уві сні, виникає перелом. Такі переломи називають патологічними.
Травматичний і патологічний переломи у більшості випадків бувають мо-нофокальними, тобто виникають в одному місці. У разі політравми, мета-стазів пухлин, при пухлинах переломи виникають у двох (біфокальні), трьох місцях і більше (поліфокальні). Локалізуються в різних ділянках і на різних рівнях кістки. Враховуючи анатомічну будову кістки, виділяють діафізарний, метафізарний та епіфізарний переломи. Найбільш уразливою зоною трубчастої кістки є метафіз. Це зумовлено такими причинами: по-перше, метафіз є перехідною зоною між діафізом і епіфізом і складається він із спонгіозної тканини, яка не має такого міцного кортикального шару, як діафіз; по-друге, хоча епіфізи мають подібну до метафізів структуру, вони міцніші завдяки більшій масі і більшій кількості кісткових тра-бекул. Крім того, вони додатковим підкріпленням мають капсулу суглоба. Що ж до діафіза, то він теж, крім природної своєї міцності, має ще додатковий захист - м'язи. М'язи не тільки пом'якшують, амортизують удар, але й завдяки скороченню стають значною перешкодою для травмівної сили.
У дитячому віці метафіз є місцем росткової зони, яка легко під час травми розривається, і виникає часткове або повне зміщення епіфіза. Такі травматичні пошкодження називають епіфізеолізом (повним або частковим). Якщо при розриві зони росту одночасно відламується фрагмент кістки, виникає пошкодження, що має назву остеоепіфізеолізу.
Епіфізарні переломи у більшості випадків бувають внутрішньосуглобови-ми. У дитячому віці кісткова тканина еластичніша, пружна і окістя значно товще, міцніше, тому перелом із зміщенням відламків буває рідше, а частіше спостерігається перелом за типом зеленої гілки.
Переломи кісток можуть бути без зміщення, з незначним і повним змі-щенням відламків. Зміщення відламків відбувається: у одній площині - фронтальній, сагітальній чи вертикальній; у двох площинах - фронтальній і сагітальній і у трьох площинах - фронтальній, сагітальній і вертикальній. Залежно від характеру зміщення виділяють: зміщення відламків у ширину - ad latus, у довжину - ad longitudinem, під кутом - ad axin, no периферії - ad periferiam.
Напрям зміщення відламків насамперед залежить від сили і напрямку дії травмівного чинника, а також від біомеханіки м'язів. У разі прямого меха-нізму перелому, коли травмівний чинник діє у напрямку спереду назад, дистальний відламок зміщується у сагітальній площині назад, якщо ж сила діє ззаду наперед, - уперед. Якщо удар спрямований під кутом ззовні наперед, то дистальний відламок зміщується досередини і наперед. У тому разі, коли на сегмент кінцівки діє кілька сил з елементом скручування досередини (непрямий механізм), то дистальний відламок змішується у довжину, ширину і ро-тується до середини. Таке зміщення відламків називають первинним. Після згасання сили травмівного чинника на відламки діє сила м'язів, що прикріплюються до них. Унаслідок первинного зміщення відламків втрачається фізіологічна рівновага м'язів і відбуваються їх скорочення, еластична ретракція, і еволюційно сильніша група м язів спри-чинює вторинне зміщення відламків.
Таким чином, ступінь зміщення відламків залежить від напрямку дії травмівної сили і сили скорочення м'язів. Еластична ретракція та рефлек-торний травматичний гіпертонус м'язів стають стійкими, і виникає так звана м'язова контрактура відламків.
Виходячи з того факту, що зміщення відламків, як правило, багатопло-щинне, рентгенологічне дослідження треба проводити у двох проекціях. Це дозволяє об'єктивно встановити співвідношення відламків. Залежно від місця перелому та прикріплення до відламків м'язів виникають типові зміщення. Так, при переломі метафіза променевої кістки дистальний кінець зміщується вгору (дорсальне), а проксимальний - вниз, у волярному напрямку, що надає кістці багнетоподібної форми чи форми виделки. При переломах ліктьового відростка чи дистального метафіза плеча скорочення триголовогом'яза плеча зумовлює зміщення проксимального відламка вгору. Проксимальний відламок надколінка при переломі зміщується під дією чотириголового м'яза стегна проксимальне.
Для перелому стегнової кістки у нижній третині типовим є зміщення дистального відламка назад унаслідок скорочення m.gastrocnemius. При переломі стегнової кістки у верхній третині проксимальний відламок зміщується назовні (ретракція сідничних м'язів) і наперед (ретракція
Loading...

 
 

Цікаве