WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Перстач прямостоячий, повзучий, гайовий, гусячий, білий. Лікарські властивості - Курсова робота

Перстач прямостоячий, повзучий, гайовий, гусячий, білий. Лікарські властивості - Курсова робота

Росте перстач білий по лісах, чагарниках і узліссях на Поліссі та в Лісостепу. На відміну від інших перстачів, які вибирають вологі ґрунти, перстач білий мириться з сухішими місцинами. Довжина ламкого кореневища до 80 см, воно розташоване неглибоко, горизонтально. Небезпека для рослини в тому, що лікувальні властивості мають не тільки листочки та квіти, а й кореневища та корені. Тому деякі довідники радять викопувати кореневища обережно, щоб в землі не залишати нічого. Можливо, навпаки слід залишати частину кореневища, якщо воно має життєздатні сплячі бруньки?! Достеменно відомо, що перстач прямостоячий (калган) має десятки сплячих бруньок на кореневищі і тому може цілком "відновлюватися" навіть з маленького шматочка.

Хімічний склад перстачу білого значно відрізняється від інших перстачів. Тільки п'ятипал містить елементарний йод та аніон йодистої кислоти (J03)-. Можливо, якраз їхня наявність (присутність) у рослині сприяє накопиченню в щитоподібній залозі і, як наслідок, розсмоктуванню вузлів. Перстач білий "збирає" також натрій, кальцій, алюміній, нікель, вісмут, лантан, молібден, мідь, літій, кобальт, срібло, цинк, залізо і марганець. Не виключено, що якийсь з цих елементів, або їхня сукупність "пригнічує" надмірну діяльність вузлів та всієї щитоподібної залози, а також сприяє розсмоктуванню. Таких видатних "заслуг" деякі довідники та деякі травознаї не приписують жодній рослині.

У книжці "Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник" (К., 1989, упорядник і керівник авторського колективу А.П. Лебеда) написано, що клінічними дослідами встановлено високу ефективність водного настою перстачу білого для лікування тиреотоксикозу. Подано такий рецепт: 10 г сировини на 200 мл окропу. Приймають протягом місяця від однієї столової ложки до третини склянки 2-3 рази на день. Індивідуальну дозу визначає лікар залежно від стадії хвороби та стану серця хворого.

У книжці "Фітотерапія" Є.С Товстуха радить застосовувати препарати перстачу білого разом з квітками глоду колючого, травою собачої кропиви серцевої, меліси лікарської та материнки звичайної у співвідношенні 3:2:3:2:2. Три столові ложки такої суміші заливають двома склянками окропу, кип'ятять на малому вогні 5 хв і настоюють 4 години. Першої доби п'ють по 1 столовій і ложці 5 разів, другої доби по 2 столові ложки 5 разів, третьої - по 3 g столові ложки 5 разів, четвертої - і по 4 столові ложки 4 рази. Потім роблять перерву на 3 доби і знову І продовжують лікування. Проводять j 3-4 і більше курсів лікування. Зникає пришвидшене серцебиття, зменшується набряк щитоподібної і залози, поліпшується сон і самопочуття хворого, відновлюється працездатність.

Крім цього рецепта далі в книж ці поданий ще один, в якому перстач білий застосовують разом з 8 травою люцерни серпоподібної, зернами вівса посівного, плодами глоду колючого, коренями і кореневищами синюхи блакитної та плодами шипшини коричної у співвідношенні 2:4:4:2:2:2. Дві столові ложки суміші заливають однією склянкою g води, кип'ятять 10 хвилин, настоюють 4 години. П'ють по 50 мл тричі на добу за ЗО хвилин до їди.

Справедливо зауважує І.М. Hoсаль у книжці "Від рослини до людини" (К, 1992, 1995), що варто провести серйозний конкурс для визначення кращого способу вживання п'ятипалу в лікуванні хвороб щитоподібної залози.

ПЕРСТАЧ СРІБЛЯСТИЙ

Перстач сріблястий, розтопир; лапчатка серебристая Potentillaargentea— багаторічна кореневищна трав'яниста з густим повстистим опушенням рослина родини розових. Стебло прямостояче, тонке, 10— 30 см заввишки. Листки пальчасто-п'ятироздільні (верхні — трійчасті), зверху голі чи розсіяноволосисті, яскраво-зелені, з полиском, зісподу — білуватоповстисті; прикореневі листки — на довгих черешках, у період цвітіння рослини вони в'януть і відмирають; стеблові — численні, короткочерешкові, малозубчасті, з неоднаковими, по краю загорнутими зубцями; верхні — сидячі. Квітки правильні, двостатеві, 9— 12 мм у діаметрі, світло-жовті, в розчепіреному волотисто-щитковидному суцвітті; чашолистків і пелюсток по 5. Плід складається горішковидних сім'янок; зав'язь і сім'янки голі. Цвіте, у червні — липні.

Поширення. Перстач сріблястий росте по всій території України, крім крайнього Степу, на лісових галявинах, уздовж просік, на луках і лісових пасовищах.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву перстачу. Збирають її під час цвітіння рослини, зрізуючи стебла без грубих прикореневих частин, і сушать під укриттям на вільному повітрі або в добре провітрюваних приміщеннях, розстеливши тонким шаром на папері чи тканині. Готову сировину зберігають у сухому приміщенні, яке треба провітрювати. Строк придатності — 3 роки.

Хімічний склад. Трава перстачу містить значну кількість дубильних речовин та аскорбінову кислоту.

Фармакологічні властивості і використання. Перстач сріблястий має добре виражені в'яжучі, кровоспинні, протизапальні та бактерицидні властивості. Зважаючи на це, настій трави перстачу дають пити при анацидному гастриті, проносі, дизентерії, геморої й гематурії, при простудних захворюваннях, ревматизмі й міозиті та як протиглисний засіб. Трава перстачу входить до складу мікстури Здренко, яку використовують як симптоматичний засіб при папіломатозі сечового міхура й анацидних гастритах. Використовують перстач і для місцевого лікування: для полоскання ротової порожнини і горла при запаленнях слизової оболонки, кровоточенні ясен і при ангіні та для компресів при запаленні повік.

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій трави (1 столова ложка сировини на 200 мл. окропу, настояти у термосі 2 години, процідити) по чверті склянки 4 рази на день за ЗО хвилин до їди.

ЗОВНІШНЬО — використовують настій трави (готують, як у попередньому прописі) для полоскання і компресів.

Список використаної літератури

  1. В.М. Ковальов; О.І. Павлій; Т.І. Ісакова "Фармакогнозія з основами біохімії", стор. 108.

  2. В.М. Ковальов "Практикум по фармакогнозії"

  3. І.А. Бобкова, Л.В. Варлахова, М.М. Маньковська "Фармакогнозія", стр. 302-303.

  4. "Растительные ресурсы СССР. Цветковые растения, их химический состав, использование. – Л.: Наука, 1985 – 357 стор.

– Л.: Наука, 1984 – 460 стор.

– Л.: Наука, 1990 – 328 стор.

– Л.: Наука, 1987 – 326 стор.

  1. Атлас ареагов и ресурсов ЛР СССР – М. 1983 – 340 стор.

  2. Государственный реестр ЛС.-М., 2000-2004 р.

  3. Машковський М.М. "Лекарственные стредства (в 2т.) т.1. 14-е изд., перераб., испр. и доп. – М.: Новая волна, 2001 – 540 стор.

  4. Флора СССР.-М.-Л.: АН СССР, 1936. – Т.10 – стор. 218-219

  5. М.А. Носаль, І.М. Носаль "Лікарські рослини і способи їх застосування в народі". Видавництво "Здоров'я", Київ – 1965, - стор. 99-102.

  6. М.Л. Кузнецова "Руководство к практическим занятиям по фармакогнозии".

Фармацевтичні журнали

Рік

стор.

1. Фармація

2005

4

14-16

2. Фітотерапія

2000

2

30-33

3. АМНУ

2005

2

223-237

4. Будьмо здорові

2004

12

27-28

5. Український хіміотерапевтичний журнал

2001

4

29

6. Хіміо - фармацевтичний журнал

2001

6

40-47

Loading...

 
 

Цікаве