WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Основи санітарії - Реферат

Основи санітарії - Реферат

В епідермісі серед кератиноцитів розмішуються галузисті, або відросткові клітини, які залежно від їх меланогенної активності та способу забарвлення отримали різні назви мелатоцити, або дендритичні клітини; світлі клітини Масона та клітиниЛангерганса, або відростки.

Клітини Лангерганса, так звані "периферичні вартові" імунної системи, належать до макрофагів і виконують роль "стражів порядку", захищаючи шкіру від зовнішнього впливу, а також керують діяльністю інших клітин за допомогою регуляторних молекул. Ці клітини через особливу будову називають ще дендритичними, або відростковими. Відростки клітин Лангерганса пронизують усі шари епідермісу, досягаючи рівня рогового шару, а також можуть проникати в дерму, у лімфатичні вузли. Вважається, що клітини Лангерганса регулюють швидкість розмноження кератиноцитів. За стресових впливів, коли на поверхню шкіри діють фізичні чи хімічні травматичні фактори, клітини Лангерганса спонукають базальні клітини епідермісу до посиленого поділу.

Над клітинами базального шару розташований шипуватий шар, що складається з декількох (4-5) рядів багатогранних клітин з пухирцевоподібним ядром. Клітини з'єднуються між собою міжклітинними відростками. Між клітинами є щілиноподібний простір, пов'язаний з лімфатичною системою дерми. При ушкодженні епідермісу починається лімфотеча.

Над шипуватим шаром знаходиться зернистий шар, що складається з кількох рядів ромбоподібних клітин, у протоплазмі яких містяться зерна й брилки: звідси і назва — зернистий. Зерна є кератогіаліном; базальний, шипуватий і зернистий шари утворюють мальпігіїв шар.

Над зернистим розташований дуже тонкий блискучий шар. Він складається з плоских без'ядерних клітин, сильно заломлює світло і не забарвлюється барвниками. У ньому міститься елеїдин, який є етапом розвитку кератогіаліну в кератин. Блискучий шар добре виражений там, де роговий шар товстий, наприклад, на підошвах.

Роговий шар є поверхневим. Він складається з пластинчастих без'ядерних ороговілих клітин; стійкий проти хімічних, фізичних і механічних впливів і погано проводить електрику і тепло. На різних ділянках тіла товщина епідермісу неоднакова: найбільша на долонях і підошвах, найменша на обличчі, животі, в ділянці складок і згинальних поверхонь кінцівок.

У середньому кератиноцити живуть протягом 28 днів. Відрив від базальної мембрани служить пусковим сигналом для синтезу білка кератину, що в міру просування клітини вгору заповнює всю цитоплазму і поступово витісняє всі клітинні органели. Зрештою, кератиноцит утрачає ядро і перетворюється на корнеоцит — плоску лусочку, набиту кератиновими гранулами, які надають їй твердості й міцності. Цей процес завершується у верхньому роговому шарі, що є основою епідермального бар'єру шкіри людини.

Дерма, абовласне шкіра, відіграє роль каркаса, що забезпечує механічні властивості шкіри — її міцність, пружність, еластичність. Дерма розташована безпосередньо під епідермісом і відділена від нього базальною мембраною, яка утворює вирости у бік епідермісу — сосочки. Завдяки такій будові забезпечується міцне з'єднання дерми та епідермісу. Між дермою і гіподермою (підшкірно-жировою клітковиною) чіткої межі немає. Товщина дерми коливається від 0,5 до 5 мм.

Дерма складається з колагенових, еластинових і аргірофільних волокон, а також клітинних елементів — фібробластів, тучних клітин, макрофагів, лейкоцитів, простір між якими заповнює основна аморфна речовина. Образно кажучи, будова дерми нагадує комбінацію пружинного і водного матраців, де роль пружин відіграють волокна колагену (білкові нитки в них скручені на зразок спіралей) та еластину. А роль водної подушки виконує гель, що складається з гіалуронової кислоти і хондроїтин-сульфатів, зв'язаних з водою.

Загальноприйнятим є поділ дерми на два шари: сосочковий і сітчастий, між якими немає чіткої межі.

Поряд з волокнами, клітинними елементами і міжклітинною речовиною, до складу дерми входять кровоносні та лімфатичні судини, нерви, потові і сальні залози, а також волосяні цибулини.

Кров, що циркулює по кровоносних судинах, забезпечує клітини поживними речовинами і киснем, а також виводить із клітин продукти клітинного метаболізму. Кровоносні судини утворюють у дермі два сплетення: поверхневе і глибоке. Поверхневе судинне сплетення розміщується в сосочковому шарі дерми під базальною мембраною; його утворюють найдрібніші судини, артеріоли й венули. Воно виконує функцію живлення епідермісу й функцію газообміну. Глибоке судинне сплетення залягає на межі дерми і гіподерми, складається з більших артеріальних і венозних судин, а основна його функція — теплообмінна.

Лімфатичні судини розміщуються паралельно кровоносним і також утворюють поверхневе і глибоке сплетення. Лімфа очищає клітини шкіри від шлаків, виводить з організму токсини — виконує дренажну та імунну функції.

Поверхневе лімфатичне сплетення починається із сосочкових синусів лімфатичними капілярами, які сліпо відкриваються. Далі лімфа відпливає в глибоке лімфатичне сплетення.

Слід зазначити, що стінки лімфатичних судин тонші за стінки кровоносних судин такого ж діаметра і не містять м'язових волокон, отже, не можуть скорочуватися. Це варто враховувати при виборі техніки масажу.

Третім, найглибшим шаром шкіри є гіподерма, або підшкірно-жирова клітковина (рис. 1.3). На межі дерми і гіподерми залягає глибока судинна мережа, або сплетення в оточенні аргірофільних і колагенових волокон. Ці волокна утворюють тонкий шар сполучної тканини, від якого вертикально вниз спускаються пучки, з'єднуючись із глибокою фасцією шкіри. Утворюється структура, подібна до решітки, у вічках якої знаходяться жирові клітини. Волокнисті субстанції гіподерми пронизані великою кількістю кровоносних і лімфатичних судин, уздовж яких проходять відгалуження глибоких Шкірних нервів.

У гіподермі, крім жирових клітин і нервів, залягають тіла потових і сальних залоз, частково — волосяні сумки, тільця Фатер-Паччіні і Руффіні. Крім того, тут розсіяна невелика кількість клітинних елементів: фібробластів, макрофагів, лейкоцитів, неди-ференційованих клітин. При проблемах з ожирінням і целюлітом саме в цьому шарі і відбуваються основні зміни. Тонкі волокнисті перетинки між жировими клітинами товщають, перетискаючи кровоносні і, головне, лімфатичні судини, перетворюються на щільні фіброзні капсули, які й є морфологічною основою мікро-і макровузликів.

Накопичення і виділення жирів в адипоцитах регулюється через альфа- і бетаадренорецептори, розташовані на клітинній мембрані адипоцита. Розростання жирової тканини прямо залежить від балансу альфа- і бетаадренорецепторів у клітинах. При целюліті переважає ліпогенез (накопичення жиру), руйнування жирової тканини сповільнюється, а через порушення проникності мембран адипоцитів жир не може виводитися з клітин. При цьому синтез ліпідів триває, а розщеплення їх на жирні кислоти і гліцерин блокується. Тому целюліт ще називають ліподистрофією, тобто порушенням обміну ліпідів.

Гіподерма виконує і захисні функції шкіри, захищаючи внутрішні органи від механічних і термічних ушкоджень.

За даними досліджень останніх років, гіподерма є дуже складною і майже не вивченою структурою. Так, доведено, що в гіподермі виробляються жіночі статеві гормони — у дуже невеликій кількості, але виробляються. Встановлено, що товстушки, як правило, енергійніші й сексуальніші за худих жінок. Крім того, період менопаузи у більшості жінок, коли згасає функція яєчників, супроводжується появою зайвих кілограмів.

Догляд за шкірою

а) Догляд за нормальною шкірою.

  1. Очищають гелем і водою кімнатної температури;

  2. Після умивання сполоснути прохолодною водою.

  3. Після тонізації наносять легкий тональний крем. Засоби декоративної косметики.

  4. Увечері після тонізації наносять зволожуючий крем;

  5. Один раз на тиждень можна застосовувати крем, що містить живильні компонент.

  6. Один-два рази на місяць легке розпарювання, а потім креми спроби видалення ороговілих лусочок.

  7. Після крему спроби тоніком нанести сироватку, чи активний лосьйон, а зверху зволожуючу маску.

б) Догляд за сухою шкірою:

  1. Очищення шкіри спеціальними емульсіями або молочком різних видів;

  2. Після очищення наносять тонік і денний крем;

  3. Спеціальні засоби – для зон навколо очей, шиї;

  4. Вечірній догляд – застосовують сироватки і концентрати;

  5. Один-два рази на тиждень маски;

  6. Один раз на місяць розпарювання шкіри відварами лікарських трав (ромашка, липовий цвіт);

  7. Застосування делікатний Скрябін;

  8. Живильні зволожувальні маски.

в) Догляд за жирною шкірою:

  1. Для вмивання рН-нейтральні сорти мила, гелі, пінки, вода кімнатної температури;

  2. Після вмивання сполоснути прохолодною водою;

  3. Змивання відварами лікарських трав (ромашка, календула, шавлія, деревій). Обробляти тоніком;

  4. Нанести емульсію чи крем, що знижують жиро виділення, дезінфікуючі компоненти;

  5. Увечері після очищення і тонізації можна наносити маски з легкою підсушувальною і дезінфікуючою дією;

  6. Перед сном на шкіру можна нанести активну сироватку чи концентрат із слабо регулюючою дією;

  7. Маски – глини рідких видів ароматичних олій з ромашки, шавлії, календули, чайного дерева, морських водоростей.

Loading...

 
 

Цікаве