WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Валеріана лікарська - Реферат

Валеріана лікарська - Реферат

Реферат на тему:

Валеріана лікарська

Valeriana officinalis L.— валеріана лікарська. Маун, одолян, козлик. Російські назви: валериана лекарственная, маун; польська — kozlek lekarski.

Родина: Valerianaceae—валеріанові, маунові.

Вид Valeriana officinalis L. є так званим "збірним видом". Систематики поділяють його на кілька видів і різновидностей; серед них V. palustris Kr.— валеріана болотяна, V. polygama Bast.—валеріана різностатева, вона ж V. simplicifolia (Rchb.) Kab.— в. цілолиста, V. sto-lonifera Czern.— валеріана пагононосна та ін.

У народі лікарську перевагу якого-небудь із зазначених видів спеціально не відтіняють, але вважають більш цілющими корені рослин, що ростуть на сухих місцях.

Валеріана — багаторічна трав'яниста рослина заввишки від 100 до 150 см. У перший рік звичайно рослина формує розетку прикореневих листків, не виростаючи у квітконосне стебло; такі ж розетки формуються на відростаючих пагонах у деяких окремих видів. Листки супротивні, непарно-пірчастоскладні, листочки яйцевидно-ланцетні, зазублені або цілокраї. Стебло пряме, борозенчасте. Суцвіття велике, галузисте, окремі частини його у формі складних щитків. Квітки дрібні, двостатеві, рожеві або білі. Цвіте звичайно в червні, липні, деякі також і в серпні. Росте на болотистих місцях, у заплавах рік, на трав'янисто-осокових болотах, у вогких чагарниках, серед лозняків. Поширена повсюдно.

Збирають корені і кореневища рано навесні або пізно восени. Викопавши, добре очищають від землі, миють у холодній воді і сушать у затінку. Настойки готують переважно з кореневищ, зібраних на високих місцях.

Корені і кореневища валеріани мають своєрідний запах, на смак гіркі, трохи пекучі. Запах валеріани приваблює котів; ось чому корені її, особливо при сушінні, треба оберігати від них, бо вони можуть їх попсувати.

Наш народ добре знає валеріану і цілющими властивостями її коренів і кореневищ користується при лікуванні багатьох хвороб.

Насамперед народ вважає валеріанові корені з кореневищами засобом, який заспокоює нерви, але крім того, і засобом, який сприяє травленню, "розігріває" шлунково-кишковий тракт, вітрогінним, а також глистогінним засобом.

З коренів з кореневищами валеріани готують настойки водні, спиртові (іноді й ефірні), які вживають при нервових збудженнях, потрясіннях, при істерії, при судорогах, при падучій хворобі, тяжких душевних переживаннях, безсонні, серцебитті як засіб, що підтримує сили, при поносах (особливо ефірну настойку) та в інших випадках, про що буде сказано нижче.

Спиртову настойку, або так звані валеріанові краплі, готують так: 1 частину дрібно порізаних коренів валеріани заливають 5 частинами 70° спирту, тобто міцною горілкою, і в теплому (до 25°С) місці настоюють цілий тиждень. Рідину зливають, в неї віджимають залишок, дають устоятись і проціджують крізь полотно або пропускний папір. Всередину дають від 15 крапель до 3,0 мл на день.

Ефірну настойку по селах роблять так: 1 частину дрібно порізаного (на крупний порошок) валеріанового кореня настоюють протягом 4 діб у 4 частинах 90° спирту, потім доливають 2 частини ефіру і ще настоюють З доби. Рідину зливають, в неї віджимають залишок, дають устоятись і проціджують крізь нецупкий пропускний папір. Виходить прозора жовтувата рідина.

Колись, під час холерної епідемії, приймали як профілактичний засіб раз на день 0,5 г хініну, а через 3 години ефірну валеріанову настойку (15—20 крапель), змішану з спиртовою настойкою з макових зелених головок (15—20 крапель). Так через кожні два дні на третій.

Водну настойку з розтертих валеріанових коренів (мочать 5 годин у теплій воді) у денній дозі 5,0—15,0 г на 180,0 г води вважають хорошим заспокійливим засобом при болях в животі, нервових потрясіннях, спазмах у матці, при безсонні і т. д.

Немовлятам при болі в животі (цей біль пізнають, якщо дитина тре ніжку об ніжку, підгинає колінця до животика і болісно плаче) дають по чайній ложечці щогодини водної настойки валеріанового кореня і вважають, що це жене гази і трохи проносить.

Валеріанові корені вживають у різних сумішах трав у різних випадках, про що не раз згадується в даних нарисах.

Валеріанові корені вживаються також у вигляді порошку, в дозі 1,0—2,0 г на 1 прийом і не більше 3—4 порошків на день при тифі, скарлатині, запаленні легень, маткових захворюваннях, при мігрені.

При запаленні очей, влітку в засуху, з водного напару валеріанового кореня й очанки (№ 17) роблять на ніч компреси і вдень промивають ним же очі.

Дітям при нервовому потрясінні (переляку) з конвульсіями дають 5 разів на день по 7—10 крапель валеріани в чайній ложечці води. Крім крапель всередину, при падучій хворобі купають дитину в теплому відварі коренів валеріани: жменю на 1 л води. Таку ванну роблять через день протягом 15 хвилин (перед сном).

При такому стані, коли в шлунку відчувається порожнеча, язик обкладений, трохи болить голова,— п'ють по 3 склянки на день теплого чаю з такої суміші трав:

6 столових ложок деревію кип'ятять 10 хвилин в 1 л води, в гарячий відвар всипають 1 столову ложку полину , 2 ложки холодної м'яти і 1 столову ложку дрібно порізаного кореня валеріани. Парять півгодини.

Правильно збережений корінь валеріани повинен мати всі властиві йому характерні ознаки: запах, колір, смак і т. д., про що було сказано вище. Якщо ж якої-небудь із зазначених властивостей немає, корінь вважають непридатним і заміняють свіжим.

Зберігання. Корені з кореневищами валеріани найкраще зберігати в щільно закритих коробках, викладених папером.

Loading...

 
 

Цікаве