WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Зміна пропорцій та складу тіла в онтогенезі - Реферат

Зміна пропорцій та складу тіла в онтогенезі - Реферат

Відомо, що із збільшенням довжини тіла людини довжина ноги збільшується відносно швидше, а повздовжні і поперечні розміри повільніше. В результаті люди з високим зростом , незалежно від того до якого типу вони належать, будуть відносно більш довгоногими, з більш коротким і вузьким тулубом, і навпаки. За однакового зросту переваги у фізичному розвитку мають кремезніші люди, тобто ті, які характеризуються більшою масою та щільністю тіла.

Всі розміри тіла зв'язані один з одним прямолінійною кореляцією. У жінок коефіцієнти кореляції і регресії, як правило, трохи нижчі, ніж у чоловіків.

Коефіцієнти кореляції і регресії в групах дорослих трохи нижчі у порівнянні з дітьми. У дітей спостерігаються деякі вікові зміни, що досягають максимальних значень в 12-14 років. Це підвищення коефіцієнтів зв'язку обумовлено значною різницею дитячої групи по рівню біологічного розвитку, особливо в період статевого дозрівання. Однак це ніяк не порушує постійність існуючих ростових відношень.

Швидкість росту при переході від однієї ділянки тіла до іншої змінюється поступово. Міра зміни швидкості – градієнт росту – є однією з найважливіших характеристик цього процесу.

Діти, з швидким темпом розвитку, як правило, мають більш брахіморфні пропорції тіла, а пізно дозріваючі – доліхоморфні. До моменту закінчення росту ці відмінності помітно зменшуються, хоч і не зникають зовсім.

Індивідуальна анатомічна мінливість форми тіла може бути охарактеризована його пропорціями і типом конституції.

Конституція – це цілісність морфологічних і функціональних ознак, спадкових і набутих, що обумовлює особливості реактивності організму, специфіку обміну речовин і динаміку онтогенезу. Це відображається на статурі людини, звідки можна зробити висновок до якого типу конституції належить індивід.

Конституціологія описує організм людини як цілісну систему.

Організм людини – це цілісний, генетично зумовлений комплекс взаємопов'язаних і підпорядкованих тканин, органів і систем, що функціонує під впливом умов зовнішнього і внутрішнього середовищ і нерозривно з ними пов'язаний [42].

Тіло людини має сотні варіацій і кожна класифікація типів тілобудови має свої певні основні ознаки. Існують і більш модернізовані класифікації, в яких соматотип розглядається як система взаємопов'язаних ознак, збалансованість яких і характеризує його.

Питаннями, щодо конституційних типів, займалась велика кількість антропологів. Так, М.В. Черноруцький у 1925 році виділив три основних типи конституції (астенічний, нормостенічний і гіперстенічний) і вони вважались найбільш прийнятними в клініці.

Інші науковці, зокрема В.Г. Штефко [43] та А.Д. Островський [43] при розробці типології для дітей базувались на даній класифікації типів. В.П. Чтецов [1937] частково використав цю класифікацію та розширив.

E.Kretschmer [8, 20, 25] виділив три типи будови тіла: пікнічний, астенічний, та атлетичний. Він вважав ці типи конституції генетично детермінованими. Крім того E.Kretschmer пов'язував їх з особливостями нормальної нервово-психічної діяльності і прогнозом виникнення психічних захворювань.

В.Н. Шевкуненко і А.М. Геселевич у 1935 році визначили три крайні форми індивідуальної анатомічної мінливості будови тіла людини: доліхоморфну, мезоморфну та брахіморфну [8, 20, 25, 34].

1) доліхоморфна – довгі ноги, короткий і низький тулуб (астенік);

2) брахіморфна – короткі ноги, довгий і широкий тулуб (гіперстенік);

3) мезоморфна – середній варіант розмірів тіла (проміжний тип), є найбільш близькою до „ідеальної" людини (нормостенік).

Досліджуючи процеси росту і старіння скелета у людей з різним типом конституції було виявлено, що у людей брахіморфного типу конституції дозрівання і старіння кісток відбувається у більш ранні терміни, ніж у людей доліхоморфної тілобудови [8, 16, 34].

При визначенні соматотипа людини необхідно враховувати розвиток м'язової системи та жировідкладення, форми частин тіла (грудей, живота), тотальні розміри тіла та їх співвідношення.

Деякі зовнішні ознаки, наприклад, загальний розмір тіла може практично не залежати від структури, однак форма і структура між собою пов'язані: людина, що має схильність до повноти, як би не старалася, завжди буде мати округлі форми тіла, людина з добре розвинутою мускулатурою ніколи не буде виглядати кістлявою. Для кожної окремої тканини співвідношення між структурою і формою більш незалежні: у людини з певним відсотком кісткової тканини можуть бути довгі ноги і короткий тулуб, і навпаки, короткі ноги і довгий тулуб.

В підсумку зауважимо такі три конституційні типи: доліхоморфний, мезоморфний та брахіморфний. Ця схема частіше за інші зустрічається в практичній діяльності. Отже, ми приходимо до висновку, що конституція людини є генетично запрограмованою. З перших днів життя діти проходять багато етапів розвитку і після завершення статевого дозрівання під впливом генотипа в юнацькому кінцевому періоді розвитку формується фенотип і соматотип, або остаточна соматична статура.

Висновок. Таким чином, аналіз огляду літератури свідчить про те, що до теперішнього часу залишаються мало вивченими вікові зміни пропорцій тіла дітей шкільного віку та компонентний склад їх маси. Водночас, відсутні дослідження, які б обґрунтували соматичний статус, а не обмежувались виявленням тільки загальних розмірів: маси, довжини тіла та обхватних параметрів.

Список використаних джерел

  1. Алексеева Т.И. Антропология – медицине. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – С. 14-20.

  2. Андронеску А. Анатомия ребёнка. – Бухарест: Меридиане, 1970. – С. 17-19.

  3. Башкиров П.Н. К вопросу о понятии "физическое развитие человека" // Вопр. антропологии. – 1964. – Вып. 18. – С. 23-31.

  4. Бунак В.В. Об увеличении роста и ускорении полового созревания современной молодежи в свете советских соматотипологических исследований // Вопр. антропологии. – 1968. – Вып. 28. – С. 38-45.

  5. Бунак В.В. Опыт типологии пропорций тела и стандартизации главных антропометрических размеров // Уч. Зап. МГУ. – 1937. – Вып. 9. – С. 16-18.

  6. Векслер А.Я. Тканевые компоненты массы тела и их соотношения в динамике пубертатного развития мальчиков // Вопр. антропологии. – 1988. – Вып. 80. – С. 62-63.

  7. Вілмор Д.Х., Костілл Д.Л. Фізіологія спорту. – К.: Олімпійська література, 2003. – С. 35-44.

  8. Властовский В.Г. Пропорции тела // Морфология человека. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – С. 54-58.

  9. Волков Л.В. Спортивная подготовка детей и подростков. – К.: Вежа, 1998. – С. 176-190.

  10. Ґанонґ В.Ф. Фізіологія людини: Підручник / Пер. з англ.. Наук. ред. перекл. М.Гжегоцький та ін.. – Львів: Бак, 2002. – С. 68-76.

  11. Гримм Г. Основы конституциональной биологии и антропометрии. – М.: Просвещение, 1967. – С. 106-110.

  12. Данилова Е.І., Сегеда С.П. Людина та її розвиток. – К.: Вища школа, 1985. – С. 23-29.

  13. Дубогай А.Д., Шаповалова В.А., Мигульова В.Г. Физическое развитие как показатель функциональных и двигательных возможностей детей младшего школьного возраста // Медицинские проблемы физической культуры. – К.: Здоровье, 1984. – Вып. 9. – С. 14-17.

  14. Єрмольєв В.О., Шипіцина О.В., Яцик Н.В. Особливості формування маси тіла та її компонентів, як показників фізичного розвитку // Вісник морфології. – Вінниця, 1999. – С. 93-94.

  15. Клиорин А.И. Ожирение в детском возрасте. – Л.: Медицина. – 1989. – С. 156-181.

  16. Клиорин А.И., Чтецов В.П. Биологические проблемы учения о конституциях человека. – Л.: Наука, 1979. – С. 156-161.

  17. Ковешников В.Г., Никитюк Б.А. Медицинская антропология. – К.: Здоровья, 1992. – С. 196-198.

Loading...

 
 

Цікаве