WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Зміна пропорцій та складу тіла в онтогенезі - Реферат

Зміна пропорцій та складу тіла в онтогенезі - Реферат

Реферат на тему:

Зміна пропорцій та складу тіла в онтогенезі

Вивчення фізичного розвитку дітей і підлітків має вагоме практичне значення, так як дані про соматометричні, фізіометричні і стоматоскопічні характеристики дозволяють здійснювати управління процесами росту та розвитку організму за допомогою засобів фізичної культури.

Вже на протязі багатьох років питання фізичного розвитку цікавить багатьох учених [5, 8, 28, 13, 42].

Під терміном „фізичний розвиток" розуміють комплекс морфо-функціональних ознак, які характеризують віковий рівень біологічного розвитку людини [3, 13, 23].

На нашу думку фізичний розвиток – стан рухової функції людини у конкретний момент часу, що характеризується фізичними параметрами статури, рухового апарату, систем, що його обслуговують.

Тотальні розміри тіла, співвідношення яких інтегрально відображає загальний рівень морфологічного розвитку організму, дозволяють сумарно охарактеризувати фізичний розвиток людини. Тобто тотальні розміри характеризують стан фізичного розвитку дітей, інтенсивність процесів росту і рівень соматичної зрілості.

До тотальних розмірів тіла відносять довжину і масу, окружність грудної клітки. Відношення маси тіла до його довжини і окружності грудної клітки є сумарною характеристикою, як щільності, так і масивності. Довжина тіла разом із окружністю грудей дає уявлення про форму тіла [11, 20, 25, 45].

Для отримання більш об'єктивної характеристики щодо фізичного розвитку необхідно враховувати також ступінь розвитку м'язової системи і жирового компоненту. При цьому якісна оцінка абсолютних і відносних величин маси тіла буде різною в залежності від переважаючого розвитку того чи іншого компонента [14, 15, 40, 42].

Аналізу складу тіла на різних етапах вікового розвитку дітей та дорослих присвячена велика кількість наукових робіт [4, 8, 31, 34, 40, 41, 42].

Серед вітчизняних вчених, які в останні роки досліджували компонентний склад тіла у дітей та дорослих різного віку й статі, на увагу заслуговують праці П.П.Шапаренка (1998), В.О.Єрмольєва та Н.В.Яцика, (2000), О.В.Шипіциної (2001), В.М.Шевченка (2003) та ін. [14, 40, 41, 42].

В.Г.Властовський (1990) і Ю.А.Ямпольська (1988), які займались вивченням фізичного розвитку дітей й тотальних розмірів тіла, використовували генералізуючий метод та метод лонгітюдних спостережень, прийшли до висновку, що річні зміни тотальних розмірів тіла є дуже варіативні, і у кожному конкретному випадку потребують спеціального обговорення і аналізу.

Г.П.Сальнікова [28], спостерігаючи на протязі чотирьох років за змінами розмірів тіла дітей шкільного віку, виявила чотири основних типи приросту – прогресивно-зростаючий, скачкоподібний, спадаючий і рівномірний. Автор вважає, що виявлена різноманітність видів росту обумовлена як біологічними, так і соціальними впливами [28, 33, 35].

Маса тіла – це яскраво виражена видова ознака і її врахування вкрай необхідне для оцінки і функціональних показників фізіологічних систем організму.

Довжина тіла інтегрально відображає процес поздовжнього росту різних біоланок тіла людини, складні ростові процеси, які відбуваються в організмі та рівень зрілості організму, тому найчастіше є предметом різних антропометричних досліджень [8, 12, 24, 38]. Разом з масою довжина тіла належить до базисних тотальних розмірів тіла людини.

Ряд дослідників [8, 16, 20, 30], вивчаючи питання біологічної зрілості та її зв'язок з розмірами тіла школярів молодшого шкільного віку, зауважують, що акселерація у дітей виявляється не тільки в прискореному рості тіла і його біоланок, але й в зміні багатьох фізіологічних чинників (м'язового тонусу, частоти серцевих скорочень, рефлексів на зовнішні подразники тощо). У дітей старшого шкільного віку за умов відповідності маси тіла його довжині спостерігається досить висока ступінь фізіологічної зрілості [7, 21, 32, 35, 46].

Відомо [5, 22, 25, 35], що тотальні розміри тіла збільшуються з віком не рівномірно. Існує кілька варіантів щодо вікових змін тотальних розмірів:

  • загальний прискорений ріст усіх тотальних розмірів;

  • середня швидкість росту;

  • загальний сповільнений ріст усіх тотальних розмірів;

  • прискорений ріст довжини тіла при сповільненому рості грудної клітки і маси тіла;

  • сповільнений ріст в довжину тіла при середньому або прискореному рості грудної клітки і маси тіла.

Оскільки хлопчики і дівчатка вступають у фазу пубертатного розвитку у різному віці, темпи росту тотальних розмірів тіла в одному і тому ж віковому періоді у них будуть різними [3, 15, 25].

Основною характеристикою процесу росту є його швидкість. Будь-яка ділянка тіла має різну дефінітивну величину і різну швидкість росту. Посилений ріст тіла у довжину спостерігається у дітей молодшого шкільного віку. У дівчат він вищий, ніж у хлопчиків. У 8-10 років підвищується секреція статевих гормонів (особливо у дівчат), у результаті чого починають розвиватися вторинні статеві ознаки.

В пубертатному періоді відбувається перебудова основних фізіологічних систем організму (м'язової, кровоносної, дихальної та ін). Після завершення пубертатного періоду морфофункціональні параметри є близькими до показників дорослої людини. У хлопчиків в цей період особливо інтенсивно розвивається м'язова система [22, 32, 36].

Необхідно звернути увагу на те, що у хлопчиків в порівнянні з дівчатками значно сильніше виражений пубертатний скачок росту. Таннер Д. [34] вважає, що статева різниця у розмірах тіла між дорослими чоловіками і жінками в значній мірі залежать від початку, тривалості та інтенсивності пубертатного скачка росту.

На сучасному етапі еволюції людини ріст тіла у довжину в жінок практично зупиняється у віці 16-17 років, а у чоловіків – 18-19 років. У період від 17-19 до 60 років довжина тіла залишається стабільною.

Розвиток організму проявляється збільшенням лінійних розмірів і маси тіла. Зупинка росту та накопичення активної маси тіла вказує на досягнення зрілого віку. В наступний період маса тіла може збільшуватися за рахунок накопичення жиру, однак це не можна розглядати як процес росту організму.

В окремих дітей структурні відмінності у пропорціях тіла виникають на ранніх етапах онтогенезу, однак в процесі розвитку певний трансформуючий вплив на пропорції мають індивідуальні особливості поєднання швидкості статевого дозрівання та загальної інтенсивності росту дитини. Так, ретарданти, як правило, мають більш доліхоморфні пропорції тіла, а акселерати – брахіморфні. До моменту закінчення процесу росту ці відмінності різко зменшуються, хоч і не зникають повністю [5, 8, 38, 44]. Водночас необхідно відзначити, що в різні вікові періоди ступінь взаємозв'язку між рівнем статевого дозрівання і окостеніння скелету є різною (у хлопчиків вона максимальна в 14-15 років, а у дівчат в 12-13 років).

Після закінчення поздовжнього росту людини її маса не залишається постійною. У людей, що схильні до ожиріння, вона поступово збільшується і коливається в залежності від способу життя, характеру харчування та рухової активності [14, 15, 40, 42].

Загальна маса тіла складається з ряду компонентів: маси скелету, м'язової тканини, жирової клітковини, внутрішніх органів, шкіри та головного і спинного мозку. Співвідношення цих компонентів з віком змінюється. Найбільші зміни впродовж життя людини характерні для м'язової і особливо жирової тканини, які можуть змінюватися у відносно короткі терміни під впливом рухової активності і харчування.

Морфологічні методи соматотипування, які враховують ступінь жировідкладення, розвиток м'язів, пропорції тіла достатньо інформативні по відношенню до індивідуального розвитку людини [19, 24, 35].

Розглядаючи типи конституції і форми будови тіла дитячого організму, автори підкреслюють велику залежність форми соматичної статури від впливу навколишнього середовища (відпочинок, харчування, сон, умови життя сім'ї), динамічність змін форми тіла, нерівномірність циклів його росту [11, 17, 38].

Loading...

 
 

Цікаве