WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Ушкодження хребта та тазу - Реферат

Ушкодження хребта та тазу - Реферат

Реферат на тему:

Ушкодження хребта та тазу

Переломи хребта належать до тяжких травм та становлять від 1,7 до 17,7%.Частота ушкоджень залежить від умов праці і часто буває у шахтарів, будівельників, висотників та ін. За останні роки збільшилась кількість переломів хребта у віці 18-40 років під час автоаварій.Ушкодження хребта виникають внаслідок прямої травми (забої, переломи остистих та поперечних відростків) та непрямої – від надмірного згинання та ротації, інколи-перерозгинання (компресійні та скалкові переломи тіл хребців, дужок, переломовивихи. При непрямій травмі частіше ушкоджуються хребці у місцях переходу фіксованої частини хребта у більш рухомий-середньо, нижньопоперекові.

В хребті розрізняють два опорні комплекси: передній та задній. Передній опорний комплекс складається із тіл хребців, міжхребцевих дисків з фіброзним кільцем, замикальними (субхондральними)пластинками, а також передньої та задньої повздовжньої зв'язки.

Задній опорний комплекс складається з дужок хребців, остистих відростків, поперечних відростків, дуговідростчатих суглобів та зв'язкового апарату(міждужкових, міжостистих, надостних, міжпоперечних зв'язок.

Розрізняють слідуючі закриті пошкодження хребта: забій, розтягнення, повний розрив зв'язок та вивих хребців, ізольовані переломи відростків, дуг, тіл хребців ( компресійні та скалкові переломи).

Пошкодження хребта діляться на стабільні та нестабільні.

При стабільних переломах хребта цілим залишається задній опорний комплекс.

До стабільних переломів відносяться:

  1. переломи тіл хребців з клиновидною компресією, яка не досягає половини висоти тіла хребця;

  2. краєві переломи тіла хребця;

  3. взривні переломи, які виникають слідуючим чином: навантаження по осі випрямленого хребта викликає компрессійний механізм травми хребця.

Частіше всього такі переломи трапляються в поперековому відділі в момент відсутності лордозу при падінні з висоти на сідниці, чи падінні великого вантажу на плечі сидячої людини. В результаті такої травми виникають компресійні, багатоскалкові переломи тіла хребта з формуванням одно-двух досить великих фрагментів – такі переломи називаються взривні і вони також відносяться до стабільних. Але характерною особливістю ціх переломів являється те, що між основними фрагментами тіла хребця вклинюються елементи пошкодженого міжхребцевого диску(драглисте ядерце), що перешкоджає усуненнню зміщення фрагментів пошкодженого хребця, іх правильному співставленню та зрощенню.

Нестабільні переломи належать до дуже тяжких травм, тому велике значення має якість надання першої допомоги потерпілим. Обережне звільнення хворого з під завалів, автомашини та ін. Необхідне для попередження додаткових ушкоджень.

Хворого обережно кладуть на тверді ноші з підкладеним під коліна валіком. При ушкодженні шийного відділу –здійснюють іммобілізацію голови шиною Крамера.

Ушкодженні шийного відділу хребта за частотою займає 3 місце після поперекового та грудного. Виникають внаслідок непрямої травми-надмірного згинання, перерозгинання, або згинально-ротаційного механізму,при дії сили за віссю випростованого хребта – компресійні переломи тіл хребців та переломовивихи.

Ушкодження зв'язок викає від раптового некоординованого руху головою. Діагноз визнакають на підставі клінічної картини та відсутності рентгенологічних даних перелому.

Лікування: знеболення, фіксація корірцем 10 днів, потім приначають реабілітацію.

При переломі I хребця (Джеферсона) ламається передній чи задній компоненти. Перелом зубовидного відростка (зуба) II хребця виникає від різкого перерозгинання в шийному відділі та одночасному осьовому навантажені (автоаварії).

Клініка: локальна біль, вимушено утримує голову, напруження м'язів шиї, бокові та ротаційні рухи, локальне натискання на остистий відросток II хребця різко болючі.Обстеження проводиться дуже обережно.

Rо- графію роблять у фасній проекції через відкритий рот.

Лікування: дисциплінуючий, іммобілізаційний витяг за допомогою петлі Гліссона чи кістковий витяг скобою Кречфілда в горизонтальному положенні хворого на твердому ліжку з валіками для збереження фізіологічних вигину шийного відділу хребта. Потім через 5-6 тижнів накладають торако-краніальну пов'язку на 2,5-3 місяці з наступною реабілітацією. Переломи зуба доцільно вправляти теж поступовою тракцією, лише при неврологічних розладах проводять невідкладну одномоментну репозицію.

Переломи тіл та переломовивихи шийних хребців виникають при різкому згинанні чи перерозгинанні( стрибок у воду вниз головою, ДТП тощо). При переломовивихах бувають переломи дужок, суглобових відростків хребців. 5% із них супроводжуються ушкодженням спинного мозку. Якщо рівень ушкодженням вище рівня сегмента С4 – закінчується смертю.

Клініка: вимушене положення голови, локальна біль, згладження шийного лордозу, виступання шийного остистого відростку.

Виконується Rо – графія, комп'ютерна томографія.Визначається компресія, зміщення хребців.

Лікування:

Витягуванням – петлею Гліссона або скобою (вага 3-4 кг) в нахиленому положенні ліжка, знеболення. Динаміка вправлення контролюється рентгенологічно.проводять ЛФК за Гориневською, масаж. Через місяць накладають фіксуючий корсет виготовлений з полівіку чи гіпсу, ще на 1-2 місяці та призначають реабілітацію.

Ізольовані переломи остистих відростків шийних хребців трапляються рідко.

Діагноз уточнюється за допомогою Rо – графії або томографії.

Лікування: накладають корсет на 1 місяць з наступною реабілітацією.

Ушкодження грудного та поперекового відділів хребта.

Найчастіше ушкоджуються хребці у найбільш руховому відділі хребта –від Xгрудного до III поперекового. Бувають компресійні переломи тіл хребців, переломовивихи, ізольовані переломи остистих та поперечних відростків, травматичний спондилолістез (внаслідок перелому дужок.

Перше месце займають компресійні переломи тіл хребців, які виникають від надмірного згинання хребта та надзвичайно рідко – від розгинання. Виникає як правило, клиноподібна компресія тіла одного хребця, а у дітей як правило – кількох, з відламом чи без передньо-верхнього краю.I ступінь компресії – на 1/3 висоти тіла хребця, II – на , III – більше .при багатовідламкових переломах тіла виступаючий задній край хребця може зміщуватись назад та зумовлювати ушкодження спинного мозку.

Клініка: локальна біль, посилюється при рухах. М'язи спини напружені, може виступати остистий відросток, над яким є незначна западина („проміненція відростка") при пальпації. При натисненні по осі хребта – біль. При стисненні корінців – корінцева симптоматика, при ушкодженні спинного мозку – симптоми нижньої параплегії з розладом функції тазових органів.

Можливі болі в животі з різким напруженням м'язів передньої черевної стінки, що клінічно проявляється у вигляді „гострого живота". Такий псевдоабдомінальний синдром зумовлений як стисненням корінців, так і позаочеревинною гематомою у ділянці перелому з подразненням черевного (сонячного)сплетення. В цив випадках необхідне додаткове обстеження (лапороцентез, лапароскопія – для виключення ушкодження внутрішніх органів.

Рентгенографія: визначається локалізація, характер перелому та ступінь компресії тіла хребця.

Лікування: з компресією до 1/3 висоти тіла хребця, при відсутності неврологічної симптоматики – консервативне лікування, шляхом поступової реклінації та витяжіння. Реклінація здійснюється за допомогою реклінатора, валика. Проводять поступову реклінацію протягом 4-5 днів. З перших днів призначають ЛФК за Гориневською,поступово збільшуючи обсяг та кількість вправ. Спочатку рухи для верхніх, потім для нижніх кінцівок, через 3 тижні – масаж спини. Через 2 тижні доцільно накласти індивідуально виготовлений корсет з полівіку, гіпсу на 2-4місяці. Повне відновлення кісткової структури хребця триває 10-12 місяців.

Одномоментну репозицію проводять при відсутності неврологічних розладів. Під місцевою анестезією проводять одномоментну реклінацію за Белером – на животі між двома столами, або за Ватсон – Джонсом – на спині з підвішуванням поперекового відділу хребта у перерозгинанні та витягуванні за віссю хребта за нижні кінцівки та пахвові ділянки.після достатньої реклінації накладають добре відмодельований гіпсовий корсет, який повинен мати 3 точки опори:на ділянку рукоятки грудини, попереку та симфізу.

Корсет на 5-6 місяців з наступною реабілітацією. Але при нестабільних переломах хребта одномоментна репозиція протипоказана та недопустима.

При оперативному лікуванні переломів хребта широко застосовують внутрішню фіксацію ушкодженої ділянки хребта за допомогою фіксатора-стяжки дротом за остисті відростки, металевими пластинками. При цьому в післяопераційному періоді хворий стає мобільним. Запропоновані різні способи та металеві конструкції для внутрішньої та зовнішньої фіксації.

Переломи та переломовивихи хребта, які супроводжуються ушкодженням спинного мозку.

В 20% травми хребта супроводжуються ушкодженням спинного мозку та його корінців.

Ушкодження спинного мозку: крововилив, забій, стиснення, розчавлення.Чим вище рівень перелому чи переломовивиху хребців, тим частіше трапляється його ушкодження.

Ушкодження спинного мозку може бути частковим чи повним. Рівень ушкодження визначається клінічно за зонами сегментарної іннервації. При ушкодженні на рівні нижньошийних хребців (С5-С7) – повна тетраплегія та порушення тазових органів. С7-Th1 – розділення іннервації плечового сплетення (за типом паралічу Клюмпке – Дежеріна на верхніх кінцівках та паралічем всіх м'язів нижче ушкодження, та с. Горнера – звуження зіниць та очних щілин, западання очних яблук. На нижніх рівнях – нижньою параплегією з розладами функції тазових органів.

Для діагностики звуження спинно-мозкового каналу та стиснення спинного мозку застосовуються ліквородинамічні проби Квекенштедта та Стуккея та визначають лікворний тиск (в нормі 100-200 мм чи 60 крапель на 1 хв.).

Найбільш інформативна комп'ютерна томографія, МРТ яка дає можливість отримати точну інформацію про стан усіх структур обстежуваного хребця, спинно-мозкового каналу та диску.

Застосовується контрастна мієлографія та томомієлографія.

Клініка: внаслідок порушення трофіки виникають пролежні, набряк кінцівок. Згодом в'ялі паралічі переходять у спастичні зі стійкими згинально-привідними контрактурами. Виникають ускладнення: цистіт, пієлоцистит, пієлонефріт з наступним уросепсісом, від якого хворі вмирають.

Loading...

 
 

Цікаве