WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Харчування і хвороби зубо-щелепного апарату. Роль харчових речовин у розвитку стоматологічних захворювань - Реферат

Харчування і хвороби зубо-щелепного апарату. Роль харчових речовин у розвитку стоматологічних захворювань - Реферат

Реферат на тему:

Харчування і хвороби зубо-щелепного апарату. Роль харчових речовин у розвитку стоматологічних захворювань

Зміст

Вступ.....................................................................................3

Значення мінеральних речовин в раціоні харчування для попередження стоматологічних захворювань......................................................3

Фторування води.......................................................................7

Роль вуглеводів у розвитку каріозного пошкодження зубів..................8

Роль гіповітамінозів у розвитку захворювань пародонту.....................9

Значення жувального навантаження в профілактиці стоматологічних захворювань...........................................................................10

Висновки...............................................................................11

Література..............................................................................13

Вступ

Метою даної роботи було визначити вплив харчового раціону людини (склад, характер їжі) на стан здоров`я органів ротової порожнини (зуби, пародонт, слизові оболонки).

Дане питання варто розглядати в двох аспектах: 1) опосередкований вплив харчових речовин через формування органів і систем (включаючи зубощелепний апарат) та 2) безпосередня дія їжі на тканини зуба і пародонта. Від характеру продуктів харчування залежить стан твердих тканин зуба, рН слини і зубного нальоту, швидкість відкладання зубного каменю, стимуляція слиновиділення. Із вітчизняних дослідників Д.О. Антін (1930) першим отримав дані про те, що зуб є напівпроникною мембраною, проникність якої залежить від фізико-хімічних особливостей середовищ, що його оточують. Постійний склад емалі може підтримуватись десятиріччями за рахунок надходження мінеральних компонентів із слини (тобто, зовнішнього середовища). А.А. Прохонічуков (1964) у дослідах на білих щурах показав, що вже у ранні строки утримання тварин на карієсогенній дієті у них спостерігаються зміни мінерального та білкового обміну в тканинах зуба, хоча карієсу, як такого, ще нема. Тобто складається певна спрямованість обмінних процесів, яка сприяє каріозному ураженню зубів.

Значення мінеральних речовин в раціоні харчування для попередження стоматологічних захворювань

Важливою складовою частиною раціону людини є макро-, мікро- і ультрамікроелементи, які, крім всього іншого, забезпечують ремінералізацію зубної емалі. Тому одним із напрямків профілактики демінералізації емалі (зворотного процесу) і пов`язаних з цим ускладнень є збалансування вмісту хімічних елементів у харчових продуктах.

Особливо велике значення серед макроелементів мають сполуки кальцію і фосфору, що визначається 1) включенням іонів цих елементів до кристалічної решітки апатитів емалі, 2) зниженням кислотності бактеріального ґенезу і 3) утворенням буферних систем завдяки обміну йонами Са2+, НРО42-, Н+ між слиною і тканиною емалі.

Хлорид і аскорбат кальцію, додані в дієту, знижують демінералізацію емалі на 65 – 75% [1]. Максимальне залучення кальцію і фосфору в структуру гідроксиапатита відбувається при їх оптимальному співвідношенні (1:1– 1:0,75) і кислотності середовища РП 7,2 – 7,8 [1, 10]. Надлишок фосфору знижує поглинання кальцію зубною емаллю (ремінералізація). В зернових і м`ясних продуктах вміст фосфору високий, що негативно впливає на засвоєння кальцію. Тому в харчовий раціон слід включати овочі і фрукти з метою збалансувати високий вміст фосфору в зернових і м`ясних продуктах.

Найоптимальнішим джерелом Са2+ серед продуктів харчування є молоко і молочні продукти, які перешкоджають демінералізації емалі. Карієсопрофілактична дія молока зумовлена також вмістом білків, вітамінів, лактози, ліпідів, ферментів, імуноглобулінів та інших компонентів, які здатні пригнічувати мікрофлору РП. Кальцій отримується, також з водою.

Вміст кальцію в молоці – 120 мг%, сирах – 106 мг%, творозі – 120-150 мг%, сирковій масі – 95-160 мг%. Суттєвим джерелом кальцію можуть також бути яєчний жовток, горіхи, боби, овочі, м`ясо, вівсяна крупа, фрукти.

Таким чином, обмін кальцію відбувається більш інтенсивно в системі слина ↔ емаль, а не пульпа ↔ дентин ↔ емаль. Хоча інша ситуація має місце у дітей. Інтенсивний ріст зуба забезпечується саме його постачанням через пульпу. Тому дефіцит вітаміну D (рахіт) в дитячому віці більш виражено впливає на формування твердих тканин емалі. У дорослих чіткого зв`язку між нестачею цього вітаміну і виникненням карієсу немає [11]. Вже сформована структура зуба забезпечується кальцієм із слини. Іони Са2+ секретуються разом з фосфором (НРО42-) слинними залозами завжди у сталій концентрації (на відміну від Na+ і Н+) [4] або потрапляють безпосередньо з їжі та води.

Вітамін К – більш відомий як фактор згортання крові, але він чи не єдиний вітамін, що бере безпосередню участь в процесах мінералізації емалі. Недостатність вітаміну К гальмує зв`язування іонів Са з органічним матриксом [10].

У випадках потрапляння радіоактивного стронцію в організм доцільно вживати їжу збагачену кальцієм, оскільки Sr має властивість заміщувати Са у його сполуках. Встановлено, що п`ятикратне збільшення кальцію в дієті веде до зменшення включення стронцію на 50% [10].

Окремо варто сказати про жорсткість питної води. Відомо, що вона зумовлена солями кальцію і магнію. З цими макроелементами пов`язують виникнення твердих зубних відкладень. Пряма кореляція жорсткості води і виникнення зубного каменю справді підтверджується лабораторними та клінічними дослідженнями [7]. При показниках жорсткості води 5,70,5 і 9,50,2, яку вживає населення двох досліджуваних місцевостей, різниця в наявності зубного каменя у осіб вікової групи 7 – 12 років складає 12%, у 20 – 29 років – 12,5%, у 50 – 59 років – 2,1%.

Таким чином, роль кальцію у питній воді подвійна: з одного боку – він забезпечує, частково, ремінералізацію емалі зубів, з іншого – бере участь в утворенні зубного каменю.

Серед мікроелементів продуктів харчування йони алюмінію, міді, цинку, заліза, марганцю і олова сприяють включенню і утриманню кальцію і фтору в емалі і гальмують продукцію кислот зубним нальотом. Стабільному зниженню кислотності в ротовій порожнині сприяють іони алюмінію, цинку, заліза: інгібуючи кислотну активність бактерій зубного нальоту, вони пригнічують його ріст. Селен (Se4+) – навпаки, сповільнює мінералізацію тканин зуба.

Про ультрамікроелементи у гігієні харчування часто не згадують через малу частоту і вираженість наслідків їх дефіциту зокрема для органів ротової порожнини. Як правило, ці хімічні елементи є в достатній кількості у їжі. Хоча важливість їх для здоров`я зубів не можна відкидати і варто вирішувати питання про їх використання у профілактиці уражень зубів.

Встановлено, що у районах з високим вмістом молібдену в грунті розповсюдженість карієсу відносно нижча [5]. Карієс-статичну дію молібден має особливо у поєднанні з фтором, але механізм цього ефекту ще остаточно не відомий.

Було підтверджено роль ванадію в профілактиці карієсу. Так було показано, що поверхні емалі зубів, більш резистентні до карієсу, містять ванадій в більшій кількості [8]. Тобто, у вибірковій локалізації карієсу має певне значення концентрація ванадію в емалі.

Рекомендовані величини споживання деяких речовин наведені в таблиці [1].

Т а б л и ц я

Рекомендовані величини споживання мінеральних речовин (мг/добу)

Вік і стать

Са

Р

Mg

Fe

0 – 29 днів – новонароджені

240

120

50

1,5

1 – 3 міс.

500

400

60

5

4 – 6 міс.

500

400

60

7

7 – 12 міс.

600

500

70

10

1 – 3 роки

800

800

150

10

4 – 6 років

1200

1450

300

15

7 – 10 років

1100

1650

250

18

11 – 13 років – хлоп чики

1200

1800

350

18

11 – 13 років – дівчатка

1100

1650

300

18

14 – 17 років – юнаки

1200

1800

300

18

14 – 17 років – дівчата

1100

1650

300

18

Чоловіки

800

1200

400

10

Жінки

800

1200

400

18

Вагітні жінки

1000

1500

450

20

Матері годувальниці

1000

1500

450

25

Фторування води

Виняткове гігієнічне значення для здоров`я зубів має фторування води. Численні дослідження епідеміології карієсу в різни країнах підтверджують зв`язок поширеності цього захворювання із вмістом фтору у саме у питній воді [2, 3]. Тому одним з визнаних методів профілактики карієсу є контрольоване додавання сполук фтору до води джерел водопостачання з метою довести концентрацію іонів фтору у питній воді до рівня, який є достатнім для ефективної профілактики карієсу зубів і в той же час не має несприятливого впливу на функціональні можливості організму людини, фізичний розвиток, та здоров`я населення. Фторування води гарантує зниження захворюваності карієсом у 2 – 3 рази. Проведені в колишньому СРСР розрахунки показали, що фторування води може знизити потребу в лікуванні та видаленні зубів на 40% і в зубному протезуванні на 25 – 30%.

Так в Івано-Франківську, де протягом 10 років фторування води проводилось якісно і безперервно, стабільно підтримувалась рекомендована концентрація фтору у школярів 7 – 10 років, які вживали збагачену фтором воду від моменту народження, інтенсивність карієсу зубів (індекс КПВ – каріозні, пломбовані, видалені) знизилась на 68,5 – 73,1%, поширеність карієсу – на 22,4 – 26,4% [2].

Проте, відомо, що фтор сприятливо діє на тканину зуба у всі періоди онтогенезу для постійних та молочних зубів (Р.Д. Габович, О.О. Мінх, 1979). Центральною проблемою є вибір оптимальної концентрації фтору. Чим вища його концентрація – тим більша вірогідність того, що буде перейдено рубіж толерантності до фтору у деяких осіб, що проявляється "плямистою емаллю" – флюорозом. До того ж, залежно від кліматично-погодних умов змінюється споживання води, а отже – і кількість фтору в організмі, що теж повинно враховуватись. За державним стандартом 2874-73 рекомендується встановлювати концентрацію іонів фтору на рівні 70 – 80% від максимально допустимого. Для різних кліматичних районів це число становитиме від 0,49 до 1,2 мг/л. Джерелом іонів фтору для фторування в наш час є фторид (4%) натрію, кременефторид (10%) амонію, фторид-біфторид (25%) амонію, кременефтористоводнева кислота (рідина). У воді ці сполуки повністю гідролізуються з утворенням F-.

Loading...

 
 

Цікаве