WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Фізіологія травлення - Реферат

Фізіологія травлення - Реферат

Гідрокарбонат через базолатеральні мембрани парієтальних клітин поступає в кров, де він входить до складу буферних систем крові, а замість нього з крові в клітину надходять йони Cl- (по градієнту концентрації). Йони H+ через апікальну мембрану цих же клітин, в якій знаходиться H+/K+-насос (АТФ-залежний процес), виходить в порожнину залози і далі в шлунок, а замість нього в клітину надходить K+. Шляхом активного транспорту через апікальну мембрану парієтальних клітин в порожнину шлунка виводяться йони Cl-, які надійшли з крові. Внаслідок всіх цих процесів в порожнину шлунка надходять йони H+ та Cl-, які і утворюють соляну кислоту.

6. Складно-рефлекторна ("цефалічна") фаза регуляції шлункової секреції.

Кількість та склад шлункового соку змінюється особливо після вживання їжі. В значній мірі кількість та склад соку залежить від характеру подразника (кількість та склад їжі).

Натще секретується невелика кількість шлункового соку (до 10 мл на годину). Він містить в основному слиз.

Після прийому їжі виділення шлункового соку значно збільшується, росте його кислотність та вміст ферментів.

За головними механізмами регуляції шлункову секрецію поділяють на декілька фаз:

І фаза – складно рефлекторна. Секреція в цій фазі пов'язана з реалізацією умовних рефлексів (на вигляд, запах їжі, думка про якусь смакоту). Другий механізм – безумовні рефлекси, що виникають при подразненні їжею рецепторів ротової порожнини  блукаючий нерв  вплив на головні та G-клітини.

Особливості секреції в першій фазі (вивчають ці особливості при постановці досліду "уявного годування"):

1. Короткий латентний період (5-8 хвилин). Після початку досліду перша крапля соку з свища з'явиться через 5-8 хвилин. Цей період короткий тому, що секреція викликана нервовими механізмами регуляції.

2. Кількість соку невелика – 20% від всього об'єму, який виділяється під час їди.

3. Склад соку – в соці багато ферментів тому, що блукаючий нерв передає інформацію до головних клітин шлунка. Багато ферментів  швидке переварювання білків їжі.

4. Тривалість секреції невелика – 1-1,5 години тому, що нервові механізми регуляції.

7. Нейро-гуморальна ("шлункова і кишкова") фаза регуляції шлункової секреції. Ентеральні стимулятори і інґібітори шлункової секреції.

ІІ фаза – нейрогуморальна. В цій фазі секреція пов'язана з реалізацією нервових та гуморальних механізмів регуляції. Нервові – це рефлекси. Гуморальні – шлунково-кишкові гормони гастроінтестинальні гормони).

Реалізується цей механізм таким чином: при розтягненні шлунку подразнюються чутливі волокна блукаючого нерва, ця інформація надходить в довгастий мозок, і парасимпатичними волокнами блукаючого нерва назад до шлунку, стимулюючи секрецію – ваго-вагальний рефлекс; в нервовій регуляції також беруть участь інтрамуральні нервові сплетення.

Хімічна стимуляція секреції здійснюється посередництвом гастрину, що виділяється G-клітинами. Гастрин з током крові надходить до парієтальних клітин – стимулює виділення соку з високою концентрацією соляної кислоти. Основні стимулятори секреції гастрину – продукти переварювання білків – пептиди, олігопептиди, амінокислоти – особливо триптофан і фенілаланін, а також кальцій, магній, алклголь та кофеїн.

При надходженні хімусу до дванадцятипалої кишки, здійснюється дуоденогастральний рефлекс – продукти гідролізу поживних речовин, соляна кислота, а також розтягнення дванадцятипалої кишки хімусом викликають підвищення секреції тканинних гормонів – секретину S-клітинами, котрий гальмує шлункову секрецію, і холецистокініну-панкреозиміну І-клітинами, що має подібну дію.

Стимулятори шлункової секреції:

  • ацетилхолін;

  • гастрин;

  • гістамін;

  • бомбезин;

  • інсулін;

Блокатори шлункової секреції:

- вагогастрон виділяється вагусними закінченнями;

- секретин;

- глюкагон - -клітини pancreas;

- вазоактивний інтестинальний пептид – ВІП – метасимпатична нервова система;

- гастроінгібуючий пептид – ГІП – D-клітини кишково-шлункового тракту;

- нейротензин – N-клітини тонкого кишківника;

- соматостатин - -клітини pancreas;

- вазопрасин, окситицин;

- простагландини;

- катехоламіни.

8. Нервові і гуморальні механізми гальмування шлункової секреції.

Назва гормона

Чим виділяється

Фактори, що стимулюють виділення гормона

Характер вплив на виконавчі органи

1

2

3

4

Гастрин

G-клітини пілоричного відділу шлунка

1.Полпептиди.

2.Екстрактивні речовини. (відвари, бульйони, соки)

3.Мехінічні подразнення стінок шлунка.

4.Соляна кислота в низькій концентрації.

5.Алкоголь в низькій концентрації.

6.Блукаючий нерв.

1. + секреція соляної кислоти парієтальними клітинами залоз шлунка.

2. + секреція ферментів ацинозними клітинами підшлункової залози

3. + жовчоутворення

Гістамін

Тучні клітини сполучної тканини стінок шлунка

1.Механічне розтягнення стінок шлунка їжою.

2.Гастрин.

1. секреція НСl парієтальними клітинами залоз шлунка

Секретин

S-клітини верхніх відділів тонкої кишки

1.НСl.

2.Поліпептиди.

3.Гіпотонічні розчини.

1. + секреція води та бікарбонатів клітинами протоків підшлункової залози

2. + жовчоутворення

3. секреція НСl парієтальними клітинами шлунка.

Холецистокінін-панкреозимін

І-клітини верхніх відділів тонкої кишки

1.Продукти гідролізу білків (амінокислоти).

2.Продукти гідролізу жирів (жирні кислоти та гліцерин).

3.Дещо продукти гідролізу вуглеводів.

4.НСl.

1. + секреція ферментів клітинами ацинусів підшлункової.

2. + секреція ферментів головними клітинами залоз шлунка.

3. + жовчовиділення.

4. + жовчоутворення

Соматостатин

Д-клітини верхніх відділів тонкої кишки, пілоричного відділа шлунка, підшлункової залози

1.Кінцеві продукти гідролізу білків жирів та вуглеводів (ентерально й після всмоктуваня).

2.НСl.

1. секреція НСl парієтальними клітинами шлунка.

2. секреція підшлункового соку.

3. рухову функцію травного каналу.

ШІП

К-клітини тонкої кишки

1. Нейтральні жири.

1. секреція НСl парієтальними клітинами шлунка.

Нейротензин

N-клітини дистальних відділів тонкої кишки

1. Нейтралні жири.

2. Продукти гідролізу жира.

1. секреція НСl парієтальними клітинами шлунка.

2. рухова функція шлунка.

Знаком "+" в четвертому стовпчику зазначені стимулюючі впливи на виконавчі органи; знаком "–" – гальмівні.

9. Рухова функція шлунку та її регуляція. Механізми переходу хімуса із шлунку в дванадцятипалу кишку.

В регуляції моторики шлунку беруть участь нервові та гуморальні механізми. Серед нервових механізмів виділяють місцеві та центральні.

Деякі м'язові клітини внутрішнього шару м'язової оболонки шлунку мають пейсмейкерну активність, тобто періодично генерують ПД – з частотою 3-2 на секунду, що спричиняє періодичне підвищення внутрішньошлункового тиску. Впливи парасимпатичної нервової системи, котрі досягають шлунку волокнами блукаючого нерву, теж стимулюють моторику.

Через деякий час після їди шлунок починає скорочуватися. У процесі таких скорочень, що повторюються з інтервалом близько 20 с, їжа, що знаходилась біля стінок, пересувається до антрального відділу – таким чином здійснюється її перемішування. Протягом першої години після вживання їжі перистальтичні хвилі слабкі, потім посилюються, при цьому швидше просувається та частина їжі, що містилася біля стінок. Гуморальні стимулятори шлункової моторики ХЦК-ПЗ, гастрин, мотилін, інсулін серотонін, ацетилхолін. Інгібітори секретин, ВІП, ШІП.

Перехід хімусу з шлунку до дванадцятипалої кишки визначається, в основному градієнтом тиску між ними. Також при надходженні до duodenum кислого хімусу, продуктів гідролізу жирів стимулюється секреція інгібіторів шлункової моторики.

Loading...

 
 

Цікаве