WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Загальна фізіологія регуляції функцій організму - Реферат

Загальна фізіологія регуляції функцій організму - Реферат

Реферат на тему:

Загальна фізіологія регуляції функцій організму

1. Біологічна регуляція, її види і значення. Контур біологічної регуляції. Роль зворотнього зв'язку в регуляції.

Біологічна регуляція – процес взаємодії елементів організму, спрямований на отримання пристосувального (корисного) результату.

Біологічна регуляція

Внутрішньоклітинна

Організмова

НЕРВОВА

ГУМОРАЛЬНА

ГЕННА

ФЕРМЕНТАТИВНА

МІОГЕННА

Елементи організму, які взаємодіють при виконанні акта біологічної регуляції, можна зобразити у вигляді окремих блоків та об'єднати у вигляді контуру біологічної регуляції.

Таким чином в контурі біологічної регуляції можна виділити наступні елементи:

1. РП – регульований параметр, котрий завдяки біологічній регуляції:

- підтримується на необхідному рівні;

- змінюється в необхідному напрямку.

2. СП – слідкуючий пристрій (рецептори), що реєструють величину РП.

3. КП – керуючий пристрій – нервовий центр чи ендокринна залоза, що на основі аналізу інформації про величину РП, про її зміни, виробляє керуючий сигнал (при нервовій регуляції – серія ПД, при гуморальній – гормон) і посилає її до органів-ефекторів.

Нервовий центр як керуючий пристрій має такі структурні елементи:

- уставка – зберігає інформацію про необхідну величину РП;

- блок порівняння – порівнює інформацію про задану величину РП з її реальною величиною, тобто встановлює наявність відхилень РП;

- блок управління – з урахуванням наявності чи відсутності відхилення РП від заданого рівня виробляє керуючий сигнал і посилає його до органів-ефекторів.

4. ВП – виконавчий пристрій – органи-ефектори, які під впливом керуючого сигналу змінюють свою діяльність таким чином, що РП підтримується на заданому рівні чи змінюється в необхідному напрямку.

Перелічені вище елементи контура біологічної регуляції зв'язуються між собою каналами зв'язку, якими в контурі передається інформація:

- канал прямого зв'язку – по ньому передається керуючий сигнал від КП до ВП  підтримка заданого рівня або зміна РП;

- канал зворотнього зв'язку – по ньому передається інформація з СП1 в КП:

- про поточну величину РП;

- про ефективність керуючих сигналів, що вироблені КП і спрямовані на усунення відхилення РП від заданого рівня або на його зміну в потрібному напрямку.

КП, ВП, РП, СП1 за допомогою каналів прямого та зворотного зв'язку утворюють замкнутий контур регуляції, котрий забезпечує здійснення регуляції "за відхиленням" (саморегуляції на основі негативного зворотнього зв'язку). Ця саморегуляція здійснюється наступним чином: певні чинники викликають зміни РП (його відхилення від заданого рівня)  інформація про це сприймається рецепторами (СП1) та по каналу зворотнього зв'язку (КЗЗ) надходить в КП, котрий оцінює ступінь відхилення  синтезується необхідний керуючий сигнал  передача його до ВП по каналу прямого зв'язку (КПЗ)  зміна діяльності органів-ефекторів (ВП)  відновлення потрібної величини РП (усунення відхилення).

За рахунок надходження до замкнутого контуру регуляції інформації по каналу зовнішнього зв'язку здійснюється регуляція "за збуреням". Збуреня – певний зовнішній чинник, інформація про дію якого сприймається рецепторами і передається до КП. Регуляція "за збуреням" може відбуватися двома шляхами:

1. Збуреня може змінити РП відносно потрібного значення. КП, отримуючи про це сигнал по контуру зв'язку, синтезує керуючий сигнал, котрий змінює діяльність органів-ефекторів (ВП) таким чином, що потрібне значення РП відновлюється. Наприклад, при дії на організм низької температури, інформація про це сприймається холодовими терморецепторами (СП2)  передається до центру терморегуляції (КП), який викликає зміну діяльності виконавчого пристрою, завдяки якому зменшуються процеси тепловіддачі та активізуються процеси теплоутворення  підтримується стала температура ядра тіла, не дивлячись на дію зовнішнього чинника.

2. Збуреня може вимагати зміни РП в певному напрямку. КП, отримавши про це інформацію по КЗЗ, синтезує керуючий сигнал, котрий по КПЗ передається до ВП  діяльність органів-ефекторів змінюється так, що РП змінює свою величину в потрібному напрямку. Наприклад, гемодинамічний центр (КП) при фізичній роботі (збуреня) отримує інформацію від пропріорецепторів працюючих м'язів (СП2). Ця інформація сигналізує КП про те, що у зв'язку з фізичною роботою необхідно змінити РП (системний артеріальний тиск). КП виробляє керуючий сигнал  КПЗ направляє його до ВП  серце скорочується сильніше і частіше – збільшення системного артеріального тиску (САТ). Інформацію про зміну САТ, про її відповідність рівню фізичного навантаження, КП отримує по КЗЗ.

2. Поняття про рефлекс. Будова рефлекторної дуги та її ланок.

Нервова регуляція функцій організму – здійснюється за участю нервової системи (частіше, та не завжди – ЦНС).

Особливостями нервової регуляції є те, що вона відбувається:

а) точно;

б) швидко; швидко вмикається, швидко вимикається, якщо потреба в ній зникає.

Елементарним, найпростішим актом нервової регуляції є рефлекс – відповідь на подразнення, що починається з подразнення рецепторів і здійснюється за участю нервової системи.

Рефлекторна дуга – шлях, по якому передається інформація при здійсненні рефлексу. Тобто, рефлекторна дуга – морфологічний субстрат рефлексу. Схема найпростішої, елементарної рефлекторної дуги (на прикладі шкірно-м'язового рефлексу) має такий вигляд:

Із схеми видно, що рефлекторна дуга має такі відділи:

1. Рецептори певної рефлексової зони. Вони забезпечують:

- сприймання інформації про дію подразника;

- первинний аналіз цієї інформації (якість, сила, час дії, ступінь новизни подразника);

- кодування інформації – перетворення енергії подразника в енергію нервового сигналу (серія ПД), причому ця серія ПД відображає параметри подразника.

2. Аферентний провідник – провідник першого порядку – чутливі (аферентні) нервові волокна, відростки псевдоуніполярних клітин, що локалізовані в чутливих гангліях. Забезпечують передачу інформації про дію подразника в нервовий центр: а) точно, б) швидко, в) без змін.

3. Нервовий центр – структури у межах ЦНС, що беруть участь у здійсненні рефлексу. Забезпечують аналіз інформації, що надійшла з рецепторів, і синтез адекватного еферентного сигналу – аналітико-синтетична функція. На основі цієї функції ЦНС як сукупність нервових центрів виконує координаційну функцію – узгоджує між собою діяльність різних структур, органів, тканин організму.

4. Еферентний провідник – провідник другого порядку – передає від нервового центру керуючий (еферентний) сигнал до органа-ефектора: а) швидко, б) точно, в) без змін.

5. Орган-ефектор – змінює свою діяльність під впливом керуючого сигналу так, що досягається пристосувальний (корисний) результат.

Рефлекси замикаються на різних рівнях ЦНС, аж до кори головного мозку. Відповідно до цього існує поняття про інтегральний та локальний центри.

Локальний нервовий центр – сукупність структур ЦНС, без яких здійснення даного рефлексу стає неможливим (якщо зруйнувати будь-яку з них, рефлекторна реакція зникає).

Інтегральний нервовий центр сукупність усіх нейронів ЦНС, що беруть участь у здійсненні даного рефлексу. Таким чином, локальний центр входить до складу інтегрального.

Нейрони локального центру суворо специфічні для кожного рефлексу.

Нейрони інтегрального центру можуть бути спільними для різних рефлексів. Тому ці нейрони сприяють координації (інтеграції) окремих рефлексів у цілісні реакції організму у відповідь на подразнення (узгоджують окремі рефлекси між собою).

3. Рецептори, їх класифікація та збудження.

Рецептори – спеціалізовані структури, що забезпечують:

а) сприйняття інформації про дію подразника;

б) первинний аналіз цієї інформації (сила, якість, час дії, новизна подразника).

в) кодування інформації.

Існують різні класифікації рецепторів, в основі яких лежать різні властивості рецепторів:

1. За психофізіологічними відчуттями, що виникають при збудженні рецепторів, вони поділяються на:

  • зорові;

  • слухові;

  • смакові;

  • нюхові;

  • термічні;

  • кінетостатичні, тощо.

2. За особливостями будови:

2.1. За наявністю спеціалізованої сенсорної клітини:

  • первинні – інформація про дію подразника сприймається безпосередньо нервовим закінченням;

  • вторинні – інформації про дію подразника сприймається спеціалізованою сенсорною (рецепторною) клітиною, а далі передається на нервове закінчення.

2.2. За наявністю чи відсутністю допоміжних структур:

  • вільні нервові закінчення – допоміжних структур не мають;

  • рецептори, що мають допоміжні структури (більшість); усі допоміжні структури створюють оптимальні умови для сприйняття рецептором інформації про дію адекватного подразника (подразник, до дії котрого рецептор спеціалізований у ході еволюції);

3. За природою адекватного подразника:

  • механорецептори;

  • хеморецептори;

  • терморецептори;

  • фоторецептори.

Loading...

 
 

Цікаве