WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Загальна фізіологія збудливих тканин - Реферат

Загальна фізіологія збудливих тканин - Реферат

Реферат на тему:

Загальна фізіологія збудливих тканин

1. Фізіологія як наука. Поняття про функцію. Методи фізіологічних досліджень.

Нормальна фізіологія – наука про об'єктивні закономірності протікання функцій організму в їх взаємозв'язку і у взаємодії організму із зовнішнім середовищем.

Функція – це діяльність і властивість клітин, органів, систем організму, які проявляються як фізіологічний процес чи сукупність процесів.

Функції є:

1. Специфічні – притаманні лише даній тканині (клітині), наприклад, специфічна функція м'язевої клітини – скорочення, нервової – проведення збудження.

2. Неспецифічні – притаманні багатьом (чи всім) тканинам та клітинам організму. Наприклад, функція обміну речовин є у всіх клітинах та тканинах.

Об'єктом фізіологічного дослідження є функція організму, його систем, органів і клітин.

Мета фізіології – пізнання функції і закономірності функцій організму для медичної практики.

Завданням фізіології є вивчення функцій з метою виявлення причин та характеру їх порушень при захворюванні.

МЕТОДИ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ЕКСПЕРИМЕНТ

МОДЕЛЮВАННЯ

СПОСТЕРЕЖЕННЯ

БІОЛОГІЧНЕ

МАТЕМАТИЧНЕ

ХРОНІЧНИЙ

ГОСТРИЙ

Гострий експеримент – дослідження проводять під наркозом, може супроводжуватись перерізуванням нервів, введенням різних речовин (в більшості випадків є летальним для піддослідних тварин).

Хронічний експеримент – дослідженню передує операція (введення фістули в протоку залози) й після одужання тварини проводять дослідження функцій (секреція залоз) в умовах, що максимально відповідають природним.

Біологічне моделювання – у тварини за допомогою хірургічного втручання викликається гіперфункція серця і досліджують, як ця зміна впливає на стан організму.

Математичне моделювання – відтворюють фізіологічні процеси на комп'ютерах та досліджують різні варіанти реакцій, тобто можливі зміни при тих чи інших впливах на організм (ліки, фізичні фактори, екстремальні умови навколишнього середовища).

2. Потенціал спокою, його параметри, механізми походження та фізіологічна роль.

Потенціал спокою (ПС) – різниця потенціалів між зовнішньою та внутрішньою поверхнями мембрани збудливої клітини, що знаходиться в стані спокою.

Формула Нернста для розрахунку величини ПС: , де

R – універсальна газова стала, T – абсолютна температура, F – число Фарадея, [K+ і] – концентрація іонів К+ в клітині, [K+ е] – концентрація іонів К+ поза клітиною.

Механізм формування ПС пов'язаний з:

  1. Наявністю в мембрані клітини механізмів активного транспорту речовин – натрій-калієвий насос. Він створює градієнт концентрації усередині та поза клітиною.

  2. Особливостями проникності мембрани клітини в стані спокою – вона проникна для іонів К+ та непроникна для іонів Na+.

Найбільш важливим для створення та підтримання ПС є натрій-калієвий насос (НКН). Структурною одицею НКН є Na/К-транспортний білок, що являє собою АТФазу. Цей білок на внутрішній поверхні мембрани розщеплює АТФ на АДФ та фосфат й використовує енергію, що виділилась на транспортування трьох іонів Na+ з клітини та двох іонів К+ в клітину. Тобто в сумі з клітини за один цикл виділяється один позитивний заряд (150-600 за секунду). Таким чином, НКН є електрогенним (створює електричний струм через мембрану), але й може бути електронейтральним, коли на один іон транспортованого Na+ припадає один іон К+. Отже, за рахунок роботи НКН створюється та підтримується градієнт концентрації іонів К+ та іонів Na+ усередині та поза клітиною, а саме 145 ммоль/л іонів Na+ зовні та 12 ммоль/л всередині, 4 ммоль/л іонів К+ зовні та 155 ммоль/л всередині. Отже, концентрація іонів калію усередині клітини в 40-50 разів більша, чим поза нею, а концентрація іонів натрію, навпаки, в 10 разів менша. Варто підкреслити, що сумарна концентрація аніонів усередині та поза клітиною однакова.

Проникність мембрани для іонів визначається станом каналів мембрани. Стан каналів визначається станом їх воріт, які можуть бути відкритими (тоді через канал по градієнту концентрації можуть рухатися іони) та закритими. Канали мембрани є селективними, тобто, пропускають одні іони та не пропускають, або дуже погано пропускають інші іони. В стані спокою мембрана збудливої клітини проникна для іонів К+ (відкриті калієві канали) та непроникна для іонів Na+ – майже всі натрієві канали закриті. Це є причиною того, що іони К+ виходять з клітини через калієві канали по градієнту концентрації, а аніони Na+ зайти в клітину не можуть, хоча є градієнт концентрації. Іони К+, виходячи з клітини, виносять позитивний заряд на зовнішню поверхню мембрани. Крупномолекулярні органічні аніони залишаються в клітині й зумовлюють негативний заряд на внутрішній поверхні мембрани.

МЕТОДИ РЕЄСТРАЦІЇ ПС

ПОЗАКЛІТИННИЙ

метод пошкодження

ВНУТРІШНЬОКЛІТИННИЙ

мікроелектродний

При реєстрації ПС методом пошкодження об'єктом дослідження є який-небудь орган, наприклад, скелетний м'яз. Його пошкоджують шляхом розрізу та прикладають електроди до пошкодженої та непошкодженої поверхонь. Стрілка гальванометра при цьому відхиляється. Це говорить про наявність різниці потенціалів між пошкодженою поверхнею м'яза (аналог внутрішньоклітинного середовища) та її непошкодженою поверхонею (аналог зовнішньої мембрани).

При внутрішньоклітинному методі реєстрації об'єктом дослідження є окрема клітина, яку поміщають в плазму чи фізіологічний розчин. Там знаходиться один реєструючий електрод. Другий електрод (мікроелектрод) обережно вводиться усередину клітини. До проколу мембрани промінь осцилографа іде по нульовій лінії  між електродами немає різниці потенціалів. В момент проколу мембрани промінь приладу різко відхиляється від 0 у негативну частину системи координат і протягом годин може перебувати на такому рівні.

Внутрішньоклітинна реєстрація ПС дає змогу оцінити його параметри:

1. Полярність – те, що в момент проколу промінь відхиляється у негативну сторону, говорить про те, що внутрішня поверхня мембрани клітини заряджена негативно відносно зовнішньої.

2. Величина – ступінь відхилення променя від нуля, відповідає величині ПС. Величина ПС збудливих клітин складає 70-90 мВ. Варто наголосити, що величина ПС оцінюється по модулю, без врахування знака!

3. Сталість у часі – якщо, на клітину не діють які-небудь фактори, то ПС не змінюється (промінь йде паралельно нульовій лінії).

Так як величина ПС оцінюється по модулю, то деполяризацією називають будь-яке зменшення величини ПС, а гіперполяризацією – його збільшення.

Фізіологічна роль ПС полягає в тому, що він є базою, на якій розвивається потенціал дії.

3. Потенціал дії, його параметри, механізми походження та фізіологічна роль.

Потенціал дії (ПД) – швидка високоамплітудна зміна потенціалу мембрани збудливої клітини при її збуджені.

МЕТОДИ РЕЄСТРАЦІЇ ПОТЕНЦІАЛУ ДІЇ

ВНУТРІШНЬОКЛІТИННИЙ

ПОЗАКЛІТИННИЙ

БІПОЛЯРНИЙ

УНІПОЛЯРНИЙ

При позаклітинній реєстрації об'єктом досліджень є цілий нерв чи м'яз. При біполярному відведені реєструється двохфазний сумарний ПД (обидва електроди є активними, дві фази ПД відповідають руху хвилі збудження спочатку під одним, а потім – під іншим електродом). При уніполярній реєстрації один електрод є активним, а інший – пасивним  реєструється однофазний сумарний ПД. Вихідною лінією при позаклітинній реєстрації є нульова лінія, що свідчить про відсутність різниці потенціалів між електродами.

При внутрішньоклітинній (мікроелектродній) реєстрації ПД окремої клітини має такий вигляд:

Спочатку мембранний потенціал різко зменшується до нуля – 1 фаза деполяризації ПД; потім заряд мембрани змінюється на протилежний – зовні "-", всередині "+" – 2 фаза реверсполяризації. Частина графіка, яка перебуває вище нуля відповідає фазі, що має назву овершут. Далі мембранний потенціал поступово повертається до вихідного рівня – 3 фаза реполяризації ПД. Завершальною фазою ПД є слідова гіперполяризація 4.

Loading...

 
 

Цікаве