WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Основи урогінекології - Реферат

Основи урогінекології - Реферат

Причиною цього розладу можуть бути перенесені пологові травми, опущення та випадіння жіночих статевих органів, ендокринні порушення, вроджена недостатність мускулатури сечового міхура.

Розрізняють повне та часткове нетримання сечі.

Нетримання сечі призводить до цілого ряду незручностей як фізичного, так і психологічного характеру: виникає мацерація шкіри, неприємний запах, затруднення при здійсненні статевого акту. Через ці обставини жінці доводиться залишати або змінювати роботу. Це впливає на психіку жінки, викликаючи у неї депресивний стан.

Розрізняють три ступені нетримання сечі:

• І ступінь — мимовільне виділення сечі відбувається при відносно важкому фізичному навантаженні (підняття тягарів, біг, сильний кашель).

• II ступінь — нетримання сечі виникає при незначному фізичному навантаженні (ходіння, сміх), акт сечовипускання частково збережений.

• III ступінь — сеча виділяється у стані спокою, при зміні положення тіла, уві сні. Акт сечовипускання відсутній.

Обстеження розпочинають з ретельного гінекологічного та урологічного дослідження. Про наявність нетримання сечі жінка, зазвичай, повідомляє лікарю сама. Проте за допомогою деяких прийомів можна виявити початкові прояви захворювання. Для цього під час огляду на гінекологічному кріслі жінці слід запропонувати покашляти чи натужитись. Якщо при цьому з'являються краплі сечі, можна діагностувати порушення функції сечовипускання. Відкритий і розгорнутий зовнішній отвір сечовипускного каналу може свідчити про наявність нефункціонуючої уретри. Проводять цистоскопію, яка дає можливість виявити наявність запальних процесів у шийці, неповне змикання шийки. З'ясувавши причини нетримання сечі, визначають методику лікування.

При І та П ступенях проводять консервативне лікування, що полягає в застосуванні електростимуляції м'язів діафрагми таза та уретри синусовими модульованими струмами (за допомогою апарата "Амплшульс"), вібраційного масажу попереково-крижової ділянки.

Електропроцедури проводять одночасно з лікувальною фізкультурою за спеціально розробленою методикою. Гладку мускулатуру сечового міхура і проксимальної частини уретри стимулюють а-адреноміметиками. Для лікувального контролю за справжнім нетриманням сечі використовують вагінальні песарії та діафрагми. Вони забезпечують підтримку основи сечового міхура і запобігають підвищеній рухомості його шийки та уретри при раптовому підвищенні внутрішньочеревного тиску.

У випадку II та III ступенів важкості проводять різноманітні хірургічні втручання — пластику сфінктера, зміцнення фасціальних тканин, транспозицію дна сечового міхура, колагеновий імплантант уретри тощо. Операції проводять урологи.

У менопаузі при нетриманні сечі призначають гормонотерапію — ок-тестрол 0,001, фолікулін по 10000 ОД в/м'язово. За наявності протипоказань до застосування естрогенів призначають андрогени.

ЗАХВОРЮВАННЯ СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ ПРИ ОПУЩЕННІ ТА ВИПАДІННІ ВАГІНИ ТА МАТКИ

У результаті змін тазового дна, що виникають внаслідок пологової травми, відбуваються опущення та випадіння стінок вагіни та матки. Частіше вони виникають у жінок, що багато разів народжували або мали дітей з великою масою. У жінок літнього віку цьому сприяють атрофічні зміни у тазовому дні.

При опущенні чи випадінні стінок вагіни чи матки виникає цистоцеле — провисання стінки сечового міхура, що спричиняє випинання передньої

стінки вагіни. При виражених цистоцеле порушується відтік сечі — спостерігається нетримання сечі, разом з тим у сечовому міхурі залишається залишкова сеча, що сприяє розвиткові інфекції. Надалі це може призвести до порушення функції нирок. Випадіння матки може супроводжуватись гідроуретером чи гідронефрозом або поєднанням цих патологічних процесів. Іноді на фоні гідронефрозу може розвиватись ниркова недостатність.

Лікування в основному хірургічне. Вибір об'єму оперативного втручання залежить від ступеня опущення чи випадіння стінок вагіни та матки. У випадку наявності протипоказань жінкам літнього віку рекомендують носити песарії, що коригують положення вагіни та матки.

Пієлонефрит

При гострих аднекситах, параметритах у процес може втягуватись не лише сечовий міхур, а й нирки. Це буває порівняно рідко, тому що для виникнення запального процесу в нирках необхідно 7-10 днів, а при застосуванні сучасної антибіотикотерапії гострий запальний процес вдається купі-рувати протягом 2-3 днів.

Клініка гострого пієлонефриту проявляється підвищенням температури до 39°С, ознобом, головним болем, нездужанням. Ці ж ознаки характерні і для гострого запалення придатків матки, але при пієлонефриті з'являється сильний біль у попереку, що іррадіює за ходом сечовода, в стегно. Симптом Пастернацького позитивний на стороні ураження. В аналізі сечі виявляється піурія.

Лікування проводять спільно з урологом. При порушенні пасажу сечі з нирки (визначається при екскреторній урографії) останній відновлюють шляхом катетеризації нирки. Проводять інтенсивну антибактеріальну терапію з використанням цефалоспоринів (цефобід, клафоран, кефзол, цефт-ріаксон), фортум, зінацеф; хінолонів (офлоксацин, таривід, заноцин, нор-бактін); нітрофуранів (фурагін, фуразолідон), невіграмону, 5-НОК, уросуль-фану, бісептолу. При гнійних формах пієлонефриту (апостематозний нефрит, карбункул нирки, абсцес нирки) — лікування тільки оперативне з наступною антибактеріальною і дезінтоксикаційною терапією.

Хронічний пієлонефрит може бути при хронічних, з тривалим перебігом запальних процесах придатків матки. Захворювання частіше перебігає латентно і діагноз можна встановити лише завдяки додатковим методам дослідження: в аналізі сечі — сліди білка, лейкоцитурія, бактеріурія, порушується концентраційна здатність нирок, знижується щільність сечі. Це захворювання у разі відсутності адекватного лікування може вести до розвитку нефрогенної гіпертензії, хронічної ниркової недостатності.

Лікування полягає у санації всіх вогнищ інфекції, особливо в геніталіях. З метою антибактеріальної терапії призначають ті самі препарати, що й при лікуванні гострого процесу, з урахуванням чутливості мікрофлори сечі до антибактеріальних середників. Широко використовують фізіотерапевтичні методи, санаторно-курортне лікування (Трускавець, Гусятин).

ПОШКОДЖЕННЯ СЕЧОВИДІЛЬНИХ ОРГАНІВ ПІД ЧАС ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ

Пошкодження сечового міхура

Під час гінекологічних операцій (ампутація матки, екстирпація матки) можуть траплятися пошкодження задньої стінки сечового міхура. Іноді в результаті тупої травми його під час відділення може настати порушення васкуляризації та іннервації. В обох випадках виникають міхурово-вагі-нальні нориці. Їх клінічним проявом є виділення сечі через вагіну.

Поранення сечового міхура, як правило, лишається непоміченим, тому що під час операції він спорожнений. У такому разі виділення сечі через вагіну починається вже через декілька годин після операції, може виникати інфільтрація сечею клітковини таза. У випадку виникнення нориці сеча з'являється у вагіні через 2-3 тижні.

Діагностика проводиться на основі огляду, а також цистоскопії та "кольорових" проб. Одна з таких проб полягає в тому, що вагіну туго тампонують марлевим тампоном, а в сечовий міхур вводять забарвлену рідину (індигокармін, метиленовий синій чи коларгол). Забарвлення тампону свідчить про наявність фістули. Цистоскопія дає змогу виявити норицю, її локалізацію, розміри отвору, ступінь зміни слизової навколо неї.

Loading...

 
 

Цікаве