WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Доброякісні та злоякісні пухлини зовнішніх статевих органів та піхви - Реферат

Доброякісні та злоякісні пухлини зовнішніх статевих органів та піхви - Реферат

Реферат на тему:

Доброякісні та злоякісні пухлини зовнішніх статевих органів та піхви

Доброякісні пухлини зовнішніх статевих органів (фіброма, міома, ліпома, фіброміома, гідраденома, міксома, ангіофібробластома) у будь-якому віці спостерігаються рідко, перебігають безсимптомно. Вузли пухлини на широкій основі або ніжці досягають великих розмірів, інколи звисають між стегнами. Можливе злоякісне переродження пухлини, при порушенні кровообігу розвивається набряк, крововилив, некроз, приєднується вторинна інфекція.

Фіброма — пухлина із сполучної тканини, що складається з клітин зрілої волокнистої сполучної тканини та колагенових волокон. Залежно від розміщення волокон фіброми бувають м'якими, щільними і дермоїдними. Розміщується пухлина в товщі великої статевої губи або під слизовою піхви. Росте повільно. Клінічних проявів не дає до того часу, поки не досягне таких розмірів, що чинитиме незручності при ходьбі та перешкоди для статевого життя. Малігнізуватися може лише дермоїдна фіброма.

Ліпома розвивається з жирової та сполучної тканини. Складається із зрілої жирової тканини, розділеної на часточки сполучнотканинними перетинками. Локалізується в ділянці лобка чи великих статевих губ. Пухлина м'якої консистенції, округлої форми, відносно рухома, не спаяна із шкірою. Росте повільно.

Міксома формується із залишків мезенхіми. Локалізується в ділянці лобка та великих статевих губ. Частіше буває у жінок літнього віку.

Гемангіома виникає на грунті вродженої вади судин шкіри та слизових оболонок зовнішніх статевих органів. Розрізняють капілярну та кавернозну гемангіоми. Локалізується в ділянці великих статевих губ у вигляді вузла або плями червоного чи синюшного кольору. Росте швидко, досягає великих розмірів, іноді переходить на піхву та шийку матки.

Папілома утворюється з епітелію великих статевих губ, має фіброепі-теліальну будову. Макроскопічне являє собою поодиноку або множинну пухлину на тонкій ніжці або широкій основі з нерівною зернистою поверхнею. Слід відрізняти папілому від гострокінцевих кондилом. Прогноз переважно сприятливий, але за певних умов можлива малігнізація.

Лікування усіх форм доброякісних пухлин зовнішніх статевих органів хірургічне (видалення пухлини).

Кіста великої залози присінка піхви

Кіста великої залози присінка піхви (бартолінової залози) утворюється внаслідок перекриття її вивідної протоки. Розташовується в нижній третині великої статевої губи. Утвір має діаметр 2-4 см, круглу чи овальну форму, еластичну консистенцію. Часто ускладнюється нагноєнням, яке супроводжується симптомами гострого запалення (біль, набряк, гіперемія, інфільтрація тканин, порушення загального стану, підвищення температури тіла).

Лікування хірургічне — над місцем найбільшого випинання роблять розріз шкіри завдовжки 2-3 см, тупим і гострим шляхом залозу вилущують і видаляють, проводять гемостаз і накладають шви.

Кіста гартнерового ходу

Кіста гартнерового ходу має ембріональне походження, розвивається із залишків поздовжньої протоки придатків яєчника. Розміщується на боковій стінці піхви. Має діаметр до 3-4 см, щільну чи м'яко-еластичну консистенцію. Діагностують при гінекологічному огляді (рис. 177). У деяких випадках потрібно диференціювати від саркоми піхви, а при розташуванні кісти під сечівником — від його дивертикулу.

Лікування хірургічне. Піхву оголюють у дзеркалах і надрізують її стінку в місці найбільшого випинання кісти, яку вилущують.

ПЕРЕДРАКОВІ ЗАХВОРЮВАННЯ ВУЛЬВИ

До передракових захворювань зовнішніх статевих органів належать:

• лейкоплакія;

• крауроз вульви;

• хвороба Боуена;

• хвороба Педжета;

• пігментні плями, схильні до росту та виразкування.

Лейкоплакія вульви

Лейкоплакія вульви — це процес, що характеризується проліферацією та порушенням диференціювання багатошарового плоского епітелію. Гісто-логічно виявляють гіперкератоз, паракератоз, акантоз без вираженого клітинного та ядерного поліморфізму.

Макроскопічне лейкоплакія вульви виглядає як суха біла пляма з перламутровим блиском, що дещо піднімається над тканинами вульви. Спочатку вона буває невеликих розмірів, згодом розповсюджується на навколишні тканини, може охоплювати всю вульву. Прогресуючи, лейкоплакія потовщується (рис. 178).

Клінічно проявляється свербінням, печією, що стає причиною травмування шкіри, інфікування вульви, її виразкування.

Лікування. Проводиться седативна терапія (препарати брому, валеріани), а також гормонотерапія (андрогени, можна у поєднанні з невеликими Дозами естрогенів). Місцева терапія полягає у призначенні мазей, до складу яких входять кортикостероїди. Хороший ефект дає магніто-лазерна те-рапія. Іноді вдаються до рентгентерапії.

Крауроз вульви — захворювання, яке проявляється атрофією великих і малих статевих губ, клітора, зморщуванням шкіри і слизової оболонки зовнішніх статевих органів, випаданням волосся. Шкіра і слизові оболонки стають сухими, легко травмуються, набувають тьмяного перламутрового забарвлення з сіро-голубим відтінком. При кольпоскопії виявляють виражені телеангіектазії.

Відбувається атрофія сосочкового та сітчастого шару шкіри, загибель еластичних волокон та гіалінізація сполучної тканини.

Клініка. Хворі скаржаться на свербіння, печію і біль під час сечовипускання. Нерідко хворі розчухують шкіру, що може призводити до вторинного інфікування. Вперта сверблячка призводить до дратівливості, порушення сну та інших вегетативних розладів.

Лікування. Загальнозміцнювальна терапія, психотерапія, снотворні, седативні препарати. Місцеве — ванночки з відвару квіток ромашки, преднізолонова мазь, оксикорт, мазь із анестезином. Лікування не завжди ефективне. З немедикаментозних методів призначають магніто-лазерну терапію, використовуючи газові та напівпровідникові апарати.

Хвороба Боуена

Хвороба Боуена супроводжується появою на шкірі зовнішніх статевих органів плоских або таких, що дещо підвищуються над рівнем шкіри, плям з чіткими краями. Гістологічно виявляють явища гіперкератозу та акантозу.

Хвороба Педжета

При хворобі Педжета під час гінекологічного огляду на шкірі вульви виявляють яскраво-червоні екземоподібні плями із зернистою поверхнею. Хвороби Боуена та Педжета є облігатними передраками (рис. 179). Лікування хірургічне, полягає у вульвектомії.

РАК ЗОВНІШНІХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ (ВУЛЬВИ)

Рак зовнішніх статевих органів (вульви) — злоякісна епітеліальна пухлина, яка виникає у жінок під час менопаузи у вигляді інфільтратів, щільних вузлів або сосочкових розростань; можливе утворення виразки (рис. 180). Виникненню новоутворення передують передракові стани. Для хворих на рак вульви характерні пізнє статеве дозрівання, рання менопауза і висока фертильність. Нерідко рак вульви поєднується з ожирінням та цукровим діабетом.

Розрізняють екзофітну, вузлувату, виразкову та інфільтративну форми пухлини.

Клініка. Основні симптоми: свербіння, печія, біль, гнійно-кров'янисті виділення. Біль характерний для пухлин, що локалізуються в ділянці клітора. При розпаді пухлини з'являються кров'янисті виділення.

Остаточний діагноз встановлюють на основі гістологічного дослідження. Метастазування відбувається у лімфовузли пахово-стегнового колектора. Лікування оперативне — вульвектомія плюс двобічна пахова лімфаденектомія (операція Дюкена) та комбіноване (вульвектомія та променева терапія). Променеву терапію проводять перед операцією, а потім після операції, опромінюючи ділянки первинного вогнища та регіонарного метастазування.

Диспансерне спостереження за хворими, повинно проводитись упродовж усього життя хворої.

РАК ПІХВИ

Рак піхви буває первинний і метастатичний. Частіше хворіють жінки у клімактеричному періоді та в менопаузі. Рак може розвиватися у жінок літнього віку з тривалим існуванням декубітальної виразки внаслідок її інфікування та травматизації (рис. 181). Спостерігається екзофітний (у вигляді цвітної капусти) або ендофітний інфільтруючий ріст.

За гістологічною структурою рак вагіни поділяють на плоскоклітинний роговіючий, нероговіючий та залозистий.

Клініка. Гнійно-кров'янисті виділення, біль, порушення сечовипускання, ознаки загальної інтоксикації. При розпаді пухлини бувають кровотечі, Що можуть з'являтися зненацька. Якщо пухлина поширюється на підлеглі тканини, навколовагінальну клітковину, стискаються і руйнуються нервові стовбури і виникає біль. Раковий процес може переходити на сусідні органи — сечовий міхур та пряму кишку. Розпад пухлини може призводити до утворення міхурово-вагінальних та ректо-вагінальних нориць. Якщо перетискаються сечоводи, може розвиватись гідро- і піонефроз, а згодом — уремія.

Рак піхви слід відрізняти від пролежнів, сифілітичної та туберкульозної виразки, кондилом, ендометріозу, хоріонепітеліоми, метастазів раку тіла матки та шийки матки у вагіну.

Метастазування йде лімфатичними шляхами — з верхньої третини піхви в клубові та підчеревні лімфовузли; із середньої третини — в крижові; з нижньої третини — в пахвинні лімфовузли.

Остаточний діагноз ставлять після біопсії.

Лікування. Рак піхви лікують, використовуючи поєднану променеву терапію — рентгено- або телегамматерапію із введенням у вагіну радіоактивних препаратів.

Loading...

 
 

Цікаве