WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Доброякісні та злоякісні пухлини яєчників - Реферат

Доброякісні та злоякісні пухлини яєчників - Реферат

Реферат на тему:

Доброякісні та злоякісні пухлини яєчників

Пухлини яєчників зустрічаються досить часто. Своєчасна діагностика злоякісних пухлин утруднена, тому нерідко їх виявляють у задавнених формах (від 50 до 85%).

Згідно з теорією патогенезу пухлин яєчників, головна роль у їх виникненні належить гонадотропній гіперстимуляції яєчників. Ця теорія прийнята як робоча гіпотеза. Вона використовується для патогенетичного підходу до діагностики та лікування злоякісних пухлин яєчників.

Існують групи ризику виникнення злоякісних пухлин яєчників. До них належать:

• жінки з порушенням функції яєчників;

• жінки з кровотечами в постменопаузі при відсутності змін у матці;

• жінки, що перебувають під тривалим диспансерним спостереженням з приводу безсимптомної фіброміоми матки, хронічних запальних процесів придатків матки, доброякісних пухлин яєчників;

• жінки, що раніше були оперовані у пре- чи постменопаузі із залишенням (чи резекцією) одного чи обох яєчників.

Усі пухлини яєчників можна розділити на дві основні групи:

• небластоматозні непроліферативні пухлини (кісти яєчників);

• бластоматозні проліферативні пухлини (кістоми яєчників).

Клінічні прояви пухлин яєчника різноманітні і нерідко невизначені. Вони, зазвичай, залежать від типу та характеру пухлини, а при злоякісних пухлинах і від поширеності процесу.

КЛАСИФІКАЦІЯ ПУХЛИН ЯЄЧНИКІВ

Відрізнити доброякісну пухлину від злоякісної можна за гістологічними ознаками. Гістологічний тип пухлин яєчників є одним з основних прогностичних факторів, що впливають на виживання хворих.

Експертами ВООЗ у 1977 році була розроблена гістологічна класифікація пухлин, у якій відображена така їх різноманітність, яка не зустрічається у жодному іншому органі:

1. Епітеліальні пухлини:

А. Серозні пухлини.

Б. Муцинозні пухлини.

В. Ендометріоїдні пухлини.

Г. Світлоклітинні (мезонефроїдні) пухлини.

Ґ. Пухлини Бреннера.

Д. Змішані епітеліальні пухлини.

Е. Недиференційована карцинома.

Є. Епітеліальні пухлини, що не піддаються класифікації.

У кожній з цих груп пухлин розрізняють доброякісні, граничні та злоякісні.

2. Пухлини строми статевого тяжа:

А. Гранульозостромально-клітинні пухлини. Б. Андробластома. В. Гінандробластома. Г. Пухлини строми статевого тяжа, що не піддаються класифікації.

3. Ліпідноклітинні (ліпощноклітинні) пухлини.

4. Герміногенні пухлини:

А. Дисгермінома.

Б. Пухлина ендодермального синуса.

В. Ембріональна карцинома.

Г. Поліембріома.

Ґ. Хоріонепітеліома.

Д. Тератома.

Е. Змішані герміногенні пухлини.

5. Гонадобластома:

А. Власне бластома (без домішок інших форм). Б. Змішана з дисгерміномою та іншими формами герміногенних пухлин.

6. Пухлини м'яких тканин, неспецифічні для яєчників. 6. Пухлини, що не піддаються класифікації.

8. Вторинні (метастатичні) пухлини.

9. Пухлиноподібні процеси:

А. Лютеома вагітності.

Б. Гіперплазія строми яєчника і гіпертекоз.

В. Масивний набряк яєчника.

Г. Поодинока фолікулярна кіста і кіста жовтого тіла.

Ґ. Множинні лютеїнізовані фолікулярні кісти і (чи) кісти жовтого тіла.

Д. Множинні фолікулярні кісти (полікістозні яєчники).

Е. Ендометріоз.

Є. Поверхневі епітеліальні кісти-включення

(гермінальні кісти-включення). Ж. Прості кісти. 3. Запальні процеси. Й. Параоваріальні кісти.

НЕБЛАСТОМАТОЗНІ НЕПРОЛІФЕРАТИВНІ ПУХЛИНИ ЯЄЧНИКІВ (кісти яєчників)

Кіста яєчника — це порожнина, виповнена рідким вмістом, яка виникає у результаті затримки та надмірної секреції рідини. Найчастіше кісти локалізуються в яєчнику (кіста жовтого тіла, фолікулярна кіста яєчника, лютеїнові кісти, дермоїдна кіста) та у придатку, розташованому над ним (параоваріальна кіста).

Кіста яєчника фолікулярна

Кіста яєчника фолікулярна — однокамерний тонкостінний пухлиноподібний утвір туго еластичної консистенції з прозорим вмістом, який виникає внаслідок скупчення рідини у кістозноатрезуючому фолікулі. Може виникати в будь-якому віці, частіше — внаслідок перенесеного запального процесу. У такому утворі відсутній справжній бластоматозний процес, оболонка кісти не являє собою новоутвореної тканини, це надмірно розтягнена оболонка фолікула. Зазвичай кіста буває невеликих розмірів. Її діаметр не перевищує 10 см. Росте у бік черевної порожнини.

Клініка. Основний симптом — біль унизу живота, рідше — порушення менструального циклу у вигляді гіпер- чи поліменореї або маткова кровотеча в результаті гіперпродукції естрогенів, яка призводить до гіперплазії ендометрія. У деяких випадках може перекручуватись ніжка кісти — тоді з'являються ознаки гострого живота. Кіста визначається збоку чи спереду від матки. Вона щільно еластичної консистенції, малоболюча при пальпації, її діаметр не перевищує 10 см. Нерідко супроводжується запальним процесом у ділянці придатків матки. Проте частіше перебіг фолікулярної кісти безсимптомний, і тоді її виявляють при онкопрофоглядах.

Лікування. Спостереження протягом 2-3 менструальних циклів. Якщо пухлиноподібний утвір не розсмоктується, то рекомендовано хірургічну операцію — резекцію чи видалення яєчників. Це необхідно, оскільки до операції важко диференціювати кісту від серозної кістоми яєчника. У жінок клімактеричного періоду та в постменопаузі виконують операцію видалення придатків та матки.

Після операції додаткову терапію не проводять.

Кіста жовтого тіла

Трапляється відносно рідко (2-5% відносно всіх пухлин яєчників).

Кіста жовтого тіла — це ретенційний утвір діаметром до 8 см, наповнений рідиною жовтого кольору, інколи з домішками крові. Стінки кісти товсті. Пухлина найчастіше однобічна, трапляється у жінок віком від 16 до 55 років.

Клініка. Основна скарга — біль унизу живота у зв'язку із супутнім запальним процесом у придатках матки. Відсутні специфічні клінічні ознаки. Бувають ускладнення — крововилив у порожнину кісти. Кіста жовтого тіла частіше пальпується збоку від матки, має нерівномірну консистенцію. Нерідко виникає під час вагітності, після переривання якої швидко розсмоктується.

Лікування. При підозрі на кісту жовтого тіла слід провести спостереження протягом 2-3 менструальних циклів, оскільки вона може розсмоктатися. Якщо цього не трапилося, то слід здійснити оперативне втручання, позаяк до операції неможливо виключити наявність справжньої пухлини яєчника.

Текалютеїнові кісти також належать до ретенційних кіст яєчників. Ці кісти частіше двобічні. Їх розміри можуть коливатись від величини апельсина до голівки новонародженого. Вони виникають при вагітності, міхуровому занеску чи хоріонепітеліомі, досить швидко ростуть. Кісти можуть самостійно розсмоктуватись у результаті лікування основного захворювання — міхурового занеска або хоріонепітеліоми матки.

Параоваріальна кіста

Кіста параоваріальна — ретенційний однокамерний утвір між листками широкої зв'язки матки, який походить із розташованого над яєчником придатка. Виникає в основному у віці 20-40 років. Це пояснюється тим, що саме у репродуктивному віці придаток досягає найбільшого розвитку, у жінок старшого віку він піддається атрофії. Параоваріальна кіста у дитячому віці трапляється дуже рідко. Вона має щільно еластичну консистенцію, гладеньку поверхню, округлу чи овальну форму, наповнена прозорим рідким вмістом. Кісти можуть бути як маленькими, так і гігантськими, частіше діаметр їх становить 8-10 см. Стінка тонка, прозора, із судинною мережею (рис. 164).

Клініка. Біль унизу живота, в попереку. При великих розмірах пухлини наявні симптоми стиснення сусідніх органів. При перекруті ніжки параова-ріальної кісти розвивається клінічна картина гострого живота. При вагінальному дослідженні збоку від матки пальпують пухлиноподібний утвір з гладенькою поверхнею, еластичної консистенції, неболючий, з обмеженою рухомістю.

Лікування хірургічне — видалення кісти (бажано зберегти яєчник). В окремих випадках можна проводити прицільну пункцію кісти з відсмоктуванням серозного вмісту.

Вважаємо за доцільне підкреслити, що ретенційні кісти зустрічаються в основному у жінок молодого віку. З великою обережністю такий діагноз можна ставити жінкам у клімактеричному періоді, після виключення справжньої пухлини яєчника. З метою діагностики необхідно проводити ультразвукове дослідження та лапароскопію.


 
 

Цікаве

Загрузка...