WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Захворювання матки доброякісні та злоякісні пухлини тіла матки - Реферат

Захворювання матки доброякісні та злоякісні пухлини тіла матки - Реферат

Мікроскопічне пухлина складається із синтиціальних мас — протоплазматичних кульок темного кольору з численними ядрами та епітеліальних клітин світлого забарвлення. Строми і власних судин хоріонепітеліома не має.

Хоріонепітеліому називають хворобою метастазів, оскільки вона рано метастазує. Метастатичні вогнища за гістологічною будовою не відрізняються від первинної пухлини.

Клініка, Основною скаргою є поява кров'янистих виділень із статевих органів після пологів чи аборту. Тривалість кровотеч різна. Їх особливістю є відсутність терапевтичного ефекту від вишкрібання матки, навіть навпаки: внаслідок травматизації пухлини кровотеча може посилитися. При проростанні хоріонепітеліоми через усю стінку матки виникає внутрішня кро-

вотеча. У таких випадках переважно ставлять діагноз позаматкової вагітності і хоріонепітеліому діагностують під час оперативного втручання або після гістологічного дослідження макропрепарата.

Хворі відмічають підвищення температури тіла, біль внизу живота, загальну втому, слабкість, схуднення аж до кахексії. Можуть скаржитися на виділення із статевих шляхів серозного, а надалі гнійного характеру. У міру прогресування пухлини, а особливо під час її розпаду з'являється неприємний запах. Прогресування пухлини дуже стрімке, вона швидко росте та метастазує. У хворих розвивається тяжка анемія, кількість еритроцитів зменшується до ІхІО^/л. Гемостимулююча терапія ефекту майже не дає.

Хоріонепітеліома метастазує в легені — 40%, мозок — 17%, печінку — 16%, нирки — 13%, а також у піхву (рис. 146), параметри, придатки, шийку матки, кістки (рис. 147). При появі метастазів у легенях утруднюється дихання, з'являється кашель, кровохаркання, біль у грудях. Залежно від локалізації метастазів можуть бути й інші скарги.

Діагноз грунтується на даних клінічного, гістологічного, рентгенологічного та лабораторних досліджень (визначення хоріонічного гонадотропі-ну та трофобластичного бета-глобуліну).

У розпізнаванні хоріонепітеліоми важливо правильно зібрати анамнез — виявити зв'язок захворювання з попередньою вагітністю, пологами чи абортом, міхуровим занеском. При бімануальному дослідженні пальпують збільшену матку, але її величина рідко перевищує розміри матки при 8-9 тижневій вагітності. Яєчники зазвичай збільшені за рахунок двобічних те-калютеїнових кіст (рис. 148). Огляд у дзеркалах дозволяє побачити метастази у піхві або шийці матки, які мають вигляд синюшних "очок".

Важливим є визначення в крові та сечі рівня хоріонічного гонадотропіну (ХГ), кількість якого у хворих на хоріонепітеліому збільшується у десятки і сотні разів, тому необхідно визначати титр ХГ в динаміці. Приблизно у половини хворих ХГ у сечі переходить з термолабільної форми у термостабільну, що можна встановити 15-хвилинним кип'ятінням сечі.

Підвищені показники а-фетопротеїну та наявний PEA (раковий ембріональний антиген).

У крові хворих виявляють також трофобластичний ос-глобулін, який є онкофетальним антигеном і продукується клітинами хоріонкарциноми. Він присутній у крові 100% хворих на хоріонепітеліому.

При гістологічному дослідженні матеріалу, отриманого при вишкрібанні порожнини матки, серед ділянок крововиливів та некрозу знаходять трофобластичні клітини, що складаються з цитотрофобласта і синцитіотрофобласта. При інтрамуральному розміщенні пухлини або при ектопічній її локалізації (в яєчнику, матковій трубі та в інших органах) у матці знаходять

децидуальні перетворення слизової оболонки. Гістологічне дослідження слід проводити лише в окремих випадках, коли іншими методами не вдається встановити діагноз, оскільки вишкрібання порожнини матки може призвести до виникнення або посилення кровотечі, крім того, воно сприяє метастазуванню.

Обов'язковим є рентгенологічне дослідження органів грудної порожнини для вчасного виявлення метастазування. Рентгенологічні методи дослідження порожнини матки для діагностики хоріонепітеліоми великого значення не мають, бо дозволяють встановити лише локалізацію та величину підслизових утворень, не виявляючи гістологічної структури. У таких випадках частіше ставлять помилковий діагноз субмукозної фіброміоми матки, що ускладнює діагностику.

Доповненням до гістологічного методу є цитологічне дослідження виділень з порожнини матки, за допомогою якого можна виявити пухлинні клітини у вагінальних мазках чи аспіраті з матки за умови, що вузли пухлини сполучаються з її порожниною.

Лікування оперативне — видалення матки з придатками з наступною хіміотерапією або тільки хіміотерапія, яка дає змогу вилікувати хворобу, а також зберегти у частини хворих дітородну функцію. Показаннями до оперативного лікування є кровотечі, що призводять до анемізації хворої, проростання хоріонепітеліоми крізь усю стінку матки, величина матки, що перевищує розміри 12-тижневої вагітності, резистентність пухлини до хіміотерапії.

Хіміотерапію проводять метотрексатом, рубоміцином, актиноміцином-Д, цисплатином за відповідною схемою лікаря-онкогінеколога. У більшості жінок відновлюється менструальна функція, вони здатні вагітніти, виношувати і народжувати здорових дітей.

Як допоміжний метод можна використати променеву терапію (дистанційна гамма-терапія). Її проводять при наявності метастазів пухлини у па-раметральній клітковині.

Критерієм одужання є негативна реакція на хоріонічний гонадотропін та а-глобулін, зменшення розмірів матки, відновлення менструальної функції.

Після успішного первинного курсу лікування проводять упродовж року ще 1-3 курси хіміотерапії. Вилікувані від хоріонепітеліоми пацієнтки повинні протягом 5 років перебувати на диспансерному обліку з обов'язковим проведенням контролю за рівнем хоріонічного гонадотропіну.

Прогноз хоріонепітеліоми значною мірою залежить від загального стану організму, тому паралельно із спеціальним лікуванням проводять загаль-нозміцнювальну терапію, імунотерапію, протианемічну терапію.

Прогноз. Якщо процес обмежений маткою, одужання настає в 100% випадків, при віддалених метастазах — у 65%.

Профілактика. Своєчасна діагностика та лікування міхурового занес ка. Хворим з тривалими кров'янистими виділеннями після аборта які не піддаються лікуванню, слід визначати рівень хорюшчного гонадотропшу та проводити гістологічне дослідження зіскребка матки.

СИНЕХІЇ ВНУТРІШНЬОМАТКОВІ

Це спайковий процес у порожнині матки (рис. 149 150). Виникають після ретельного вишкрібання порожнини матки, особливо повторного. Часто є причиною безплідності і невиношуваності вагітності.

Діагностика ґрунтується на даних гістероскопи" (рис. 149, 150), гістерографії (рис. 151), зондування порожнини матки.

Лікування хірургічне — ендоскопічна операція, що полягає у розтині зрощень.

ПЕРЕДРАКОВІ СТАНИ ЕНДОМЕТРІЯ

За міжнародною класифікацією (ВООЗ, 1982), до доброякісних (фонових) захворювань ендометрія належать такі:

• залозиста гіперплазія ендометрія;

• залозисто-кістозна гіперплазія ендометрія;

• поліпоз ендометрія.

До передракових станів належать:

• гіперплазія залоз із проліферацією клітин;

• аденоматоз та аденоматозні поліпи.

Залозисто-кістозна гіперплазія, якщо вона спостерігається у постме-нопаузі або неодноразово рецидивує у репродуктивному віці, теж належить до передракових станів (рис. 152).

Залозиста та залозисто-кістозна гіперплазія ендометрія — це різні ступені того самого процесу. Різниця між ними полягає у наявності чи відсутності кіст у гіперплазованому ендометрії. Ознак атипії клітин при цих захворюваннях немає. Поліпоз утворюється в результаті прогресуючого розвитку гіперплазії.

Атипова гіперплазія (аденоматоз) (рис. 153) характеризується структурною перебудовою і більш інтенсивною проліферацією залоз порівняно з іншими видами гіперплазії. Циліндричний епітелій залоз багатоядерний, утворює вирости в просвіт залоз, ядра збільшені, значна кількість патологічних мітозів. При вираженій формі аденоматозу залози щільно прилягають одна до одної, строма між ними майже відсутня, в багаторядному епітелії залоз відмічається поліморфізм. Деякі форми цієї патології мають схильність до малігнізації.

Етіологія. Причини виникнення гіперпластичних процесів — різноманітні гормональні порушення нарівні гіпоталамус-гіпофіз-яєчники. Гіперплазія ендометрія виникає на тлі ановуляції, при монофазних циклах, що супроводжуються абсолютною чи відносною гіперестрогенією. Часто гіпер-пластичні процеси виникають у хворих із гіперглікемією та ожирінням. У жінок з надмірною масою тіла естрогени (естрон) утворюються в жировій тканині з андрогенів (андро стенд іону). Це призводить до гіперестрогенемії, тому у худорлявих жінок ризик захворіти на естрогенозалежні захворювання удвічі нижчий.

До групи ризику виникнення гіперпластичних процесів також відносять жінок із цукровим діабетом, пізнім початком менопаузи, жінок, що не народжували.

Loading...

 
 

Цікаве