WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Захворювання матки доброякісні та злоякісні пухлини тіла матки - Реферат

Захворювання матки доброякісні та злоякісні пухлини тіла матки - Реферат

Після проведення консервативно-пластичних операцій не виключений рецидив фіброміоми, проте збереження менструальної функції, а іноді, —

коли вузол заважав заплідненню, імплантації або виношуванню вагітності, — відновлення репродуктивної функції цілком виправдовує їх застосування у молодих жінок.

Консервативне лікування при фіброміомі матки є патогенетичне обгрунтованим і спрямоване на корекцію гормональних співвідношень, лікування анемії, метаболічних порушень, гальмування росту пухлини.

Показання. Консервативне лікування рекомендоване у будь-якому віці, при малосимптомному або безсимптомному перебігу хвороби, наявності протипоказань до оперативного лікування.

Негормональна медикаментозна терапія включає дієтотерапію з вживанням продуктів, що містять вітаміни А, Е, К, С, мікроелементи: мідь, цинк, йод, залізо; антианемічну терапію; вітамінотерапію; утеротонічні препарати для зменшення менструальної крововтрати; препарати йоду, лікувальний ефект яких зумовлений гальмівним впливом на яєчники: мікродо-зи йоду — 0,25% розчин йодистого калію по 1 столовій ложці 1-2 рази на день безперервно протягом 6-10 місяців. Приймання препаратів йоду доцільно поєднувати з фітотерапією — 1/4 склянки картопляного соку на день. Електрофорез 1-2% розчину калію йодиду, на курс 40-60 процедур.

Гормональна терапія. Гіфотоцин внутрішньом'язово по 1 мл 12-15 днів з 5-7 дня менструального циклу протягом 6-8 циклів. Препарат рекомендовано при менорагіях у будь-якому віці хворої.

Андрогени слід застосовувати при міомі матки у пременопаузі. Ефект обумовлений гальмівним впливом на гіпофіз. Андрогени викликають атрофію ендометрія, пригнічують фолікулярний апарат яєчників. Метиландро-стендіол використовують по 50 мг на добу по 15 днів у першу фазу менструального циклу протягом 3-4 місяців. Метилтестостерон по 2 табл. під язик тричі на день по 20 днів із 10-д енною перервою впродовж 3-х місяців.

При міомі невеликих розмірів і значній менструальній крововтраті у віці жінки понад 48 років рекомендовано меностаз: після припинення кровотечі або інструментального видалення ендометрія призначають тестостерону пропіонат по 50 мг на тиждень протягом перших 2 тижнів, потім 2 тижні по 50 мг 2 рази на тиждень, надалі по 50 мг 1 раз на тиждень до загальної дози 1000 мг.

Гестагени вживають при фіброміомі матки з огляду на їх антиестро-генний ефект. Використовують препарати І прогестеронової групи — прогестерон по 5-10 мг внутрішньом'язово 1 раз на день протягом 10-12 днів у другу фазу менструального циклу або 17-оксипрогестерону капронат 12,5% розчин по 2 мл внутрішньом'язово на 12-14 день циклу протягом З місяців.

Препарати II прогестеронової групи — норетистерону ацетат, норко-лут призначають з 5-го по 25-й день менструального циклу хворим репродуктивного віку або з клімактеричним порушенням менструальної функції та при поєднанні міоми з гіперпластичними процесами ендометрія.

Синтетичні прогестини використовують за стандартною схемою з 5-го по 26-й день менструального циклу або з 5-го дня після вишкрібання порожнини матки. Призначають гестагени пролонгованої дії: депо-провера — 150 мг 1 раз на місяць або 50 мг 1 раз на тиждень протягом 3-6 місяців.

Принципово новим видом лікування є антагоністи рилізінг-факторів лютеїнізуючого гормону: бузерелін, гозерелін, гестринол — декапептиди, що викликають гіпоестрогенію. Бузерелін призначають підшкірне перші 14 днів менструального циклу в дозі 200 мг, потім ендоназально по 400 мкг на день упродовж 6 місяців. Золадекс-депо вводять підшкірне по 3,6 мг через кожні 28 днів протягом 6 місяців.

Використання антагоністів РФ-ЛГ призводить до зменшення фіброміоми, але іноді, при великих розмірах пухлини, цей ефект буває тимчасовим. У хворих з невеликою міомою через 3-6 місяців вживання препарату вузли значно зменшуються або повністю зникають.

З методів фізіотерапевтичного впливу використовують електрофорез препаратів міді у П фазу менструального циклу, радонові та йодо-бромні ванни.

ЕНДОМЕТРІОЗ

Ендометріоз — це захворювання, що характеризується розростанням за межами ендометрія ендометріальної тканини, яка за морфологічними ознаками подібна до слизової оболонки матки.

Розрізняють статевий (генітальний) та позастатевий (екстрагені-тальний) ендометріоз. Статевий поділяють на внутрішній та зовнішній.

До внутрішнього належить ендометріоз матки та інтерстиціальної частини маткових труб (рис. 137, 138, 139). До зовнішнього — ендометріоз труб, яєчників, вагіни, зовнішніх статевих органів, вагінальної частини шийки матки, зв'язок, ретроцервікальний ендометріоз. Генітальний ендометріоз буває у 92-94% випадків. Екстрагенітальний ендометріоз може локалізуватися в кишечнику, апендиксі, очеревині, сальнику, сечовому міхурі, діафрагмі, нирках та інших органах. Щодо віку, то найчастіше це захворювання зустрічається у жінок 35-45 років.

Серед причин ендометріозу велике значення надають травмам — оперативним втручанням, абортам. Діагностичне вишкрібання слизової порожнини матки, зондування матки, пертубація також можуть сприяти виник-

ненню ендометріозу. Захворювання може з'явитися після діатермокоагуляції — тоді виникає цервікальний і ретроцервікальний ендометріоз. Неодноразові вишкрібання матки можуть призводити до ендометріозу не тільки завдяки травмі, а й внаслідок ретроградного закидання крові у маткові труби, черевну порожнину. Доведено можливість поширення ендометріозу каналами від лігатур.

Груба пальпація матки під час операції, затруднення відтоку менструальної крові через ті чи інші обставини (атрезія шийкового каналу, ретро-флексія матки) також сприяють виникненню ендометріозу, в тому числі екстрагенітального.

Клініка. Основною ознакою внутрішнього ендометріозу є порушення менструацій, котрі набувають характеру гіперполіменореї. Іноді відмічаються коричневі виділення наприкінці менструації або через декілька днів після неї. Ці симптоми тривають роками, а після кастрації або в менопаузі зникають самостійно. У виникненні цих кровотеч мають значення як зміна функції яєчників (збільшення продукції естрогенів та недостатність прогестерону), слизової оболонки матки, так і зниження скоротливої діяльності мускулатури матки, утруднення відтоку менструальної крові як наслідок стискання вен залозистими розростаннями, збільшенням менструюючої поверхні, надмірна васкуляризація матки.

Часто симптомом є дисменорея. Біль починає турбувати за декілька днів перед менструацією, під час менструації посилюється і стихає після її закінчення. Іноді біль може бути надзвичайно сильним, супроводжуватись втратою свідомості, нудотою, блюванням. Як результат подразнення ендо-метріоїдних вогнищ, можуть виникати болі при статевих зносинах.

Діагноз ендометріозу базується на добре зібраному анамнезі, даних бімануального дослідження та додаткових методах обстеження. Наявність метрорагій, дисменореї, мажучих виділень після менструації, особливо якщо в анамнезі були втручання у порожнину матки, може свідчити про ендометріоз.

При бімануальному дослідженні у випадку ендометріозу матки виявляють, що величина її залежить від фази циклу: збільшення — перед менструацією, зменшення — після менструації. Змінюється також консистенція матки — після менструації вона стає щільнішою. На 8-10 день циклу або на 8-10 день після вишкрібання проводять гістерографію. Ендометрюз має характерну рентгенологічну картину — проникнення контрастної маси у товщу стінки матки.

Зовнішній генітальний ендометріоз найчастіше зустрічається в яєчниках. Це — так звані "шоколадні" кісти. Переважно вони бувають однобічними.

"Шоколадні" кісти мають товсту щільну капсулу, нерідко з численними спайками на зовнішній поверхні, і геморагічний вміст коричневого кольору. Дрібні ендометріоїдні кісти та ендометріоїдні гетеротопії без кіст виявляють при гістологічному дослідженні тканини яєчника, головним чином у кірковій його речовині. Ендометріоїдні кісти вистелені циліндричним або кубічним епітелієм, заповнені кров'янистим вмістом.

У патогенезі ендометріозу яєчників головне значення має ретроградне закидання крові з матки. Іноді цілісність капсули кісти порушується, розвиваються ознаки гострого живота, а пізніше, як наслідок попадання вмісту кісти у черевну порожнину, виникають зрощення, спайки, інфільтрація сусідніх органів.

Симптомами ендометрюзу яєчників є ниючий і тягнучий біль у попереково-крижовій ділянці та унизу живота, причому біль посилюється перед і під час менструації. Іноді виникають метеоризм та запори.

При бімануальному дослідженні пальпуються пухлини збоку від матки (одно- або двобічні). Вони малорухомі, з нерівною поверхнею, нерівномірної консистенції, болючі, особливо перед менструацією. Нерідко через зрощення вони являють разом із маткою єдиний конгломерат.

Loading...

 
 

Цікаве