WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Запальні захворювання жіночих статевих органів - Реферат

Запальні захворювання жіночих статевих органів - Реферат

Одним із перших органів, який реагує на пошкоджувальні фактори, є легені. Патофізіологія "шокової" легені проявляється у порушенні мікро-циркуляції, зниженні продукції сурфактанту, що призводить до інтраальве-олярного набряку легень, мікроателектазів, утворення гіалінових мембран. Настає глибоке порушення кисневого забезпечення організму, що також поглиблює ацидоз.

Як результат порушення перфузії тканини виникає порушення клубочкової фільтрації, змінюється осмолярність сечі — формується "шокова" нирка, розвивається гостра ниркова недостатність.

Ознакою ураження печінки є гіпербілірубінемія, а також порушення глікогенотвірної функції та ліпідного обміну.

Порушення мікроциркуляції у мозку призводить до виникнення крововиливів, зокрема в аденогіпофіз та діенцефальну ділянку.

З'являються зміни в судинах кишечника та шлунка, які призводять до виникнення ерозій, виразок та псевдомембранозного ентероколіту. Для сеп-

тичного шоку характерні екстравазати та некротичні ураження шкіри, пов'язані з порушенням мікроциркуляції.

Таким чином, при септичному шоку виникає синдром поліорганної недостатності — формуються "шокові" легені, нирки, печінка, виникає серцева недостатність і як останній етап порушення гомеостазу може настати смерть.

Клініка та діагностика. Септичний шок має досить характерну клінічну картину. Захворювання розпочинається гостро, найчастіше після оперативних втручань чи якихось маніпуляцій у інфекційному вогнищі, що створюють умови для "прориву" мікроорганізмів у кров'яне русло. Підвищується температура до 39-40 °С і на такому рівні утримується 1-3 доби, потім спадає, характерні повторні озноби.

Головною ознакою септичного шоку є падіння AT. Поряд із зниженням артеріального тиску розвивається виражена тахікардія — до 120-140 уд./хв. Швидко знижується ОЦК, про що свідчить шоковий індекс (співвідношення частоти пульсу до систолічного AT) — 1,5 при нормі 0,5. Шкіра бліда, покрита липким потом, пізніше виникає акроціаноз. З'являються розлади дихання — тахіпное до 30-60 на хвилину, що свідчить про розвиток "шокової" легені.

Ознаками ураження центральної нервової системи є ейфорія, збудження, дезорієнтація, марення, слухові галюцинації. Потім можуть настати млявість і адинамія.

У випадку приєднання печінкової недостатності шкіра може набувати іктеричного відтінку. У багатьох пацієнток відзначаються прояви, характерні для пошкодження шлунково-кишкового тракту — блювання, яке у разі прогресування шоку набуває характеру "кавової гущі".

Нерідко виникає біль різноманітної локалізації— у попереку, епігастрії, м'язах нижніх кінцівок, грудній клітці, головний біль. Найбільш небезпечним ускладненням септичного шоку є гостра ниркова недостатність. Вона з'являється досить рано і проявляється спочатку олігурією — годинний діурез менший 30 мл. Поглиблення пошкодження ниркової тканини призводить до анурії. Наростає азотемія, порушується електролітний баланс, в основному за рахунок гіперкаліємії. Хворі стають загальмованими, з'являються порушення серцевого ритму, тахікардія змінюється брадикардією. Можуть приєднатися судоми. Найбільша небезпека у цій стадії — зупинка серця. Серйозним ускладненням може бути маткова кровотеча як прояв ДВЗ-синдрому.

Незворотні зміни в організмі відбуваються надзвичайно швидко — за 6-8, іноді за 10-12 год.

Оскільки септичний шок — смертельно небезпечне захворювання, то фактор часу для своєчасної діагностики та лікування має надзвичайно важливе значення.

Отож, діагностика базується на наявності перерахованих вище ознак, а саме:

• наявність септичного вогнища;

• зниження AT, що не відповідає крововтраті;

• розлади з боку нервової системи;

• біль у різних ділянках тіла;

• зниження діурезу;

• висипання на шкірі.

У групі ризику розвитку септичного шоку слід дотримуватись таких правил:

• вимірювання температури через кожні 3 години;

• вимірювання AT і підрахунок пульсу кожні ЗО хв;

• визначення годинного діурезу за допомогою постійного катетера;

• бактеріоскопічне дослідження матеріалу із вогнища для виявлення грамнегативної флори;

• бактеріоскопічне дослідження для визначення чутливості флори до антибіотиків;

• клінічний аналіз крові з обов'язковим підрахунком тромбоцитів;

• біохімічний аналіз крові, коагулограма.

Лікування септичного шоку — надзвичайно складне завдання, воно повинно проводитись акушером-гінекологом та реаніматологом, при необхідності до цього слід залучати нефролога, кардіолога та гематолога (коагулолога).

Основні заходи спрямовані на боротьбу з шоком та інфекцією, профілактику та терапію ускладнень шоку — гострої ниркової недостатності, гострої дихальної недостатності та кровотеч, що виникають у результаті порушень у системі згортання крові.

Боротьба з інфекцією включає в себе видалення вогнища інфекції на фоні інтенсивної антибактеріальної та протишокової терапії. Найбільш радикальним заходом є видалення матки. Проте у деяких випадках можна обмежитись спорожненням матки у ранні терміни — шляхом обережного вишкрібання, а у пізні терміни — шляхом введення тономоторних засобів:

окситоцину чи простагландинів.

Якщо протягом 4-6 год інтенсивної терапії шоку немає ефекту, то показання до видалення матки незаперечні.

Протишокова терапія спрямована на відновлення тканинного кровотоку, корекції метаболічних порушень та підтримання адекватного газообміну.

Для здійснення інфузійної терапії необхідно провести катетеризацію підключичної вени. Для поповнення ОЦК найкраще вводити похідні декстра-ну — 400-800 мл поліглюкіну чи реополіглюкіну. Ці препарати мають здатність адсорбувати токсини, виводити їх з організму, вони покращують реологічні властивості крові, усувають стаз та агрегацію формених елементів.

Для підвищення колоїдно-осмотичного тиску та ліквідації гіпопротеїн-емії вводять білкові препарати — 200-400 мл 5-10 % розчину альбуміну, 500 мл протеїну. Ці препарати мають також детоксикаційну дію. Корисне вливання сухої чи нативної плазми, яка теж усуває гіпопротеїнемію, добре утримує осмотичний тиск, сприяючи відновленню ОЦК.

Гемотрансфузія не є основним методом ліквідації гіповолемії при шокові. Лише за наявності кровотечі повинна проводитись гемотрансфузія, що відповідає ступеню крововтрати. Вводиться 20 % глюкоза в кількості 300-500 мл з адекватними дозами інсуліну. Вона не лише служить енергетичним матеріалом, а й здійснює осмодіуретичний ефект.

Основними критеріями, що свідчать про ліквідацію гіповолемії і відновлення ОЦК, є нормалізація забарвлення шкіри, достатня кількість сечі (ЗО мл/год без форсування і 60-100 мл/год при форсуванні діурезу). AT тривалий час може залишатись на низьких цифрах.

На фоні відновлення ОЦК і покращання реологічних властивостей крові обов'язково необхідно застосовувати серцеві та судинні засоби. Вводяться серцеві глікозиди (строфантин, корглікон, целанід). Доцільно вводити ку-рантил, який не лише розширює коронарні судини, але й гальмує агрегацію тромбоцитів. Вводять також допамін (дофамін), який підвищує AT, посилює серцеві скорочення і збільшує серцевий викид.

З метою зняття спазму периферичних судин застосовують вазодилата-тори — еуфілін 5-Ю мл 2,4 % розчину, 2 мл 2 % розчину папаверину, но-шпу. Призначаються кортикостероїди — одномоменто вводять 250-500 мл гідрокортизону або 60-120 мг преднізолону чи 8-16 мг дексаметазону. За добу вводять 1000-3000 мг гідрокортизону або еквівалетні дози інших гормонів. Застосовують антигістамінні препарати (димедрол, піпольфен, суп-растин).

Для усунення ацидозу до складу терапії включають 500 мл лактасолу чи 150-200 мл натрію бікарбонату. Покращання функції печінки відбувається під впливом гепатопротекторів — есенціале, сирепару тощо.

З метою корекції електролітного балансу вводять розчини, до складу яких входять К, Na, Ca і Mg. При необхідності хвору переводять на гемодіаліз. Одночасно з усуненням гемодинамічних та метаболічних розладів необхідно забезпечити адеватну оксигенацію, при необхідності вдаючись до ШВЛ.

Поряд із протишоковими заходами проводять інтенсивну антибактеріальну терапію. При септичному шоку антибактеріальна терапія повинна бути екстреною, часу на ідентифікацію флори немає, тому слід вдаватись д0 антибіотиків широкого спектра дії. Ефективними є цефалоспорини III покоління (цефтріаксон, цефотаксим, цефтазидим) і фторхінолони (пип-рофлоксацин). Цефалоспорини найчастіше застосовують у комбінації із амі-ноглікозидами.

Loading...

 
 

Цікаве