WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Порушення менструальної функції - Реферат

Порушення менструальної функції - Реферат

• синтетичними прогестинами у циклічному режимі;

• поєднанням естрогенів та андрогенів. В основі методу лежить синергічна дія цих гормонів на діенцефальну ділянку і антагоністична — на статеві органи. Андрогени зменшують проліферативну дію естрогенів, а естрогени — вірилізуючу дію андрогенів;

• поєднанням естрогенів та гестагенів — імітація менструального циклу: в першу половину — естрогени, у другу — прогестерон.

Тривале призначення естрогенів небажане внаслідок небезпеки розвитку гіперпластичних процесів (естрогени стимулюють проліферацію ендометрія та міометрія, а також тканин молочної залози). Естрогенні гормони не можна вважати канцерогенами, вони не є причиною розвитку раку, але якщо в тканині вже відбулася пухлинна трансформація генома, високий вміст естрогенів прискорює ріст пухлини.

У хворих із клімактеричним синдромом використовують сучасні препарати, що зменшують клінічні прояви або цілком їх усувають, покращу-

ють самопочуття пацієнток, а деякі з них водночас є профілактикою злоякісних захворювань статевих органів. Застосовують препарати: прогінова-21 —1 драже на день протягом 2-6 місяців, Цикло-Прогінова — двофазний препарат, що приймають з 5-го дня менструального циклу до 26-го, далі — 7 днів перерви. Препарат не є протизаплідним, тому, якщо менструація не настає, необхідно провести тест на вагітність. Ефективними є препарати клімен, клімонорм, клімактоплан, овестин, лівіал, дивіна, дивітрен, трисеквенс. Поряд з таблетованими формами пропонують до вжитку трансдермальний гель дивігель, екстрадерм та препарат пролонгованої дії гінодіана-депо по 1 мл масляного розчину внутрішньом'язово 1 раз на 30 днів.

Призначення тієї чи іншої схеми гормональної терапії допустиме лише після ретельного обстеження пацієнтки з урахуванням тестів функціональної діагностики стану яєчників перед лікуванням та в його динаміці.

Вірильний синдром. Характеризується появою у жінки вторинних чоловічих статевих ознак. Захворювання може розвинутися у будь-якому віці.

Основні прояви такі:

-чоловіча будова тіла — скелета, мускулатури;

-атрофія молочних залоз;

-гіпертрофія клітора;

-поява волосистості за чоловічим типом (гіпертрихоз, гірсутизм);

-порушення менструального циклу — спочатку гіпоменструальний синдром (оліго-, гіпо- і опсоменорея), далі — стійка аменорея.

Причинами вірильного синдрому є гіперплазія кори надниркових залоз (вірильний синдром наднирковозалозного генезу); пухлини кори надниркових залоз (вірильний синдром пухлинного генезу); синдром склерокістозних яєчників (вірильний синдром яєчникового генезу), що супроводжується збільшенням та кістозними змінами яєчників, порушенням менструального циклу, безпліддям та гірсутизмом; маскулінізуючі пухлини яєчників — аренобластома.

Діагностика складна. Обов'язково включає, крім основних методів гінекологічного обстеження, дослідження гормонального статусу хворої з визначенням 17-кетостероїдів; проби з кортикотропіном, дексаметазоном, преднізолоном; УЗД яєчників і нирок; комп'ютерну томографію для діагностики пухлини; для уточнення діагнозу — лапароскопію з біопсією яєчників.

Лікування — етіопатогенетичне. Залежно від причини захворювання — оперативне (видалення пухлини, резекція яєчника) чи консервативне (гормонотерапія).

ДИСГОРМОНАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ МОЛОЧНИХ ЗАЛОЗ

Захворювання молочних залоз поза вагітністю та лактацією називається дисгормональними дисплазіями або терміном мастопатія.

Молочні залози є частиною репродуктивної системи жінки, а отже, органом-мішенню для гормонів яєчників, пролактину, тому залозиста тканина молочних залоз зазнає циклічних змін упродовж менструального циклу, відповідно до його фаз. Звідси зрозуміло, що надмір чи брак статевих гормонів порушує регуляцію діяльності залозистого епітелію молочних залоз і може призвести до патологічних процесів у них.

За визначенням ВООЗ (1984), мастопатія — фіброзно-кістозне захворювання, якому притаманний спектр проліферативних і регресивних змін тканини залози з ненормальним співвідношенням епітеліального і сполучнотканинного компонентів.

Мастопатія — одне з найпоширеніших захворювань: її частота складає 30-45 %, а серед жінок з гінекологічною патологією — 50-60 %. Найчастіше хворіють жінки віком 40-50 років, далі частота мастопатій знижується, натомість зростає захворюваність на рак молочної залози.

Форми мастопатії:

І — дифузна фіброзно-кістозна мастопатія:

• з переважанням залозистого компонента;

• з переважанням фіброзного компонента;

• з переважанням кістозного компонента;

• змішана форма.

II — вузлова фіброзно-кістозна мастопатія.

Фіброзно-кістозна мастопатія з переважанням залозистого компонента клінічно проявляється болючістю, набуханням, дифузним ущільненням усієї залози чи її ділянки. Симптоми посилюються у передменструальний період. Ця форма частіше трапляється у молодих дівчат наприкінці періоду статевого дозрівання.

Фіброзно-кістозна мастопатія з переважанням фіброзу. Цій формі захворювання притаманні зміни сполучної тканини між часточками молочної залози. При пальпації визначаються болючі, щільні, тяжисті ділянки. Такі процеси переважають у жінок передменопаузального віку.

Фіброзно-кістозна мастопатія з переважанням кістозного компонента. Утворюється багато кістозних утворів еластичної консистенції, добре відмежованих від навколишньої тканини. Характерною ознакою є біль, що посилюється перед менструацією. Ця форма трапляється в жінок у менопаузі.

Кальцинація кіст і наявність у них кров'янистого вмісту є патогномонічною ознакою злоякісного процесу.

Вузлова фіброзно-кістозна мастопатія характеризується тими самими змінами в тканині залози, але вони не є дифузними, а локалізуються у вигляді одного або кількох вузлів. Вузли не мають чітких меж, збільшуються перед і зменшуються після менструації, не з'єднані із шкірою.

Діагноз встановлюють на основі суб'єктивних ознак (скарги хворої) та об'єктивного дослідження, що включає пальпацію молочної залози у положенні стоячи і лежачи з послідовним обстеженням усіх її квадрантів (рис. 75). Ущільнення, які знаходять при пальпації, у переважній більшості випадків локалізуються у верхньо-зовнішніх секторах залози, ближче до ямки, де розміщена велика кількість часточок. Іноді ущільнення мають нерівномірну консистенцію.

При натисканні на соски можуть з'являтися виділення — прозорі, світлі або мутні, із зеленуватим відтінком, деколи — білі, як молоко.

Із спеціальних досліджень використовують мамографію, яка проводиться у першу половину менструального циклу на спеціальних рентгенівських апаратах, що дають мінімальне променеве навантаження. Знімок роблять у двох проекціях, якщо потрібно — прицільний, із контрастуванням проток.

Ультразвукове дослідження також проводять у 1-у фазу циклу. Особливо добре УЗД виявляє макрокістозні зміни й утвори.

Проводять пункційну біопсію з наступним цитологічним дослідженням аспірата. Точність діагнозу раку при такому методі складає 90-100 %.

Жінки з розладами менструального циклу часто хворіють на фіброзно-кістозну мастопатію, а такі хворі входять до групи ризику з розвитку раку молочної залози. Тому гінекологічний огляд обов'язково має включати пальпацію молочних залоз.

Хвору, в якої виявили ущільнення у молочній залозі, обов'язково слід направити до онколога. Лікування призначають тільки тоді, коли за допомогою усіх діагностичних методів переконалися, що у хворої немає злоякісної пухлини. Фіброаденома підлягає видаленню хірургічним шляхом. Інші форми мастопатії лікують консервативно: лікар призначає гормонотерапію — прогестерон у другу половину циклу. Рекомендована вітамінотерапія — вітаміни А, В , В , Є, препарати йоду — йодид калію протягом 6-12 місяців. Серед жінок, які застосовують оральну контрацепцію, дуже мало хворих на фіброзно-кістозну мастопатію, тому ефективне застосування гестагенних препаратів з незначними дозами естрогенів протягом 6-12 місяців.

Loading...

 
 

Цікаве