WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Безплідний шлюб - Реферат

Безплідний шлюб - Реферат

Методика проведення екстракорпорального запліднення з переносом ембріона в матку матері включає декілька етапів:

• відбір і підготовка пацієнтів до програми,

• стимуляція суперовуляції,

• моніторинг росту та дозрівання фолікулів з наступною їх пункцією та аспірацією,

• підготовка сперміїв,

• запліднення in vitro, культивування (кріоконсервація),

• трасплантація ембріона в матку,

• контроль розвитку вагітності

На практиці застосовують стимуляцію суперовуляції. Це зумовлено тим, що у природному менструальному циклі ймовірність одночасного дозрівання декількох овоцитів складає 5-10 %, тоді як у стимульованих циклах розвиток двох і більше фолікулів може досягнути 35-60 %. 3 метою стимуляції суперовулящі застосовують кломіфен цитрат або його аналоги у поєднанні з хоріонічним гонадотропіном. Хоріонічний гонадотропін використовують в усіх схемах стимуляції овуляції. Його вводять при збільшенні діаметра домінантного фолікула до 18-20 мм. Через 35-36 год після введення роблять аспірацію ооцитів з фолікула разом з фолікулярною рідиною. Для цього проводять лапароскопію, під час якої голкою пунктують зрілі фолікули, створюючи розрідження 120-200 мм рт. ст. Останнім часом поширеною є методика трансвагінального доступу до фолікулів при ультразвуковому скануванні.

Отримана фолікулярна рідина досліджується під мікроскопом для виявлення у ній фолікулярно-ооцитарних комплексів. При їх наявності матеріал промивають спеціальним середовищем, яке видаляє більшу частину фолікулярної рідини. Вагоме значення відводиться етапу підготовки сперми. Головна його мета — капацитація сперміїв, оскільки цей момент при екстракорпоральному заплідненні відсутній.

Для запліднення суспензію сперміїв переносять в середовище, яке містить 1-3 ооцити в 1 мл. Тривалість інкубації— 16-20 год. Отримані ембріони культивують при температурі 37°С в атмосфері, що містить 5% СО25% 02 і 90% К, у середовищі з рН 7,3.

Факт запліднення встановлюють за наявністю пронуклеусів в ооплазмі ооцита і другого полярного тільця в перивітеліновому просторі.

Перенесення ембріона в матку здійснюється на 3-4-у добу з моменту запліднення, що повинно відповідати стадії 8 чи 16 клітин. Для цього використовується спеціальний катетер, за допомогою якого ембріон з невеликою кількістю культурального середовища через канал шийки матки проводять до ділянки дна матки.

Для забезпечення тривалої адекватної функції жовтого тіла в день ембріотрансферу і через 4 дні після цього пацієнтці вводять додатково по 5000 ОД хоріонічного гонадотропіну. Жінкам з важкою необоротною патологією яєчників (наприклад, передчасна чи фізіологічна менопауза) рекомендують донацію ооцитів. У такому випадку ембріон, який розвивається від запліднення яйцеклітини жінки-донора спермою чоловіка-реципієнта, переносять в порожнину матки його жінки, яка і виношує дитину.

В останні роки успішно застосовують метод імплантації гамет в порожнину маткової труби, який є варіантом допоміжних репродуктивних технологій. Він полягає у тому, що на фоні стимуляції овуляції зі зрілих фолікулів отримують ооцити, до них додають суспензію збагаченої сперми і вводять при лапароскопії спеціальним зондом в одну або дві маткові труби.

При цьому як запліднення взятої з фолікула яйцеклітини, так і початкові стадії ділення ембріона проходять у матковій трубі, тобто в природних умовах, а не в умовах інкубації.

Найновіше досягнення сучасної репродуктології є інтрацитоплазматична ін'єкція єдиного сперматозоїда (intracytoplasmatic injection sperm ICSI). Ця програма дозволяє отримати вагітність у тих випадках чоловічої безплідності, які раніше вважалися безнадійними. У виділену яйцеклітину вводять сперматозоїд. Отриманий у такий спосіб ембріон переносять у порожнину матки.

У програму сурогатного материнства включають жінок, які через патологію репродуктивної сфери не можуть виносити дитину (матка відсутня внаслідок оперативних втручань чи не може бути плодовмістилищем). Генетичне рідний ембріон переносять у порожнину матки жінки, яка дала згоду виносити дитину.

ОСНОВИ ЖІНОЧОЇ СЕКСОЛОГІЇ

Нерідко зустрічаються сексуальні розлади, з якими жінки звертаються до лікарів-гінекологів чи, за їх направленням, до сексопатолога.

Сексуальна функція включає: статевий потяг (libido), статеве збудження й оргазм.

Статевий потяг (libido) зумовлений статевим інстинктом і проявляється двома компонентами — бажанням взаємної близькості з особами протилежної статі й бажанням статевої близькості. Один із найбільш ранніх проявів першого компонента статевого потягу — інтерес до протилежної статі, що має чисто платонічний характер.

Бажання інтимної близькості виникає у процесі статевого життя і нерідко лише після розвитку оргастичної функції.

У жінок libido має спрямованість на певну особу, виникає у переважній більшості випадків після попередньої підготовки (ласки). Цей потяг має фізіологічні коливання, пов'язані зі змінами в організмі жінки під час оваріально-менструального циклу. Так, вважають, що максимуму статевий потяг сягає безпосередньо перед овуляцією, найменший — перед менструацією. Зустрічаються жінки, у яких найбільший сексуальний потяг виникає під час менструації. Негативно впливає на статевий потяг розумова та емоційна перевтома. Щодо віку, то libido сягає максимуму до 30 років, тримається до 55, а потім поступово спадає.

Статеве збудження. Виникає під впливом сексуальних подразників і супроводжується загальними змінами в організмі — прискореним серцебиттям, підвищенням AT, набуханням молочних залоз і сосків. У геніталіях під час статевого збудження також відбуваються зміни — набухання та збільшення клітора, малих і великих статевих губ. Зволожується слизова оболонка піхви. Виникає виражений місцевий застій крові, завдяки чому звужується вагіна. Усі ці зміни сприяють охопленню статевого члена вагіною, що посилює еротичну стимуляцію як жінки, так і чоловіка.

Оргазм, як складова частина сексуальної функції, є основним її критерієм. Фізіологічний прояв жіночого оргазму — це ритмічні скорочення мускулатури вагіни та матки, при яких жінка одержує насолоду. У більшості жінок спостерігається від 5 до 12 таких скорочень з інтервалами в 1 секунду. Органами оргастичних відчуттів є переважно вагіна та клітор, у частини жінок тип оргазму змішаний. Деякі автори вказують на наявність уретрального, промежинного, цервікального оргазму.

Серед розладів статевої функції розрізняють такі.

Аноргазмія — відсутність оргазму. Ця форма сексуальних розладів зустрічається найчастіше. Причиною її нерідко є дисгармонія у подружніх стосунках.

Розрізняють абсолютну й відносну аноргазмію.

Абсолютна — коли оргазм не настає за жодних обставин. Відносна — коли оргазм при певних обставинах все ж таки виникає.

Існує ще симптоматична аноргазмія як прояв різноманітних захворювань — запальних процесів жіночої статевої сфери, що супроводжуються болем при статевих зносинах, звуження вагіни, недорозвитку статевих губ, різноманітних ендокринних порушень. Якщо пацієнтка звертається до лікаря з приводу аноргазмії, необхідно насамперед виключити наявність цих захворювань.

Лікування аноргазмії значною мірою зумовлюється її формою. Необхідно виявити у пацієнтки найбільш виражені ерогенні зони і дати відповідні рекомендації. Слід роз'яснити необхідність створення емоційного фону та додаткової стимуляції ерогенних зон. Мають значення пози, які використовують партнери при здійсненні статевого акту. У разі переваги вагінального оргазму парі підходить традиційна європейська поза, при кліторному — поза на боці чи поза "вершника". Необхідно переконати пару, що зайва сором'язливість у виборі поз, нехтування еротичними ласками може бути причиною виникнення аноргазмії. При симптоматичній аноргазмії слід своєчасно лікувати патологічні стани, що до неї призвели.

Фригідність — повна відсутність або різке зниження статевого потягу. Вона може бути первинною і вторинною. Первинна фригідність частіше буває у молодих "непробуджених" дівчат і продовжується до перших оргастичних відчуттів. При неправильному (негативно спрямованому) статевому вихованні У дитинстві первинна фригідність може залишитись на все життя. Це може статися також після грубого чи насильницького першого статевого акту.

Loading...

 
 

Цікаве