WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Безплідний шлюб - Реферат

Безплідний шлюб - Реферат

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ БЕЗПЛІДНОСТІ

У переважної більшості жінок із безплідністю виникають різноманітні порушення психоемоційної сфери: відчуття неповноцінності, самотності, напруженого очікування чергової менструації та істеричні стани на її початку. Комплекс цих симптомів складає так званий "синдром очікування вагітності".

Показники психологічних тестів, що характеризують ступінь нестійкості особистих якостей, страху, невпевненості в собі, вираженості психологічних реакцій на навколишнє середовище, у сім'ях, які не мають дітей, значно підвищені. У безплідних жінок високий ступінь невротизації, у чоловіків — схильність до пригнічення, порушення реакцій поведінки. Часто виникають відхилення від нормальної схеми статевої поведінки, у чоловіків — порушення ерекції та еякуляції.

Величезним стресом для подружньої пари є необхідність обстеження, а надалі — виконання рекомендацій лікаря щодо ритму статевого життя, зокрема визначення періоду овуляції у дружини за тестами функціональної діагностики і порада використовувати для зачаття саме цей час. Іноді настійна вимога з боку дружини інтимної близькості саме у певний період може призвести до функціональної неспроможності у чоловіка, а відтак до виникнення страху перед статевим актом та інших розладів потенції. Особливо несприятливо впливає на стан потенції встановлення діагнозу азооспермії чи іншої патології сперми. Така звістка призводить до імпотенції більш ніж у половини чоловіків, причому частота її виникнення залежить від реакції дружини. На щастя, такий розлад при відсутності органічних змін буває тимчасовим, і потенція згодом відновлюється спонтанно або під впливом психотерапії.

Для жінки необхідність підкорення статевого життя результатам тестів функціональної діагностики також є стресовою ситуацією, на яку реагує не лише психіка, а й органи статевого тракту, зокрема маткові труби. Може виникнути їх спазм, антиперистальтика, що навіть при прохідних трубах порушує транспортування гамет, тому іноді палке бажання жінки завагітніти стає її ворогом. Описано немало випадків, коли довгоочікувана вагітність наставала після того, як жінка вирішувала припинити лікування, переставала вести вимірювання базальної температури і пильно слідкувати за часом очікуваної овуляції. Таке ж траплялося, коли пара, облишивши надію на власних нащадків, всиновлювала дитину.

Причини і види психологічних порушень в осіб у безплідному шлюбі різноманітні, тому необхідні величезний досвід лікаря, терпіння, тактовність при збиранні анамнезу, щоб визначити характер особистості, особливості подружніх стосунків та психосексуальних реакцій. Особливої обережності потребує трактування результатів аналізів та досліджень, а також вибір методів обстеження та лікування, зокрема, якщо йдеться про новітні репродуктивні технології — екстракорпоральне запліднення, інсемінацію спермою донора тощо.

ДОПОМІЖНІ РЕПРОДУКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Питання про застосування допоміжних репродуктивних технологій вирішується кваліфікованим компетентним фахівцем на прохання подружньої пари після відповідного обстеження. Воно включає: визначення групи крові, резус-фактора, ВІЛ, реакції Вассермана, антигена HBs, бактеріоскопію піхвового мазка, діагностику гонореї, токсоплазмозу, трихомоніазу, уреаплазмозу, гарднерельозу, мікоплазмозу, проведення тестів функціональної діагностики для характеристики менструального циклу, ультразвукове дослідження матки та придатків, гістеросальпінгографію, за показаннями лапароскопію, дворазове дослідження сперми чоловіка (донора) та інші необхідні обстеження. При виявленні відхилень у репродуктивній функції подружжя і при наявності показань до застосування допоміжних репродуктивних технологій проводять відповідне лікування.

Загалом всі сучасні методики допоміжних репродуктивних технологій грунтуються на базисній біотехнології запліднення in vitro. Поширеною є інсемінація спермою чоловіка (донора) — інструментальне введення сперми у внутрішні статеві органи жінки.

Показаннями до застосування методу з боку жінки є:

• аномалії репродуктивного апарату (старі розриви промежини, які є причиною витікання сперми назовні відразу після статевого акту, анкілозні пошкодження кульшових суглобів, різні деформації кісток таза, внаслідок чого не може відбутися статевий акт, анатомічні порушення піхви чи матки через вроджені аномалії чи набуті стенози);

• важкі форми вагінізму;

• імунологічні та шийкові фактори;

• безплідність нез'ясованої етіології.

З боку чоловіка:

• сексуальні дисфункції різної етіології;

• великі розміри гідроцеле або пахово-калиткової грижі, що унеможливлює статевий акт;

• ejaculatio praecox; ретроградна еякуляція;

• виражена гіпоспадія, деякі форми олігоастеноспермії, азооспермія, аспермія.

З боку подружжя:

• несприятливий медико-генетичний прогноз стосовно потомства.

Наявність запальних, пухлинних та гіперпластичних процесів матки та придатків, соматичні та психічні захворювання, непрохідність маткових труб, вік жінки більше 40 років є протипоказаннями до застосування інсемінації спермою чоловіка (донора).

Інсемінацію проводять протягом одного менструального циклу в періовуляторний період. Для жінок з нормальною менструальною функцією і повноцінною овуляцією достатньо однієї інсемінації. Однак через труднощі з точним встановленням часу овуляції роблять 2-3 процедури. У цьому випадку завдяки тривалій функціональній здатності сперматозоїдів (72 год) ймовірність запліднення зростає.

Залежно від методики введення сперми, розрізняють піхвовий, цервікальний, матковий та перитонеальний способи інсемінації. Вважають, що високоефективною є внутрішньоматкова інсемінація. Вона передбачає введення спеціально обробленої сперми катетером безпосередньо в порожнину матки. При цьому, натискаючи на поршень шприца, сперму вводять поступово протягом 2-3 хв. Надто швидке попадання сперми на слизову оболонку матки може викликати її рефлекторне скорочення, що супроводжується болем чи експульсією вмісту з матки в піхву.

При інтраперитонеальній інсемінації спеціально оброблену сперму вводять шляхом пункції заднього склепіння в позадуматковий простір. Як правило, перед інсемінацією проводять тест на перитонеальну міграцію сперматозоїдів. Тест вважають позитивним при збереженні рухомості сперматозоїдів у перитонеальній рідині in vitro.

Для покращання показників сперми перед інсемінацією еякулят фракціонують, відділяють рухомі форми шляхом фільтрації, акумулюють декілька еякулятів за допомогою кріоконсервації, додають медикаментозні препарати (калікреїн, декстрозу, аргінін, кофеїн чи простагландини).

Методика інсемінації передбачає наявність у пацієнтки функціонально повноцінних маткових труб та повноцінної овуляції. Відтак, процедурі має передувати якісна діагностика стану репродуктивної сфери, нормалізація менструального циклу і медикаментозна стимуляція овуляції та підготовка ендометрія до сприйняття заплідненої яйцеклітини Для цього засто совують гормональний, клінічний та ультразвуковий моніторинг Визнача ють концентрацію в сироватці крові гонадотропних гормонів, прогестерону, естрадюлу Доступними та достатньо інформативними є тести функціональної діагностики та дані меноциклограми.

Використання ультразвукової діагностики дозволяє судити не лише про прохідність маткових труб, ріст і розвиток фолікулів, але й про якість та повноцінність яйцеклітини. Трансвагінальна ехографія дає змогу отримати чітке зображення яєчників та здійснювати моніторинг росту фолікулів навіть у тих пацієнток, які перенесли операції на органах малого таза, а також у тих, які мають надмірну масу тіла.

Програму екстракорпорального запліднення з переносом ембріона в матку (in vitro fertilization — IVF) рекомендують у тих випадках, коли консервативні методи є безсилими. Абсолютними показаннями до застосування цього методу лікування є трубна безплідність при втраті функції чи відсутності маткових труб. Відносними — попередні пластичні операції на трубах (вік жінки — менше 30 років, інтервал часу після операції — не більше одного року), безрезультатний сальпінголізис (оваріолізис) у жінок віком понад 35 років, деякі форми ендометріозу та синдрому полікістозних яєчників, безплідність незрозумілого генезу, імунологічна безплідність у жінок з постійно високим титром антиспермальних антитіл протягом одного року, деякі форми чоловічої безплідності.

Loading...

 
 

Цікаве