WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Організація гінекологічної допомоги в Україні - Реферат

Організація гінекологічної допомоги в Україні - Реферат

Робота гінеколога є особливою ще й зважаючи на те, що гінекологічні проблеми торкаються дуже делікатної, часто інтимної сфери. Великої майстерності потребує опитування хворої, оскільки, збираючи анамнез, лікар повинен з'ясувати наявність у пацієнтки та її родичів венеричних, психічних, онкологічних захворювань. Причинами гінекологічних проблем іноді бувають сімейні незгоди, нерегулярне статеве життя. Про такі речі жінці непросто говорити з незнайомою людиною, навіть якщо ця людина має лікарський диплом. Вміння знайти контакт із хворою, переконати її, що не задля цікавості, а виключно з метою діагностики ви ставите їй іноді запитання, що стосуються особистого життя, — ознака лікарського професіоналізму. Таке опитування не можна проводити у багатомісній палаті в присутності інших хворих чи навіть лікарів, слід створити відповідну обстановку в кабінеті, в оглядовій. Анамнез — це, висловлюючись мовою психологів, "керована розмова", проте керувати нею потрібно непомітно для хворої, спрямовуючи її розповідь у потрібному напрямку у вигляді невимушеної бесіди. Це складно, мистецтву збирання анамнезу потрібно вчитися усе життя, проте неможливо стати хорошим діагностом, не вміючи опитувати хворих. Слід пам'ятати, що якість і надійність анамнестичних даних часто визначає правильність діагнозу, а відтак і лікування.

Розмовляючи з хворою, лікар повинен бачити перед собою не лише хворий орган, а хвору людину, особистість з притаманними їй переживаннями, страхами, відчуттями як фізичними, так і психологічними. Гінекологічний огляд для деяких жінок є непростим випробуванням, і до кожної хворої лікар повинен знайти індивідуальний підхід. Природна сором'язливість жінки не повинна бути травмована під час огляду, тому в оглядовій не місце стороннім, двері слід тримати зачиненими, краще, якщо гінекологічне крісло буде відділене ширмою. Лише за таких умов створюється атмосфера довіри між лікарем та жінкою, без якої часто не можна з'ясувати причини хвороби, а отже і вчасно вилікувати.

Для встановлення діагнозу нерідко доводиться вдаватися до додаткових методів обстеження. Їх застосування має бути виправданим, не завдавати хворій додаткових страждань, дослідження повинні бути мінімально болючими та травматичними. Усі призначення, аналізи, обстеження повинні бути обов'язково виконані. Невчасне виконання процедур, призначень, взяття аналізів розцінюється хворими як недбалість, неуважне ставлення до їхнього здоров'я і погіршує результат лікування.

Результати огляду та аналізів, зокрема дослідження вагінальної мікрофлори, може повідомляти хворій тільки лікар. Про те, що у мазку виявлені збуцники захворювань, які передаються статевим шляхом, не повинен дізнатися ніхто, крім самої хворої, за жодних умов не можна інформувати про це її родичів.

Особливе значення мають лікарські обходи, особливо з участю вищих за посадою лікарів. У таких випадках кожна хвора в палаті уважно прислухається до усього сказаного лікарями, сприймає кожне слово як істину або вирок, бо саме під час таких обходів вирішують проводити операцію чи ні, виписувати хвору із стаціонару, чи ні, яке лікування призначити тощо. Тому інформація про хвору повинна бути точною, вичерпною, але не надмірною. Окремі питання варто вирішити в кабінеті без присутності хворих. Потрібно намагатися приділити однакову увагу всім хворим, враховуючи при цьому характер та психологію кожної пацієнтки, оскільки одна жінка від надмірної уваги може злякатися і сприйняти стан свого здоров'я як надмірно важкий, а інша від надто, на її думку, лаконічної характеристики та рекомендацій може подумати, що її стан недооцінюють.

Часто жінку хвилює, яким чином перенесене захворювання може вплинути на її статеву та репродуктивну функції. Особливо це стосується хворих після операцій на матці та її придатках. Інформацію про об'єм операції та її наслідки має право давати хворій тільки лікар-куратор, але часом жінка намагається отримати додаткові дані від середнього медичного персоналу, інших лікарів. Цього у жодному разі не слід робити, так само як і обговорювати призначення лікаря, тактику лікування чи висловлювати сумнів у доцільності операції.

Якщо хвора лікувалася у кількох лікарів, то навіть не погоджуючись із діагнозом чи методами лікування колеги, лікар, який пам'ятає про деонто-логічні вимоги та лікарську честь, повинен у тактовній формі спрямувати режим та лікування у потрібному напрямку, не обговорюючи з хворою помилку іншого лікаря та за жодних умов не засуджуючи його.

Якщо лікар вчинить інакше, то це буде грубим порушенням етики, крім того, такі дії травмують психіку хворої, руйнують довіру хворої до лікарів та медицини взагалі. Бо якщо міг помилитися один лікар, де гарантія, що не помилиться й інший? Така хвора може перестати ретельно виконувати призначення лікаря, що значно погіршує ефективність лікування. Отже, лікар повинен дбати не лише про чистоту власного білого халата, але й про підтримання честі та авторитету своїх колег, керівництва клініки, лікарів інших спеціальностей, які залучаються до лікування хворих як консультанти, середнього медичного персоналу та медицини в цілому.

Проте, звідси не випливає висновок, що помилки медичних працівників, незалежно від їхнього рівня, можна приховувати. Навпаки, помилка, допущена лікарем чи медичною сестрою, фельдшером, акушеркою, повинна бути якнайшвидше виявлена, визнана та виправлена. Приховування помилок або ускладнень, що виникли під час виконання своїх професійних обов'язків медичними працівниками (наприклад, перфорація матки під час аборта, передозування ліків), може призвести до важких або й непоправних наслідків для здоров'я пацієнтки. Кожен такий випадок повинен стати темою для обговорення у колі колег, вжиття адміністративних чи, якщо необхідно, юридичних санкцій, та у жодному разі не предметом обговорення поза межами лікувального закладу.

Законом роботи у гінекологічному та, врешті, у будь-якому стаціонарі повинна бути співпраця лікаря, середнього медперсоналу та самої хворої у боротьбі із спільним ворогом — хворобою, і за такої умови високий професіоналізм, ретельність і точність у виконанні призначень, дотримання лікувально-охоронного режиму та принципів деонтології призведуть до очікуваного результату — видужання хворої, її реабілітації, відновлення менструальної, статевої та репродуктивної функцій жінки.

Високі морально-етичні принципи, чітке дотримання деонтологічних норм лікарями та середнім медичним персоналом мають величезне значення для ефективного лікування жінок.

ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ ЗДОРОВ'Я ЖІНКИ

Одним із напрямків соціальної політики держави є забезпечення правових гарантій щодо охорони здоров'я жінки та підвищення її соціального статусу.

Відповідно до "Закону України про шлюб, сім'ю та молодь", держава гарантує певний рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми. Вагітна жінка має право на допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами — у терміні ЗО тижнів вагітності їй надається відпустка, яка оплачується. Підставою для допомоги є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами — 70 календарних днів перед пологами та 56 — після пологів. У разі ускладнених пологів або народження двох і більше дітей післяпологова відпустка продовжується до 70 календарних днів. Ця допомога надається жінкам у повному обсязі (сумарно), незалежно від того, скільки днів вони використали перед пологами.

Розмір грошової допомоги усім працюючим жінкам складає 100 % їхнього заробітку (доходу); безробітним жінкам вона виплачується у розмірі мінімальної заробітної платні, студенткам — місячної стипендії. Окрім того, сім'я у разі народження живої дитини має право на одноразову допомогу. Вона надається у розмірі чотирикратної мінімальної заробітної платні. Жінкам, які стали на облік у жіночій консультації до 12 тижня вагітності, регулярно відвідували лікаря і виконували його рекомендації, надається ще додаткова допомога у розмірі двократної мінімальної заробітної платні.

Незалежно від стажу роботи жінки, їй надається допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вона виплачується у розмірі 100 % мінімальної заробітної платні. У разі народження двох і більше дітей кратність допомоги збільшується відповідно до кількості дітей.

Кабінет Міністрів України 13.09.1995 p. затвердив національну програму "Планування сім'ї", у зв'язку з чим наказом МОЗ України за № 180 від 11.06.97 p. регламентована організація медичних центрів "Планування сім'ї та репродукції людини".

В Україні саме жінці надано право вирішувати — народжувати їй дитину чи ні. У випадку небажаної вагітності жінка має право її перервати.

Згідно з чинним законодавством, вагітність до 12 тижня за бажанням жінки може перервати лікар-гінеколог у лікувальному закладі. У терміні від 12 до 28 тижнів вагітність переривають лише за наявності медичних показань, які підтверджують відповідним висновком лікувально-профілактичного закладу за місцем диспансерного нагляду за жінкою, чи соціальних показань, що обумовлені переліком Постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.1993р. за №926.

Перелік соціальних показань:

• наявність трьох і більше дітей;

• розлучення під час вагітності;

• смерть чоловіка під час вагітності;

• вагітність внаслідок зґвалтування;

• перебування жінки або її чоловіка у місцях позбавлення волі;

• позбавлення жінки материнських прав;

• наявність у жінки дитини-інваліда;

• тяжке захворювання або травма чоловіка, що зумовили його інвалідність під час вагітності дружини.

Фізіологічний стан:

• стан фізіологічної незрілості організму жінки — неповнолітня до 18 років;

• стан згасання функції репродуктивної системи жінки — для жінок віком після 45 років.

Loading...

 
 

Цікаве