WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Організація гінекологічної допомоги в Україні - Реферат

Організація гінекологічної допомоги в Україні - Реферат

Залежно від об'єму та профілю допомоги, якої потребують хворі, гінекологічний стаціонар поділяють на 2 відділення: консервативної гінекології та оперативної гінекології. Гінекологічні відділення також можуть входити до складу інших спеціалізованих стаціонарів — онкологічного, ендокринологічного тощо.

Керівництво роботою відділення здійснює завідувач, який підпорядкований безпосередньо головному лікарю. У своїй роботі він керується наказами головного лікаря міського чи районного управління охорони здоров'я, а також інструкціями Міністерства охорони здоров'я України.

Роботою середнього медичного персоналу керує старша медсестра відділення, яка, в свою чергу, підпорядкована завідувачу відділення та головній медсестрі лікарні.

До складу відділення консервативноїгінекологіїналежать санітарно-пропускний блок (приймальна, оглядова, кімната санобробки), палати для хворих, оглядова, маніпуляційна, мала операційна, допоміжні приміщення, кімната гігієни, санвузли.

Відділення оперативної гінекології, окрім перелічених приміщень, включає ще й операційний блок: велику і малу операційні, кімнати для зберігання та підготовки до операції інструментів і хірургічної білизни (матеріальна), передопераційну та післяопераційну палати, перев'язочну.

У відділенні виділяють зону стерильного режиму, до якої входять операційні зали, передопераційна, стерилізаційна; зону суворого санітарно-гігієнічного режиму (приміщення для переодягання операційної бригади, апаратна та інструментальна, матеріальна); зону загального режиму (всі інші приміщення відділення). Зона стерильного режиму потребує дотримання особливих вимог щодо санітарно-гігієнічного режиму, зокрема прибирання, як-от:

• попереднє прибирання — витирання пилу з меблів, приладів та підлоги;

• поточне прибирання — під час операцій прибирають марлеві кульки, серветки, інструменти, що випадково впали на підлогу; якщо на підлогу потрапляє рідина, її потрібно негайно витерти;

• післяопераційне прибирання — під час перерв між операціями;

• завершальне прибирання — в кінці робочого дня (миття підлоги, вологе протирання стін, підвіконь, меблів із використанням дезінфектантів); прибирання проводять незалежно від того, були чи не були в цей

. день операції;

• генеральне прибирання (дезінфекція операційного блоку) — один раз на тиждень.

Операційний блок

Операційний блок гінекологічної клініки складається з таких приміщень: передопераційної, кімнати для підготовки хворої до операції, матеріальної, операційної.

Передопераційна кімната. У цій кімнаті хірург та його помічник миють руки, одягають операційний одяг, фартухи, маски. Операційна бригада заходить в операційну вже готовою до одягання стерильних халатів та початку операції.

Кімната для підготовки хворої до операції. Готувати хвору до операції найкраще в кімнаті, яка розташована поруч з операційною. Це позбавляє від появи в пацієнтки негативних емоцій при вигляді обстановки операційної, окрім того, в операційній не порушуються чистота і порядок.

Матеріальна кімната призначена для зберігання операційної білизни, марлі, вати, інструментів. Її необхідно ізолювати від інших приміщень. Матеріали в операційну подаються через спеціальне вікно.

Операційна кімната. Операційних у відділенні оперативної гінекології повинно бути щонайменше дві: "чиста" і "гнійна", оскільки на практиці доводиться надавати допомогу як неінфікованим, так й інфікованим хворим.

"Чиста" операційна повинна бути більшою, у ній може міститись 1-2 операційні столи. У "гнійній" операційній оперують не лише хворих із заздалегідь встановленим діагнозом гнійного процесу в статевих органах, але й тих, які підлягають оперативному втручанню за невідкладними показаннями, так як наявність гною може бути діагностована у недостатньо обстежених хворих уже під час операції, тоді операційну слід ретельно прибрати і продезінфікувати.

Операційна, передопераційна та матеріальна знаходяться у зоні стерильного санітарно-гігієнічного режиму. Ця зона потребує дотримання особливих вимог щодо прибирання.

Після прибирання операційну знезаражують за допомогою кварцової лампи протягом години.

Дуже важливе достатнє освітлення. Слід зважити на те, що черевно-стінкові операції на внутрішніх статевих органах проводять глибоко у по-

рожнині таза, тому найбільш ефективним буде освітлення за допомогою безтіньової лампи. При вагінальних операціях краще користуватись так званими гінекологічними світильниками, що додатково до денного освітлення дозволяє сфокусувати світло у горизонтальному напрямі й добре освітити операційне поле.

Температура в операційній повинна підтримуватись у межах 20-25 °С. Необхідна достатня вентиляція або кондиціонування повітря.

Підготовка хворих до операції, догляд за хворими після операції описані у розділі "Оперативні методи лікування у гінекології".

ОРГАНІЗАЦІЯ ГІНЕКОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ В СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ

У сільській місцевості організація амбулаторної гінекологічної допомоги має деякі особливості. За організацію цієї допомоги в районі відповідає районний акушер-гінеколог. В організаційних питаннях йому допомагає районна акушерка. На селі жінок обслуговує акушерка лікарської амбулаторії чи фельдшер, акушерка фельдшерсько-акушерського пункту. Особливої відповідальності вимагає робота акушерки на фельдшерсько-акушерському пункті (ФАП), оскільки вона виконує багато функцій, які в районних лікарнях і в міських жіночих консультаціях виконує лікар.

Правильна організація гінекологічної допомоги в селі є основою збереження здоров'я жінки. У кожній області, кожному районі, селі організація ургентної допомоги жінкам при гінекологічних захворюваннях має свої особливості, що залежать від площі території, яку обслуговують, віддаленості села від міста, стану доріг. Долікарську допомогу з питань гінекології на селі надають фельдшер та акушерка.

Центром надання кваліфікованої гінекологічної допомоги є центральна районна лікарня (ЦРЛ). Там працюють лікарі різних профілів — хірурги, анестезіологи, акушери-гінекологи та інші фахівці. Це дає можливість здійснити будь-який об'єм гінекологічної допомоги як у стаціонарах, так і в жіночих консультаціях ЦРЛ. Лише у деяких випадках, коли в умовах ЦРЛ немає можливості надати повний об'єм допомоги, хворих направляють у гінекологічні відділення обласних лікарень.

У ЦРЛ, як правило, працює декілька акушерів-гінекологів. Один з. них виконує функцію головного районного спеціаліста — керівника і організатора лікувально-профілактичної допомоги вагітним та гінекологічним хворим. Він консультує хворих, при потребі здійснює планові виїзди в усі медичні заклади району, контролює роботу акушерок.

Для надання кваліфікованої допомоги у віддалених селах на базі лікарських амбулаторій та дільничних лікарень створюють так звані виїзні жіночі консультації, які працюють за певним графіком. Досвід показує, що для. надання необхідної допомоги достатньо 2-х виїздів на місяць. Під час таких виїздів медичні працівники безпосередньо на місці надають кваліфіковану діагностичну та лікувальну допомогу як вагітним, так і гінекологічним хворим, відбирають контингент хворих для поглибленого обстеження та лікування. Специфіка роботи акушера-гінеколога в сільській місцевості вимагає постійного вдосконалення кваліфікації. З цією метою проводять обласні науково-практичні конференції, періодичні курси.

ОСОБЛИВОСТІ ДЕОНТОЛОГІЇ В ГІНЕКОЛОГІЇ

Обравши за фах мистецтво медицини, людина як особистість та як фахівець ставить перед собою особливі завдання, реалізувати які можна лише за умови високих моральних якостей та певних рис характеру, набувати та вдосконалювати які лікар повинен протягом усього свого життя.

Лікарську етику трактують як науку про норми вчинків та поведінки лікаря у сфері його професійної діяльності. У системі цінностей кодексу лікарської етики на першому місці стоїть почуття професійного обов'язку.

Високі моральні норми були притаманні представникам лікарської професії з давніх часів. Вони були продекларовані два тисячоліття тому безсмертними рядками присяги Гіппократа, і в усі часи, в усі історичні епохи нові покоління медиків їх неухильно дотримувалися. Особливості професійної діяльності лікаря вимагають надавати медичну допомогу хворим незалежно від їх національної, расової, партійної належності. Про це говорить присяга Гіппократа: "В який дім я не увійшов би, я увійду туди для користі хворого, уникаючи всього злого, неправедного та згубного..." Ті самі вимоги ставить перед сучасним лікарем, який розпочинає професійну діяльність, Женевська декларація: "Я не допущу того, щоб міркування релігії, національності, раси, партійно-політичної належності чи соціального стану закривали від мене мій обов'язок та мого пацієнта".

Складовою частиною медичної етики є медична деонтологія — вчення про обов'язок медичного працівника, що регламентує поведінку медиків, взаємовідносини з хворими, колегами, місце лікаря у суспільстві. Вона теоретично обґрунтовує вчинки лікаря при виконанні своїх професійних обов'язків.

Робота акушера-гінеколога вимагає від лікаря особливих професійних та душевних якостей, оскільки жінкам, а надто хворим жінкам, притаманна надмірна вразливість, тому кожне слово лікаря, яке, як відомо, може бути

водночас і ліками, і отрутою, повинно бути зважене, продумане, кожна скарга уважно вислухана, кожна проблема, що у хворої виникає, вчасно виявлена та розв'язана.

Loading...

 
 

Цікаве