WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Судово-медична експертиза при смерті від механічної асфіксії - Реферат

Судово-медична експертиза при смерті від механічної асфіксії - Реферат

Генез смерті при повішенні. Залежно від розташування петлі на шиї настає повне або часткове припинення доступу повітря в легені, стискання яремних вен, стовбурів блукаючих нервів, а іноді синокаротидних зон, різке підвищення внутрішньочерепного тиску.

При типовому положенні петлі (вузол позаду) вона стискає шию на рівні під'язикової кістки, відтискаючи корінь язика вгору і назад. Останній притискається до задньої стінки глотки і закриває просвіт гортані.

У разі бічного положення петлі корінь язика відтискається в бік, протилежний місцю розташування вузла, внаслідок чого повністю закривається просвіт гортані. Таким чином, і в тому, і в іншому випадках надходження повітря в легені припиняється.

Генез смерті при повішенні досить складний і його неможливо звести тільки до стискання і закриття дихальних шляхів петлею. Відомі випадки смерті при повішенні у осіб, яким була зроблена трахеотомія. В експериментах на тваринах, у яких петля накладалась вище від трахеостоми, смерть наставала так само швидко, як і у контрольних тварин.

Важливим у генезі смерті при повішенні є різке підвищення кров'яного тиску в головному мозку внаслідок утруднення відтоку крові. Крім того, стискання судинно-нервового пучка шиї і подразнення важливих рефлексогенних зон, блукаючого нерва та його гілок може призвести до рефлекторного припинення діяльності серця і швидкого настання смерті.

Встановивши смерть від механічного задушення внаслідок повішення на підставі наявності загальноасфіктичних і відових ознак, треба (якщо можливо) визначити рід насильної смерті (вбивство, самогубство, нещасний випадок). При цьому потрібно ознайомитись з даними первинного обстеження трупа та всіма обставинами смерті.

В переважній більшості випадків повішення — це самогубство. При типовому самогубстві — повішенні дорослої людини — одяг її в повному порядку, на тілі немає слідів боротьби, опору і самооборони (синці, садна тощо). Матеріалом петлі при цьому часто є частини одягу (ремінь, хустка, шарф тощо), нерідко покійний залишає передсмертну записку, в якій вказуються мотиви самогубства.

При дослідженні трупів людей, які померли внаслідок повішення, звертають особливу увагу на наявність різних пошкоджень на тілі, відзначаючи їх локалізацію, характер, розміри, форму, ступінь загоєння, стан одягу, наявність плям крові, бруду тощо.

Треба враховувати, що виявлення пошкоджень на трупі при повішенні не завжди є доказом вбивства і являють собою сліди боротьби, оборони. Вони можуть бути заподіяні напередодні, перед повішенням, під час або після нього. Спостерігаються випадки, коли людина кінчає життя самогубством після побиття. Під час судом при повішенні, коли тіло перебуває в безпосередній близькості від твердих предметів (стіна, шафа тощо), частини тіла, обернені до них, можуть забиватися, внаслідок чого виникають невеликі синці або садна. З'ясувати їх походження звичайно неважко. Вони виявляються тільки на тому боці тіла, який розташовується близько до твердого предмета і на відповідній висоті.

Пошкодження можуть виникати і після повішення, наприклад, при випаданні трупа із петлі або при недбалому транспортуванні тощо. Розпізнавання їх, як правило, не становить труднощів, оскільки навколо цих післясмертних пошкоджень немає реактивних явищ.

Спостерігаються випадки, коли перед повішенням самогубець намагається заподіяти собі пошкодження будь-яким іншим засобом — гострим предметом, вогнепальною зброєю тощо.

Так, у нашій практиці спостерігався випадок, коли чоловік після сімейних непорозумінь вирішив покінчити з життям. Він заподіяв собі 26 рубаних ран голови в лобово-тім'яній ділянці, дві різані рани в ділянці серця, після чого повісився. В передсмертній записці він детально описав мотиви самогубства.

Спостерігаються випадки вбивства будь-яким іншим засобом з наступним підвішенням тіла для симуляції самогубства чи нещасного випадку.

Значно легше вирішити це питання у випадках, коли вбивство здійснюється шляхом нанесення смертельних пошкоджень, а труп з метою симуляції самогубства підвішують. Іноді вбивство здійснюється шляхом задушення руками, закриття отворів рота і носа або спричинення інших видів механічної асфіксії з наступним підвішенням тіла.

Дуже важливо при цьому визначити, чи накладена петля зажиттєво, чи післясмертно. Складність з'ясування цього питання зумовлена тим, що зажиттєва странгуляційна борозна макроскопічно не відрізняється від післясмертної.

Зажиттєвість странгуляційної борозни візуально можна визначити тільки тоді, коли під нею у м'яких тканинах шиї виявляються чітко виражені синці, крововиливи або якщо за наявності двох і більше борозен між ними є синцеві валики — сліди від защемлення шкіри петлею.

При диференціальній діагностиці характеру странгуляційної борозни потрібно враховувати комплекс макро і мікроскопічних змін, які охоплюють загальні і видові ознаки механічної асфіксії, дані обставин справи, а також результати гістологічного дослідження странгуляційної борозни.

Для зажиттєвої странгуляційної борозни, крім ознак стискання шкіри, — сплощення епідермісу і сосочкового шару дерми, гомогенізації, порушення тинкторіальних властивостей тканин, характерними є набрякання клітин росткового шару епідермісу, кровонаповнення судин шкіри крайових і проміжних валиків, крововиливи в ділянці дна борозни, а також прояви збудження і розпаду більшості нервових елементів шкіри. Крім того, виявляються зміни в стовбурах блукаючих нервів: різні форми подразнення, розтягнення і розриви осьових циліндрів з утворенням на їх кінцях закруток і набряків нейроплазми тощо (рис. 58).

Існують також гістохімічні методи дослідження странгуляційної борозни, які грунтуються на виявленні зажиттєвих змін активності різних ферментів.

Зазначені методи доцільно застосовувати лише при дослідженні свіжих тканин. У випадках, коли труп перебуває в стані гнильного розпаду, ці методи не дозволяють провести диференціальну діагностику.

Через обмежені можливості застосування гістологічних і гістохімічних методів дослідження на кафедрі судової медицини Національного медичного університету розроблено (Б.В.Михайличенко і В.А.Сушко) метод встановлення зажиттєвого походження странгуляційної борозни, що грунтується на кількісному порівнянні рівнів кислотно-екстрагованих і вільних фракцій гістаміну, серотоніну. У зажиттєвій борозні порівняно з непошкодженою шкірою їх вміст у 1,5-2 рази вищий.

Гістологічному дослідженню підлягають найбільш виражені ділянки странгуляційної борозни без трупних плям. При цьому шкірний клапоть повинен мати вигляд трапеції, основа якого відповідає нижньому валику. Зріз слід робити таким чином, щоб у препараті були помітні частини шкіри над і під борозною. Гістологічному дослідженню інколи піддають і шийні відділи блукаючих нервів на рівні странгуляційної борозни.

З метою біохімічного дослідження біогенних амінів вирізують ділянку шкіри зі странгуляційною борозною 0,5 см завширшки. Для контролю вирізують симетричну щодо вертикальної осі тіла або близько розташовану на відстані 3-5 см від борозни подібну за розміром і формою ділянку неушкодженої шкіри.

3. Задушення петлею

Задушення — це вид механічної асфіксії внаслідок стискання органів шиї петлею, яка затягується руками або під дією сторонньої сили. Найчастіше стискання петлею робиться руками, іноді за допомогою будь-яких предметів (так званих закруток). Можливе також задушення з вуздечкою, коли один тур петлі проходить через рот.

При тугому й міцному затягуванні петлі на шиї закривається просвіт гортані або трахеї, припиняється надходження повітря в легені, внаслідок чого виникають усі ознаки асфіксії і настає смерть.

При судово-медичному дослідженні трупа виявляються, як правило, різко виражені загальноасфіктичні ознаки смерті, а також видові ознаки, характерні для задушення петлею.

Основною і найважливішою видовою ознакою смерті при задушенні петлею є странгуляційна борозна, яка за характером різко відрізняється від странгуляційної борозни при повішенні. Вона має горизонтальний напрямок, рівномірно виражена, замкнена і розташована порівняно низько.

Задушення петлею часто відбувається в положенні лежачи. Петля охоплює шию навкруги і странгуляційна борозна розташовується перпендикулярно до вертикальної осі шиї. З якого боку не розташовується вузол петлі, тиск її однаковий, а тому ступінь прояву борозни також однаково рівномірний. Борозна звичайно локалізується на рівні нижнього краю щитоподібного хряща або ще нижче — на рівні перснеподібного хряща. У місці вузла на борозні часто помітне глибоке вдавлення, внаслідок чого борозна тут може бути значно ширшою. Слід обов'язково відзначити особливості вузла петлі і ретельно їх зафіксувати. Петлю на шиї перед зняттям розрізають на боці, протилежному вузлу, і зашивають нитками. Петлю з вузлом після ретельного обстеження зберігають і передають слідчому. Часто зав'язаний вузол має характерні особливості, які дозволяють встановити вбивцю.

Loading...

 
 

Цікаве