WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Пухлини опорно-рухового апарату - Реферат

Пухлини опорно-рухового апарату - Реферат

Реферат на тему:

Пухлини опорно-рухового апарату

Помилки в діагностиці пухлин опорно-рухового апарату на ранніх етапах розвитку пухлинного процесу пояснюється слабим знанням клініки, діагностики та відсутністю настороженості лікарів всіх спецільностей.

Дійсно діагностика пухлин опорно-рухового апарату на ранніх стадіях розвитку процесу дуже важка.

Це пояснюється тим, що клінічна картина залежить від нозологічної форми пухлини, її біологічних особливостей, локалізації, темпів росту, місцем розповсюдження процесу.

На ранніх стадіях вона, як правило, позбавлена специфічних симптомів.

Відсутність настороженості лікарів всіх спецільностей в відношенні пухлинного процесу веде до помилок в діагностиці та запізненому встановленні правильного діагнозу.

В поліклініці таким хворим призначають весь арсинал консервативного лікування і лише відсутність ефекту від лікування та явних ознак пухлинного процесу заставляє провести рентгенографію та направити, на жаль пізно, до онколога.

В практиці виникають значні труднощі при розмежуванні доброякісних і злоякісних пухлин.

Клінічні прояви пухлин опорно-рухового апарату.

Діагностичний симптомокомплекс складається з 3 головних проявів:

  1. Біль в ураженому відділі (93%)

  2. Наявність (пальпується) пухлиноподібне утворення

  3. Порушення функції кінцівки

Анамнез має важливе значення в діагностиці кісткових пухлин. По-перше, треба з'ясувати: вік хворого, скарги, загальний стан хворого, локалізацію процеса, швидкість росту пухлини, болючічть, функціональні порушення.

Якщо на місці пухлини виник патологічний перелом визначається патологічна рухомість фрагментів. Це особливо характерно для безболісного протікання (в 50%) остеогенної саркоми. Перелом виникає від незначної дії травмуючого агенту.

В випадках злоякісного перебігу біль болі сильні, постійні, не залежать від функції ураженої кінцівки, та болі вночі. Локалізація болю іноді не відповідає місцю пухлинного процесу. Наприклад: болі з локалізацією в колінному сугобі обумовлені патологічним процесом в проксимальном відділі стегна.

Пухлиноподібне утворення пальпаторно визначається, якщо патологічний процес виходить за межі кістки чи має реацію окістя, навколишніх тканин.

При пальпації визначають форму, межі, консистенцію, шкіри на пухлиною, її однорідність, болючість, ознаки метастазування в лімфатичні області ( пахвинну, пахову).

В випадках злоякісної пухлини: пухлина нерухома, межі нечіткі, ущільнена косистенція, поверхня нерівна, болюча, місцева t0 підвищена , шкіра гіперемована чи дещо синюшна.

При доброякісній пухлині –межі пухлини чіткі, форма різна (від плоскісного потовщення до грибовидної, рівної чи нерівної), нерухома.

Розмір не характерезує злоякісність процесу.

Клінічно визначається симптом „вздуття" кістки (наприклад при доброякісній остеокластомі), яка розташована в епіметафізах довгих кісток. При цьому визначаються ділянки розмягчення-відсутність кортикального шару кістки, особливо на верхівці „вздуття".Це патогномонічний симптом для даної пухлини.

Може виявлятись атрофія м'язів на ураженій кінцівці, контрактура кінцівки ( при розташуванні пухлини в метафізі чи епіфізі).

Пухлини можуть походити не тільки з власних кісткових або хрящевих елементів, а й інших тканин, які водять до складу кістки, в тому числі із кісткового мозку, окястя, судин, нервів.

В випадках метастатичного ураження довгих кісток кінцівок місце метастазу характеризується веретеноподібною нерухомою пухлиною з помірною болючістю та порушенням функції.

Локалізація: так 70% первинних пухлин кісток розвиваються в метаепізізах довгих кісток, із них 50%- в кістках, що утворюють колінний суглоб.

Метастази –в тілах хребців, та діафізах довгих кісток.

В діагностиці вадливе значення має темп росту пухлини. Може характеризувати доброякісність чи злоякісність процесу. Повільний ріст притаманний доброякісному процесу.

За клінічними проявами пухлини кісток досить часто розцінюють як остеомієліт, періостит, чи флегмону.

Інструметальні методи дослідження:

  1. Рентгенологічні дослідження.

Дозволяють отримати слідуючі дані: солітарність чи множинність ураження, розташування пухлин, в яких сегментах, в яких участках кістки розташовується пухлина (епіфіз, епіметафіз, діафіз окістя, кортикальному шарі чи ендостально).

На користь доброякісності пухлини свідчить: різке очертання контурів, нормальна структура, повільний ріст.

На користь злоякісності пухлини свідчить: порушення кісткової тканини з утворенням дефектів, неправильна форма, безпорядна структура, відсутність структури, переостальна реакція, голкоподібний періастит (спікули), швидкий ріст, крайові (дашки), реакція окістя, відсутність межі між пухлиною і здоровою ділянкою кістки.

Для уточнення розположення пухлини слід проводити рентгенологічні дослідження в двох і більше проекціях.

Коли очаг малий, наприклад, остеоід – остеома, в цих випадках необхідно використовувати томографію.

Для виявлення множинності ураження викорисовується ядерно-магнітне-резонансне дослідження.

МРТ показує зв'язок пухлини з навколишніми тканинами в усіх площинах.

Антіографія.

Цей метод полягає у введенні конкретної речовини (кардіотраст, венографін) в судинне русло хворої кінцівки.

Посилення кровопостачання патотологічно зміненої ділянки за рахунок атипових утворених судин.

Густа сітка безпорядних судин, наявність багаточисленних лакун завитки, озер – свідоцтво злоякісного процесу.

Симптом „ампутації" провідної артерії – характеризує некроз пухлинної тканини.

Радіонуклідне дослідження (радіоізотопне сканування кісток).

Кісткова тканина володіє здібностю накопичувати радіонукліди (техніцій, стронцій).

Особливо накопичення радіонуклідів зростає при ураження кістки злоякісною пухлиною.

Додаткову роль відіграє теплографія зони ураження.

Лабораторна діагностика.

На відміну від доброякісних пухлин при злоякісних виникають зміни з боку крові і особливо вони виражені в запущених випадках.

Як правило, збільшується ШОЄ, лейкоцитоз, відносна кількість лімфоцитів і моноцитів характеризують лише фінальний етап процесу.

Зменшується альбумінів, збільшується відносна кількість глобулінів (але і їх рівень низький).

Під час розпаду пухлини знижуються показники всіх білкових фракцій.

Виключення становить міеломна хвороба, при якій має місце виражена гіперпротеінемія ( за рахунок глобулінових фракцій). В сечі визначається білок Бенс-Джонса.

У сиворотці крові різко збільшується муко- і глікопротеіни, сіалова кислота. Підвищується рівень лужної фосфотази, особливо при остеогенній саркомі.

Дуже важливим є визначення гексокінази.

У здорових людей гексокіназа в сироватці крові відсутня, в той час як призлоякісних пухлинах навіть на ранній стадії її виявляють у 80%.

Морфологічне дослідження.

Ці дослідження є найбільш точним засобом у діагностиці пухлин.

Гістологічне дослідження є основним в діагностиці характеру пухлини.

Менш інформативною при кісткових пухлинах є пункційна біопсія.

Найбільш інформативною є інцизійна біопсія під час оперативного втручання, а ще краще відстрочена.

Основні методи лікування пухлин.

1. Хірургічний.

2. Променева терапія.

3. Хіміотерапія

4. Комбіноване лікування.

Обсяг оперативного втручання залежить від локалізації, характеру і розмірів пухлини.

1. До хірургічних методів належать:

а) екскохлеація з послідуючою томпонадою порожнини кістковими трансплантатами аутоалотрансплантатами;

б) резекція (крайова) кістки в межах здорових тканин;

в) резекція (сегментарна) з послідуючим заміщенням дефекта відповідного розміра алотрансплантатом;

г) застосування ендопротезування;

д) ампутація:

е) екзартикіляція.

2. Променева терапія. До рентегнівського випромінювання чутливі такі доброякісні пухлини як остеобластома і ангіома, а серед злоякісних – ретикулосаркома, міелома, пухлина Юїнга. Під впливом рентгенотерапії зупиняється ріст пухлини. Але променева терапія шкідливо діє на здорові тканини, що прилягають до пухлини і на організм хворого в цілому. Тому, її слід застосовувати обережно і в процесі лікування стежити за станом крові.

3. Хіміотерапія. Відомо, що на сьогодні немає патогенетичної лікарської терапії з приводу пухлин, але вона широко використовується як допоміжний метод лікування в перед- і після операційному періодах. Цитостатичні препарати (адріаміцин, вінкристин, сарколізин, декарбозин, циклофосфан) застосовують при дисемінованих формах злоякісних пухлин.

Loading...

 
 

Цікаве