WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Остеосинтез при переломах кісток обличчя, - Реферат

Остеосинтез при переломах кісток обличчя, - Реферат

ІОКП проявляють остеогенні властивості в присутності спеціальних індукторів остеогенезу. В організмі ДОКП перебувають поза проліфераційним пулом, а в моношарових культурах in vitro поводяться як клітини зі стовбуровими властивостями: вони здатні до тривалої самопідтримки, проліферації й диференціювання. Останнє проявляється в утворенні фібробластів, що синтезують колаген. В умовах, коли за рахунок ДОКП повторно утворяться великі кількості зрілої кісткової тканини, клітинна лінія ДОКП самопідтримується протягом термінів, достатніх для її збереження протягом всього життя.

У результаті впливу індуктора на ІОКП індукована кістка в більшості випадків поводиться як несамопідтримуюча тканинна система: вона зберігається лише доти, поки не припиняється дії індуктора або дія одного індуктора не змінюється дією іншого. Таким чином, існує система "подвійного забезпечення" побудови й відновлення кісткової тканини в дорослому організмі детермінованими й індуцибельними остеогенними клітинами-попередниками.

Контроль за станом кісткової тканини:

1. Системний, органний, залежить від 3-х типів конституції.

  • нейро-гуморальний;

  • імунологічний,

  • обмінів речовин (білки, мінерали).

2. Місцевий:

  • місцеві міжклітинні взаємодії;

  • місцеві фактори (функціональне навантаження, хронічна травма, патологічні процеси).

Клінічні ситуації:

  1. Патологічний процес із залученням кістки.

  2. Функціональна неспроможність клітинних елементів.

  3. Зниження біологічної активності тканин (через загальні й місцеві причини).

  4. Неадекватність механізмів, що забезпечують біохімічні процеси в кістковій тканині (дефіцит, нестача гормонів, мікро- і макроелементів, вітамінів, білків і ін.)

Остеогенез і репаративна регенерація кісткової тканини визначається 2 факторами:

1. Генетичними – швидкість регенерації генетично чітко лімітована в невеликих межах.

2. Епігенетичними – гормональний статус, інтенсивність резорбції кістки, забезпеченість клітин будівельним матеріалом, вітамінами й киснем, міцність іммобілізації уламків, тощо.

Таким чином, можливо лише оптимізувати умови для перебігу процесів регенерації кісткової тканини, створивши кращі умови в порівнянні з вихідними, для його проходження через негативні епігенетичні фактори.

Клінічні завдання для поліпшення умов для остеогенезу – створення оптимальних умов для функціонування детермінованих і остеогенних клітин-попередників:

  1. Ліквідація патологічного процесу, у тому числі й запального.

  2. Корекція стану регуляторних систем організму.

  3. Мінімальна додаткова травма м'яких і твердих тканин.

  4. Максимальне збереження наявної трофіки (іннервація, кровопостачання) м'яких і твердих тканин.

  5. Поліпшення трофіки тканин:

  • усунення рубців,

  • поліпшення кровообігу,

  • поліпшення іннервації,

  • додаткова оксигенація.

  1. Забезпечення нормальними тканинами з необхідними властивостями (ДОКП і ІОКП) у зоні ушкодження.

  2. Вплив на остеогенні клітини:

  • фізичних факторів (створення оптимального фізіологічного навантаження, лазер, магніт, УФО й ін.)

  • хімічних факторів (активатори обміну речовин, мінерали),

  • біологічних факторів (rBMP, тромбоцитарна маса)

Стадії регенерації кістки

  1. Деструкція тканини або клітинних структур з порушенням кровообігу й нервової регуляції.

  2. Утворення й диференціювання тканьових структур.

  3. Утворення ангіогенної кісткової структури.

  4. Повне відновлення структури кістки.

У результаті різних хірургічних втручань на кістковій тканині ми часто зіштовхуємося з постопераційними дефектами кісткової тканини, а також із проблемою її регенерації. Для відновлення цілісності кістки ми можемо використати:

  1. Трансплантат – будь-який орган, тканина або частина тіла, що використовуються для пересадження з метою заміни ушкодженої частини тіла людини. Терміном "трансплантат" можна називати тільки біологічну тканину.

    • аутогенний трансплантат – донором такого трансплантата є сам реципієнт;

    • алло/гомогенний – донор належить до того ж виду, що й реципієнт;

    • ксено/гетерогенний – донором є представник одного виду, а реципієнтів - іншого.

  2. Імплантат – а) лікарська речовина (підшкірний гормональний імплантат), протез (штучний кульшовий суглоб, імплантат грудей) або джерело радіоактивної речовини (радіоактивна голка), які вводяться в тіло; б) дентальний імплантат – тверда структура, що кріпиться до кістки, у кістку або під окістя замість зубів для фіксації коронки, мосту або протеза.

  3. Комбіновані трансплантати – пластику дефектів біологічними тканинами в комбінації з небіологічними субстратами.

  4. Брефокістка – використання кісток людського плоду.

Основні механізми впливу на процеси регенерації кістки:

  1. Остеобластичний остеогенез – виникає в результаті активації детермінованих остеогенних клітин-попередників у результаті трансплантації (пересадження аутогенної губчатої кістки).

  2. Остеоіндуктивний остеогенез – виникає в результаті активації індуцибельних остеогенних клітин-попередників у відповідь на дію гуморальних факторів (наприклад, морфогенетичного білка).

  3. Остеокондуктивний остеогенез – виникає в місці пересадки алогенного кісткового трансплантата або синтетичних замінників кістки, які виконують роль кістяка для проростання кровоносних судин, а ріст остеогенних клітин відбувається за рахунок активації власних детермінованих клітин кісткового ложа. У результаті алогенний трансплантат резорбується й поступово заміщається новою кісткою.

  4. Стимульований остеогенез (остеостимуляція) – виникає в результаті дії тих або інших факторів, які сприяють посиленню вже, що протікають процесів, остеогенеза, іншими словами - стимулюють його (наприклад, фактор росту).

Індукована кістка поводиться як несамопідтримуюча тканинна система – вона зберігається доти, поки не припиняється дія індуктора (декальцинованого кісткового матриксу). Індукційна активність декальцинованого кісткового матриксу пов'язана головним чином зі структурою поверхні кісткового колагену. Упакування колагенових волокон мають істотне значення для нагромадження в області індукції компетентних клітин і їхньої трансформації в остеогенні клітини.

Література:

  1. Астахова В.С. Остеогенные клетки-предшественники костного мозга человека. - Киев, 2000. - 172 с.

  2. Бернадский Ю.И. Травматология и восстановительная хирургия черепно-челюстно-лицевой области. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицинская литература, 1999. – С. 282-288.

  3. Воронович И.Р., Ролевич И.В., Губко А.А., Сердюченко Н.С. Заживление переломов костей: экспериментальное и клиническое исследование. – Мн.: Навука и техніка, 1994. – 174 с.

  4. Руководство по хирургической стоматологии и челюстно-лицевой хирургии: в 2-х томах. Т.1 / Под ред. В.М. Безрукова, Т.Г.Робустовой. – М.: Медицина, 2000. – 776 с.

  5. Фриденштейн А. Я., Лалыкина К. С. Индукция костной ткани и остеогенные клетки-предшественники. – М.: Медицина, 1973. – 223 с.

  6. Хем А., Кормак Д. Гистология. – М. 1985. – с. 19-160

  7. Швырков М.Б., Афанасьев В.В., Стародубцев В.С. Неогнестрельные переломы челюстей – М.: Медицина, 1999. – 335 с.

  8. Kораč I., Bаtista U., Cvetko E., Marion L. Viability of fibroblasts in cell culture after treatment with different chemical retraction agents // J of Oral Rehabilitation. – 2002. – 29. – P. 98-104

Loading...

 
 

Цікаве