WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Остеосинтез при переломах кісток обличчя, - Реферат

Остеосинтез при переломах кісток обличчя, - Реферат

Для накладення 3-4 навколишніх швів потрібно 10-15 хв. Рани в піднижньощелепній області зашивають або зближають лейкопластиром і прикривають стерильною марлевою наклейкою.

Обвивний шов може бути використаний для однощелепного й двощелепного закріплення уламків.

Однощелепна фіксація уламків показана при одиночних, подвійних і двосторонніх переломах нижньої щелепи в межах зубного ряду; двощелепна іммобілізація - при одиночних переломах за зубним рядом, подвійних, двосторонніх і множинних переломах

Для однощелепної фіксації навколишній шов використовують ізольовано в комбінації з наясеневою (при відсутності зубів), зубонад'ясеневою (при наявності невеликої кількості зубів) шинами або зі знімним зубним протезом (мал. 1в).

Закритий осередковий остеосинтез здійснюють при значному нахилі щілини перелому в передньозадньому напрямку. Техніка проведення лігатури залишається колишньою, однак дуже важливо правильно вибрати місце її розташування. Для цього до операції фарбою позначають основу щелепи, верхній і нижній кінці щілини перелому. Із цих точок проводять дві лінії перпендикулярно до основи щелепи. Біля основи щелепи відстань між цими лініями ділять навпіл, визначаючи в такий спосіб місце для накладення обвивного шва. Цей шов може сполучатися з використанням шини (або зубного протеза), але може застосовуватися й самостійно. В останньому випадку в проекції лігатур виконують лінійні розрізи слизової оболонки й окістя до кістки й поміщають лігатури в ці рани на кістку. Кінці лігатур скручують, коротко обрізають і кінець, що залишився, підгинають таким чином, щоб виключити травму слизової оболонки ясен, щоки й губи. Скручена лігатура стискає уламки у вертикальному напрямку й не дозволяє їм переміщатися подовжньо, тобто наповзати один на одного, що приводить до збереження довжини ушкодженої половини щелепи.

Іноді такий навколишній шов може бути використаний при проведенні відкритого вогнищевого остеосинтеза. Необхідність у цьому виникає при неможливості закритого ручного вправляння уламків або при накладенні кісткового шва. При дуже косих переломах під час скручування кінців лігатур кісткового шва відбувається наповзання уламків один на одного. Щоб виключити це, спочатку накладають обвивний шов описаним способом, а потім - кістковий шов.

Будова та регенерація кісткової тканини

Кісткова й хрящова тканини належать до кісткових тканин організму. Гістогенез кісткової тканини представлений двома способами: безпосередньо з мезенхіми й на місці хрящового зачатка (хрящовий остеогенез). Мезенхімальний остеогенез характерний для перших тижнів ембріонального розвитку, а хрящовий остеогенез – для більш пізніх етапів ембріогенезу й постнатального онтогенезу.

При формуванні кістки з мезенхіми виділяють наступні етапи:

  1. Формування в складі мезенхіми "остеогенного острівця".

  2. Остеоїдний етап - виділення остеогенними клітинами колагену (формування осьових волокон) і високомолекулярних білків (глікопротеїнів, протеогліканів, ліпідів), остеомукоїду.

  3. Утворення грубоволокнистої кістки.

  4. Заміна грубоволокнистої кістки пластинчастою.

Хрящовий остеогенез:

  1. Формування хрящової моделі майбутньої кістки.

  2. Перихондральне окостеніння. Біля хряща утворюється так звана кісткова манжетка.

  3. Енхондральне окостеніння – проходить із утворенням діафізарного центру окостеніння. Відбувається закладка остеонів.

  4. Вростання в епіфізарну частину хрящової моделі кровоносних судин і утворення епіфізарного центру окостеніння. Таким чином, між епіфізарним і діафізарним центрами окостеніння формується так звана метафізарна пластинка росту.

Розглянемо кістку як кістковий орган, що представлений окістям, власне кісткою, хрящем, судинами й нервами.

Кровоносні й лімфатичні судини, нерви – мають, в основному, забезпечити трофіку кісткової тканини відповідно до наявних потреб.

Кісткова тканина – різновид сполучної тканини, вона формує кістяк людини й несе опірну, формотворну, захисну функції. Вона служить одним з органів мінерального обміну, є головним депо неорганічних солей (насамперед солей кальцію). Елементи кісткової тканини створюють каркас і мікрооточення для клітин крові в складі червоного кісткового мозку.

Складається кісткова тканина із клітинних елементів і міжклітинної речовини (кісткового матриксу). Кістковий матрикс представлений органічним матриксом (35%) і неорганічними мінеральними речовинами (65%).

Органічний матрикс на 95% складається з колагенових волокон, а 5% становлять неколагенові протеїни, вуглеводи, ліпіди. Розташування й орієнтація колагенових волокон підпорядковані законам статики, вони мають переважно осьову орієнтацію відповідно вектору навантаження кістки.

Мінеральний компонент кісткового матриксу в основному представлений гідроксиапатитом кальцію, а також містить іони натрію, калію, магнію, свинцю й заліза. Кристали гідроксиапатиту в людини вагою 70 кг містять 1200 г кальцію, у той час як у плазмі його є 280 г. Сумарна поверхня кісткових кристалів становить близько 400000м2 і створює великий плацдарм для обміну іонів. Для підтримки нормального рівня кальцію в крові (близько 10 мг%) необхідна мобілізація запасів кальцію, що міститься у внутрішніх ділянках кісткових кристалів. Це можливо завдяки тому, що в кістковій тканині постійно відбуваються процеси резорбції, у результаті чого кристали гідроксиапатиту розчиняються, а їхній кальцій вводиться у обмін. Міцність кістки залежить від високого вмісту остеїнових волокон побудованих з колагену першого типу, які утворюють пучки.

Розрізняють два основних елементи макроструктури кістки – компактний і губчатий шари. Губчатий шар представлений тривимірною сіткою балкових і пластинчастих структур – трабекул, які орієнтовані відповідно до середнього вектору статичних навантажень. Трабекула складається з декількох шарів кісткових пластинок (остеонів вони не утворюють) і має один або кілька живильних судин. Міжтрабекулярний простір вистелений ендостом (остеогенні клітини й неактивні остеобласти) і заповнений гемомоетичною тканиною, пухкою сполучною тканиною й кровоносними судинами. Компактний шар представлений остеонами (гаверсові системи) – кістковими пластинками, які утворюють шарувату структуру, концентрично розташовану біля 1-2 судин.

Характерною рисою губчатої кістки є наявність міжтрабекулярних просторів (порожнин), вистелених ендостом (шаром остеогенних клітин і неактивних остеобластів).

Кістковий мозок – спеціалізована тканина, розташована в кісткових порожнинах, добре інервована й васкуляризована. Структурно кістковий мозок складається із двох великих клітинних ліній: 1) стовбурових кровотворних клітин і їхніх нащадків, які забезпечують збереження, підтримку, розмноження й диференціювання всіх категорій кровотворних і лімфоїдних клітин, включаючи клітини, що дають початок гістіоцитам і макрофагам; 2) лінії, що забезпечує підтримку, розмноження й диференціювання остеогенних стромальних клітин.

Стовбурові клітини – це золотий запас організму й при вилученні їх із тканини (що може становити 0,1% всієї популяції), тканина повинна припинити своє існування. Іншими словами стовбурові клітини – це рідкісні унікальні члени популяції, присутність яких служить обов'язковою умовою для збереження тканини. О.О. Богомолець говорив, що "вік людини визначається віком його сполучної тканини". Це положення можна доповнити, сказавши, що вік людини визначається кількістю й станом стовбурових клітин кісткового мозку.

У дорослому організмі стовбурові стромальні клітини (ССК) кісткового мозку є джерелом регенерації кісткового, хрящового й іншого видів сполучної тканини. Вони створюють кровотворне мікрооточення для нормальної проліферації й диференціювання стовбурових кровотворних клітин. Постійне й інтенсивне відновлення кісткової тканини в постнатальному періоді здійснюється за рахунок остеогенних клітин – остеобластів, попередники яких перебувають у кістковому мозку.

У дорослих ссавців існує дві категорії остеогенних клітин-попередників: детерміновані (ДОКП) і індуцибельні (ІОКП). Для реалізації своїх кістковоутворювальних потенцій ДОКП не вимагають дії зовнішніх індукторів, однак, вони мають потребу в певній популяційній щільності.

Loading...

 
 

Цікаве