WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Остеосинтез при переломах кісток обличчя, - Реферат

Остеосинтез при переломах кісток обличчя, - Реферат

При введенні спиці необхідно пам'ятати, що вона повинна розташовуватися під нижньощелепнпим каналом. У випадку виявлення невеликих обертових рухів уламків навколо спиці вводять другу спицю паралельно першої, що буває досить важко здійснити. Другий варіант запобігання обертових рухів - введення спиці під кутом через обидва уламки з боку основи щелепи.

При неможливості репонувати уламки руками внаслідок їхнього великого зміщення, інтерпозиції м'яких тканин або утворенні первинної (ще м'якої, але досить пружної) кісткової мозолі виконують відкритий вогнищевий остеосинтез. Для цього оголюють уламки від м'яких тканин уже відомим способом, зіставляють їх під контролем ока, стежачи за відновленням нормального контакту зубних рядів, і проводять спицю з уламку в уламок, як зазначено вище.

При переломах в області кута нижньої щелепи починають введення спиці або через основу щелепи, направляючи її нагору й назад, або через задній край гілки в горизонтальному напрямку. Іноді задній край гілки щелепи буває дуже тонким і спиця при обертанні зсковзує з нього. Для запобігання зісковзування необхідно кулястим бором зробити канал глибиною 3-4 мм і через нього ввести спицю в обидва уламки.

Закритий вогнищевий остеосинтез в області підборіддя виконують так само, як в області бокового відділу тіла щелепи, але в технічному виконанні він простіше.

У підборідному відділі можливо з успіхом використати закритийпозавогнищевийостеосинтез спицею Кіршнера. Існує два варіанти виконання цього виду остеосинтезу. Перший варіант використовують при переломах у підборідному відділі. Спицю вводять у фронтальній площині на самому початку бічного відділу тіла щелепи на 1 см вище її основи, перфорують наскрізь і вводять у під'язичну область, просувають паралельно внутрішньої поверхні підборідного відділу, впроваджуються й перфорують наскрізь протилежну половину щелепи. Введення двох спиць паралельно забезпечує дуже міцну фіксацію навіть при наявності кісткового дефекту.

Другий варіант має більше можливостей і тому застосовується при переломах нижньої щелепи в межах від 35 до 45. Лінійку (або шпатель) одним кінцем поміщають на зуб або альвеолярну частину одного з уламків на відстані 1 см від щілини перелому, а другий кінець розташовують у будь-якій ділянці іншого уламку. Першу спицю вводять у кістку на відстані 1 см від лінії перелому й основи щелепи, перфорують нижню щелепу, просувають паралельно лінійці через м'які тканини дна рота й, досягнувши протилежного уламку, трепанують його наскрізь. Відкушують надлишок спиці й занурюють його під шкіру. Переміщають лінійку так, щоб визначити маршрут другої спиці, після чого її вводять описаним вище способом. Дві введені хрест-навхрест спиці забезпечують міцну фіксацію уламків. Спиця, введена на 1 см вище основи нижньої щелепи, проходить нижче піднижньощелепних слинних проток, великих судин і нервів.

Привабливим здається остеосинтез перелому в області виросткового відростка введенням спиці з боку кута нижньої щелепи. Однак при цьому можуть виникнути два серйозних ускладнення. Перше: при невеликій товщині губчатого шару, що зустрічається досить часто, можливий опік коркового шару спицею, яка обертається й наступний остеомієліт. Друге: при неправильному визначенні довжини гілки щелепи можливе проведення спиці не тільки через гілку і виростковий відросток, але й через його голівку із проникненням кінця спиці в середню черепну ямку. Тому при переломах виросткового відростка кращим є відкритий вогнищевийостеосинтез. Після оголення уламків піднижньощелепним доступом виявляють зсув меншого уламку — виросткового відростка. Кінець його може бути повернуть назовні або до середньої лінії. У кожному разі гілку щелепи відтягають униз, а кінець виросткового відростка зміщають назовні таким чином, щоб добре була видна площина зламу. У нього вводять спицю на глибину менше його довжини. Уламку надають правильне положення й піднімають гілку щелепи. На її зовнішню поверхню укладають спицю, введену в виростковий відросток, і уздовж неї проводять лінію твердим гострим інструментом довжиною 3 см. У проекції нижнього кінця цієї лінії захоплюють спицю крампонними щипцями, витягають із рани, згинають під кутом 90° і, відступивши 0,7 см, відкушують кусачками. Вздовж позначки на гілці щелепи фісурним бором підготовляють жолоб довжиною 3 см для спиці. У середині й наприкінці жолоба просвердлюють два наскрізних канали. Дротяну лігатуру складають у вигляді "шпильки" і обидва кінці її вводять у верхній канал на внутрішню поверхню гілки, залишаючи петлю зовні. Потім ці кінці виводять назовні по різні сторони уламку. Довгий кінець спиці послідовно вводять у дротяну петлю й у виростковий відросток, уламки репонують, вкладаючи спицю в жолоб і занурюючи короткий загнутий кінець у нижній канал. Для фіксації спиці в жолобі над нею скручують кінці дротяної лігатури. При цьому дротяна петля затягується усередину й щільно притискає спицю до дна жолоба. Рану пошарово зашивають і дренують.

Репозиція й іммобілізація за допомогою обвивного шва.

Показання:

  • відсутность зубів на щелепах,

  • недостатня кількість стійких зубів,

  • утворення беззубих уламків,

  • травматичний остеомієліт,

  • гостре запалення в області перелому,

  • патологічний перелом,

  • відмова хворого від інших видів остеосинтезу.

  • одиночні, подвійні, двосторонні і множинні переломи будь-якої локалізації,

  • крупно- і дрібно уламкові переломи

Із застосуванням навколишнього шва можна робити відкритий і закритий вогнищевий і закритий позавогнищевийостеосинтез.

Для накладання обвивного шва необхідна дротяна або капронова лігатура діаметром 0,6-0,8 мм, дугоподібно вигнута товста порожня голка без канюлі, крампонні щипці, гострозубці й ножиці для різання металу. Операцію виконують частіше в поліклінічних умовах під інфільтраційною й провідниковою анестезією.

Звичайно накладають по одному обвивному шві з кожної сторони від щілини перелому, відступивши від неї 1,5-2 см, і один або рідше два шви - із протилежної сторони тіла нижньої щелепи (закритий позавогнищевий остеосинтез). Так забезпечується гарне скріплення уламків.

Проколовши гострим очним скальпелем шкіру й клітковину в піднижньощелепній області, вводять у рану товсту порожню голку й пальпують основу нижньої щелепи. Торкаючись щічної поверхні тіла щелепи, просувають голку перпендикулярно нагору й виводять її через слизову оболонку в присінок рота (мал. 1а).

Рис.1. Етапи накладання обвивного шва

Через просвіт голки пропускають лігатуру й захоплюють її кінець кровоспинним затискачем. Після змазування виступаючої в рот ділянки голки розчином йоду її витягають із рота, переміщаючи вниз. Повторно вводять голку в шкірну рану, намацують основу щелепи й, сковзаючи по язичній поверхні, просувають її в проекції вже проведеної лігатури в порожнину рота (мал. 1б). Зовнішній (нижній) кінець лігатури проводять через просвіт голки в порожнину рота й голку видаляють через ротову щілину. Підтягнувши обидва кінці лігатури нагору, переконуються в щільному приляганні лігатури до кістки. Якщо виявляється втягнення тканин, це свідчить про їхнє обмеження лігатурою. Для його усунення роблять трохи рухів, що пиляють, що необхідно для розсічення м'яких тканин і, отже, для більш щільного прилягання лігатури до поверхні щелепи.

Loading...

 
 

Цікаве