WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Множинні та поєднані ураження опорно-рухового апарата. Ускладнення при лікуванні переломів. Сучасні принципи ампутацій та протезування - Реферат

Множинні та поєднані ураження опорно-рухового апарата. Ускладнення при лікуванні переломів. Сучасні принципи ампутацій та протезування - Реферат

Спеціалізована ортопедо-травматологічна допомога в нашій країні набула широкого розвитку, особливо за останні десятиріччя. Паралельно з кожним роком збільшуеться кількість кваліфікованих спеціалістів, удосконалюються вже відомі, розробляються та впроваджуються в клінічну практику нові, більш ефективні способи лікування, підвищується якість ортопедо-травматологічної допомоги, знижується інвалідність.

Однак, не дивлячись на позитивну динаміку в лікуванні ортопедо-травматологічних паціентів, на превеликий жаль і в наш час зустрічається цілий ряд помилок, які значно погіршують результати лікування та ефективність тих чи інших способів лікування. Виділяють шість основних груп лікарських помилок: діагностичні,лікувально-тактичні, лікувально - технічні, організаційні, експертні та суб'єктивні.

1. Діагностичні помилки.

Гостра травма, яка супроводжується множинними та поєднанними пошкодженнями, частка яких за останні роки значно збільшилась, потребують своєчасної та повної діагностики. Недостатня реалізація рентгенологічних та іншихметодів діагностики, нехтування консультаціями суміжних спеціалістів призводить доогрубих діагностичних помилок при пошкодженнях з множинною локалізацією, особливо внутрішніх органів. Безумовно, що часовий фактор при цьому створює фон для винекнення діагностичних недоліків і значно більший, чим при ізольованих пошкодженнях або наслідках травм.

Однак, послідовне дотримання методології обстеження таких хворих із залученням суміжних спеціалістів, використання допоміжних методів обстеження, здібність до всебічного і критичного аналізу отриманих данних з врахуванням обставин травм, характеру та локалізації пошкоджень визначають основне направлення в попередженні діагностичних помилок.

2.Лікувально – тактичні помилки.

Лікувальна тактика включає суму диференційованих заходів, які дозволяють для кожного хворого в данних обставинах з найменшою вірогідністю помилок із великого арсеналу тактичних заходів вибрати найбільш оптимальний, котрий може забезпечити успішне лікування.

В ортопедо – травматалогічній практиці правильний вибір лікувальної тактикимає особливо важливе значення, так як навіть при однотипних пошкодженнях абозахворюваннях можливо використовувати різні методи і способи як консервативноготак і оперативного лікування. Це залежить від обставин, які зумовлені як самою патологією, так і конкретними умовами, можливостями і підготовкою хірурга, технічною забезпеченістю, віковими та анатомо – функціональними особливостями, професією хворого, терміном та характером порушення статики та динаміки, що дуже важливо врахувати і при відновлюванному лікуванні наслідків пошкоджень і ортопедичноі патології.

Значне місце серед лікувально – тактичних помилок, які як правило, поєднуються з технічними, займає зміна способів і методів лікування. Помилкова початкова тактика у виборі найбільш раціонального методу лікування або невміле його використання не завжди залишаються без наслідків.

При переході від одного методу лікування до іншого нерідко виникають наступні недоліки, які як ланцюгова реакція призводять за собою до різних ускладнень та негативних наслідків.

Винекнення лікувально – тактичних помилок повязане також з відсутністю єдиних методологічних підходів і загальних тактичних установок в лікувальних установах тієї чи іншої територіальної належності. Це стосується лікування найбільш розповсюдженної патології апарату руху та опори, чіткого конптролю і послідовності в виконанні персоналом стаціонару відпрацьованої та життєвоперевіреної конкретної лікувальної тактики з урахуванням патології та індивідуальних особливостей хворого.

3.Лікувально-технічні помилки.

Відсутність дифференційного підходу в застосуванні різнопланових металевих конструкцій для остеосинтезу, компресійно-дистракційних апаратів, протезів і ендопротезів, спеціального інструментарію і пристроїв, в тому числі і скелетного витяжіння, недостатнє володіння технікою їх використання - ось неповний перелік чинників, які викликають огріхи та ускладнення.

Найбільш розповсюдженим джерелом помилок і базисом негативних наслідків являється використання серкляжних швів, неадаптованих металевих конструкцій, які виготовлені кустарним способом, відсутність володіння технікою і прийомами оперативних втручаннь, недостатня компетенція лікаря, відсутність відповідних умов.

Тому, перш чим почати ті чи інші дії, важливо не тільки зважити, співставити і об'єктивно продумати всі прийоми і деталі, але і кваліфіковано їх виконати, передбачити необхідність або можливість використання нових технічних прийомів на шляху до повної реабілітації пацієнтів.

4.Організаційні помилки.

Відомо, що в лікувальних установах, де питанням організації лікувально-діагностичного процесу приділяють належну увагу - меньше лікарських помилок.

Нерідко керівники спеціалізованої допомоги не враховують, що для успішного лікування ортопедо-травмологічних хворих суттєве значення має наявність відповідної апаратури. В деяких стаціонарах викокистовуються підручні засоби, неадекватність яких може негативно впливати на перебіг лікування.

Одним із серйозних недоліків в організації служби являється відсутність цілодобової можливості для надання невідкладної допомоги потерпілим, включаючи і інші підрозділи-анестезіології і реанімації, служби крові і т.п.

Нерідко негативні наслідки виникають при недостатній організації внутрішпитальньої служби, відсутність чіткої системи контролю за лікувально-діагностичним процесом та виконанням призначень лікаря, недооцінка важливості колективного обговорення важкої ортопедо-травматичної патології, клінічних розглядів. Недостатньо чітке заповнення медичної документації також являється джерелом лікарських помилок. Рівень організації спеціалізованої допомоги в багатьох випадках залежить від моральних та професійних якостей керівника спеціалізованих стаціонарів, його ерудиції, авторитету, досвіду.

5.Помилки лікувально-трудової експертизи .

6.Субєктивні помилки.

Це група помилок являється найбільш розповсюдженою, так як вони напряму повязані з особистістю хірурга, який їх допускає. Помилки є наслідком рівня компетенції і уважності спеціаліста.

Джерелом некомпетентності, з одного боку, може бути недостатня підготовка, не отримання глибоких знань і практичних навичок для самостійного їх використання. З другого боку, воно зумовлене не тільки відсутністю самокритики до проблем в своєму навчанні, але і відсутністю мети до свого професійного зростання, інертністю, а нерідко і переоцінкою своїх можливостей - знати і дійсно робити-далеко не одне і теж.

Ампутації та протезування.

Ампутацією називається оперативне втручання, яке направлене на усічення кінцівки на протязі. Якщо усічення кінцівки проводять на рівні суглобу, то таке оперативне втручення називаеться екзартикуляцією.

Ампутація є досить давньою операцією. Вчення про ампутацію пройшло ряд етапів, які були пов'язані з загально-медичними проблемами (знеболення, зупинка кровотечі і т.п.), так і вирішенням спеціальних питань: показання до ампутацій, рівня способу і т.п.

Показання до ампутації, рівень ампутації, спосіб проведень повинен завжди вирішуватись строго індивідуально. При цьому обовязково повинно бути проаналізовано не тільки характер захворювання, його локалізація, але й загальний стан хворого, його психоемоційні можливості.

Як вказував М. І. Пирогов " ні одна із операцій не потребує стілки обдумувань, стілки здорового глузду і уваги з боку лікаря, як радикальне і свідоме установлення показань до ампутації."

Аналізуючи вище згадане, беручи до уваги різноманіття індивідуальних особливостей пацієнтів в котрих ставляться питання до ампутації на наш погляд більш раціонально буде провести аналіз абсолютних показань до ампутації.

1.Відриви кінцівок з пошкодженням та роздавленням м'язів, кісток, магістральних судин та основних нервових стовбурів на протязі.

Велику роль в спасінні відчленованого сегменту кінцівки має його охолодження. Відомо, що допустимий термін збереження життєздатності тканин в умовах комнатної температури для пальців на кисті складає 12-14 годин, а для сегментів, які включають великі м'язеві масиви, а це проксимальніше в/з передпліччя – 8-9 годин. Багаточисленними дослідженнями доказано, що раннє охолодження дозволяє значно збільшити термін апоксії.

Правила транспортування: 3 пакети або ж побутовий засіб.

Неправильно тактично відмовлятися від охолодження неповністю відчленованого сегменту.

2.Наявністю важкої інфекції, яка загрожує життю хворого.

3. Гангрена кінцівки різноманітного походження (тромбоз, емболія, діабет, опіки та відмороження, електротравма і т. п.)

4. Злоякісні пухлини.

5. Довготривалі трофічні виразки, які не піддаються лікуванню з наявністю малігнізації країв.

6. Хронічній остеомієліт з признаками прогресуючого амилоідозу внутрішніх органів.

7. Вроджені та набуті вади кінцівок, які заважають протезуванню.

Рівні ампутацій:

Розрізняють слідуючи види ампутацій:

-первинні – ампутації, які виконують з метою вилучення явно нежиттєздатної частини кінцівки. Вони виконуються в об'ємі ПХО виконуються в перші 24 години;

Loading...

 
 

Цікаве