WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Анемія у вагітних - Реферат

Анемія у вагітних - Реферат

Реферат на тему:

Анемія у вагітних

Анемія – патологічний стан, що характеризується зменшенням кількості еритроцитів та/або вмісту гемоглобіну в одиниці об'єму крові.

Класифікація

1. За етіологією (ВООЗ, 1992)

Анемії, пов'язані з харчуванням:

  • Залізодефіцитна (D50)

  • В12-дефіцитна (D51)

  • Фолієводефіцитна (D52)

  • Інші, пов'язані з харчуванням (D53)

Гемолітичні анемії:

  • Внаслідок ферментних порушень (D55)

  • Таласемія (D56)

  • Серпоподібні порушення (D57)

  • Інші спадкові гемолітичні анемії (D58)

  • Набута гемолітична анемія (D59)

Апластичні анемії:

  • Набута чиста червоноклітинна аплазія (еритробластопенія) (D60)

  • Інші апластичні анемії (D61)

  • Гостра постгеморагічна анемія (D62)

Анемії при хронічних хворобах (D63)

  • новоутвореннях (D63.0)

  • інших хронічних хворобах (D63.8)

Інші анемії (D64)

2. За ступенем тяжкості* (ВООЗ, 1991)

Ступінь тяжкості

Концентрація гемоглобіну (г/л)

Гематокрит (%)

Легкий

109–90

37–31

Середній

89–70

30–24

Тяжкий

69–40

23–13

Дуже тяжкий

<40

<13

*Наведені критерії тяжкості анемії рекомендовані виключно для вагітних жінок.

Переважна більшість випадків анемії у вагітних – це залізодефіцитна анемія (90%), половина з них має поєднаний залізо- і фолієводефіцитний генез. Решта видів анемії зустрічається у вагітних відносно рідко.

Залізодефіцитна анемія (ЗДА)

1. Тактика попередження та лікування ЗДА – див. алгоритм.

2. Преконцепційна підготовка.

2.1. Повноцінне харчування з достатнім вмістом м'ясних продуктів, свіжих овочів та фруктів.

2.2. Виявлення та лікування хвороб, що спричиняють ЗДА.

2.3. Виявлення та, за можливості, усунення чинників ризику ЗДА.

2.4. Призначення препарату заліза у разі ЗДА або прихованого залізодефіциту, досягнення задовільної забезпеченості організму жінки залізом до настання вагітності.

3. Чинники ризику.

3.1. Недостатнє або неповноцінне харчування.

3.2. Гіперполіменорея.

3.3. Інтервал після попередніх пологів менше 2 років.

3.4. Багатоплідна вагітність.

3.5. Четверо чи більше пологів у минулому.

3.6. Кровотечі під час вагітності (маткові, носові, з травного тракту, гематурія тощо), геморагічні діатези.

3.7. Хвороби з порушенням всмоктування заліза (стан після гастректомії або субтотальної резекції шлунка, стан після резекції значної частини тонкого кишечнику, синдром мальабсорбції, хронічний ентерит, амілоїдоз кишечнику), постійний прийом антацидних препаратів.


3.8. Хвороби з перерозподілом заліза (системні захворювання сполучної тканини, гнійно-септичні стани, хронічні інфекції, туберкульоз, злоякісні пухлини).

3.9. Паразитарні та глистяні інвазії.

4. Клінічні прояви.

4.1. Ознаки анемічної гіпоксії (власне анемічний синдром):

- блідість шкіри та слизових оболонок;

- тахікардія;

- скарги на загальну слабкість, запаморочення, болі у ділянці серця тощо;

- задишка при фізичних навантаженнях.

4.2. Ознаки дефіциту заліза (сидеропенічний синдром):

- втомлюваність;

- погіршення пам'яті;

- спотворення смаку;

- випадіння, ламкість волосся;

- ламкість нігтів;

- "заїди";

- блакитні склери (зрідка, за тяжкої анемії);

- сухість шкіри;

- гіпо- чи антацидність.

5. Діагностика.

5.1. Для призначення адекватного лікування з'ясовують генез анемії.

5.2. Зниження концентрації гемоглобіну не є доказом залізодефіциту, тому проводять додаткове обстеження.

5.3. Лабораторні ознаки залізодефіциту:

- мікроцитоз еритроцитів (зазвичай у поєднанні з анізо- та пойкілоцитозом);

- гіпохромія еритроцитів (колірний показник <0,86);

- зниження середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті (<27 пг);

- зниження середньої концентрації гемоглобіну в еритроциті (<33%);

- зниження середнього об'єму еритроцитів (<80 мкм3);

- зниження сироваткового заліза (<12,5 мкмоль/л);

- зменшення концентрації феритину сироватки (<13 мкг/л);

- підвищення загальної залізозв'язувальної здатності сироватки (>85 мкмоль/л);

- зниження насичення трансферину залізом (<15%);

- підвищення вмісту протопорфіринів у еритроцитах (<90 мкмоль/л).

5.4. Залежно від можливостей лабораторії закладу охорони здоров'я, в якому спостерігається вагітна, додаткове обстеження для виявлення залізодефіциту може включити від двох до десяти з вищеперелічених тестів. Обов'язковими є визначення колірного показника та виявлення мікроцитозу у мазку крові (найпростіші та найдоступніші методи). Бажано також визначати концентрацію сироваткового заліза.

6. Рекомендації щодо харчування.

6.1. Основним джерелом заліза для вагітної жінки є м'ясо.

6.2. З метою поліпшення всмоктування заліза до раціону харчування корисно включати фрукти, ягоди, зелені овочі, соки та морси, мед (темні сорти).

6.3. Вживання м'яса та продуктів, які сприяють найповнішому всмоктуванню заліза з нього, слід розділити за часом з чаєм, кавою, консервованими продуктами, зерновими, молоком та молочними продуктами, які містять сполуки, що пригнічують абсорбцію заліза.

6.4. У разі наявності анемії рекомендовані відвари або настої плодів шипшини, бузини, чорної смородини, листя суниці, череди, кропиви.

7. Лікування.

7.1. Основою лікування ЗДА є призначення препаратів заліза.

7.2. Показання до призначення препаратів заліза під час вагітності (С) – середній, тяжкий та дуже тяжкий ступені анемії.

7.3. Принципи феротерапії.

7.3.1. Усунути, за можливості, причину залізодефіциту (кровотечі шлункові, кишкові, носові, з пологових шляхів, гематурію, порушення згортувальної системи крові тощо).

7.3.2. Препарати заліза (див. додаток), незалежно від ступеня тяжкості анемії, призначати per os. Виключення складають лише випадки, коли внутрішнє вживання залізомістких препаратів є протипоказаним (див. нижче п. 7.3.8).

7.3.3. Пероральні препарати заліза поділяються на іонні та неіонні. Серед іонних препаратів перевагу слід віддавати тим, що містять двовалентне залізо, біодоступність якого значно вища, ніж тривалентного.

7.3.4. Серед сполук двовалентного заліза найкраще всмоктуються (у порядку зменшення): сульфат, глюконат, хлорид, фумарат.

7.3.5. Лікувальна добова доза заліза елементарного при пероральному застосуванні має складати 2 мг/кг маси тіла (у середньому 100-200 мг/доб).

7.3.6. Застосовувати препарати з високим вмістом заліза (1-2 таблетки відповідають добовій потребі) і сповільненим його вивільненням (ретардні форми, slow release), що дозволяє стабільніше підтримувати достатню концентрацію заліза сироватки та зменшити кількість гастроінтестинальних побічних ефектів (А).

7.3.7. Доцільно застосовувати комбіновані препарати, додаткові компоненти яких:

- перешкоджають окисленню двовалентного заліза у тривалентне (аскорбінова, янтарна, щавлева кислоти);

- сприяють всмоктуванню заліза в кишечнику (амінокислоти, поліпептиди, фруктоза);

- попереджують подразнювальну дію іонів заліза на слизову оболонку травного тракту (мукопротеоза);

- зменшують прооксидантну дію двовалентного заліза в організмі (аскорбінова кислота, інші антиоксиданти);

Loading...

 
 

Цікаве