WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Імунотерапія ракових захворювань - Реферат

Імунотерапія ракових захворювань - Реферат

Підходи до імунотерапії рака

Відповідно до загальновизнаної думки, для успіху імунотерапії спочатку необхідно зменшити розміри пухлини за допомогою хірургічної операції, опромінення або хіміотерапії. Інакше імунній системі навряд чи вдасться впоратися з великою пухлинною масою, і, крім того, надлишок "злущуваного" з пухлинних клітин антигену може гальмувати розвиток імунної відповіді, стимулюючи Т-супресори. Отже, мішенню імунотерапії можуть бути лише вторинні метастази невеликого розміру.

Використання механізмів набутого імунітету

Для активної імунізації необхідний антиген. Не без підстав гадаючи, що певні форми раку (зокрема, лімфоми) викликані онкогенними вірусами, ряд дослідників намагається виділити вірус і отримати на його основі вакцину. Дійсно, вдається захистити курчат від лімфоми Марека, вакцинуючи їх іншим представником групи герпесвірусів, виділеним у індиків. У хворих лімфомою Беркітта знаходять антитіла, що реагують як з антигенами своєї власної, так і будь-якої іншої пухлини. Відомо, що ці антигени кодуються геномом вірусу Епштейна-Барр, що належить до групи герпесвірусів. Унікальні ідиотипи поверхневих Ig, які несуть моноклональні В-клітинні пухлини, - це теж зручна мішень для імунотерапії. Широку популярність набув випадок успішного лікування одного такого хворого. Імунологи вже довгий час мріють про усунення пухлинних клітин за допомогою специфічних антитіл, кон'югованих з молекулою сильного токсину. Не дивно, що прихильники цієї ідеї "магічної кулі" були натхненні експериментами, у яких клітини В-лімфоми морської свинки знищувалися in vitro за допомогою антиідіотипічних антитіл, кон'югованих з рицином, токсином такої руйнівної сили, що навіть одна молекула, що проникнула в клітину, може її вбити. Учені сподіваються, що за допомогою моноклональних антитіл вдасться застосувати цей підхід у клініці. Наприклад, використовуючи антитіла до диференціювальних антигенів, які не належать до опухолеспецифічних, але присутні на лейкозних й відсутні на стовбурових клітинах, можна отримати вільну від пухлинних популяцію стовбурових клітин. Ці аутологічні стовбурові клітини здатні відновити кровотворення у хворих, після радикальної хіміотерапії або опромінення.

Є повідомлення про наявність цитотоксичних антитіл у частини хворих злоякісною меланомою й цитотоксичних лімфоцитів у пацієнтів з нейробластомою і раком сечового міхура, що свідчать про можливості імунної відповіді на пухлинні антигени. Однак, незважаючи на це, спроби лікування рака в людини за допомогою імунізації пухлинними клітинами з ад'ювантом дають досить суперечливі й у деякому значенні невтішні результати. Очевидно, цей підхід може дати позитивний результат лише при пухлинах, що несуть сильний антиген, наприклад онкофетальні білки. Було почато багато спроб стимулювати слабку аутоантигенність пухлинних клітин, заражаючи їх вірусами, гаптенізуючи мембрани або зливаючи з високо імуногенними нормальними клітинами алогенного або ксеногенного походження. В основу іншого інтересного підходу може бути покладений факт, незалежно виявлений двома групами дослідників. Як з'ясувалося, частина пухлинних клітин при клонуванні після обробки мутагенами здобуває нові антигени, які індукують імунну відповідь, що створює резистентність до вихідної пухлини.

Використання механізмів спадкового імунітету

У відношенні приблизно неантигенних пухлин вживали численні, хоча й не дуже успішні спроби стимулювати неспецифічні ефекторні механізми, вводячи БЦЖ або С.parvum для стимуляції макрофагів і НК. Навіть сам по собі безпосередній контакт ад'юванта з пухлиною може привести до відчутних результатів: в одній роботі повідомлялося про позитивний ефект інтраторакального введення БЦЖ при раку легені. Однак достовірний успіх безсумнівно був досягнутий після того, як стали доступними фактор некрозу пухлин і модифікатори біологічних реакцій (ІЛ-2, γ-ІФН і колонієстимулюючі фактори), отримані методом рекомбінантних ДНК.

Імунотерапія, заснована на введеннілімфокін-активованихкіллерів (ЛАК) і рекомбінантногоінтерлейкіна-2

Хворим проводять лейкоферез і клітини культивують протягом декількох днів з ІЛ-2, що стимулює розвиток ЛАК. Введення аутологічних ЛАК разом з високими дозами ІЛ-2 привело в одній роботі до зменшення розмірів пухлин більш ніж на 50% в 14 з 41 хворого раком. Цей підхід виявився ефективним при раку нирки, деяких меланомах і окремих формах рака прямої кишки, але не при саркомах. Хоча застосовувана процедура винятково складна й викликає серйозні побічні ефекти, даний підхід все-таки представляється багатообіцяючим.

Лікування інтерфероном

Більша частина клінічних спостережень ґрунтувалася на використанні (-ІФН і β-ІФН, оскільки γ-ІФН довгий час у достатній кількості був недоступний. У цілому у хворих з карциномою нирки, меланомою й мієломою сприятливий ефект спостерігався в 10-15%, при саркомі Капоші - в 20%, при різних лімфомах - у 40%, а в пацієнтів з волосатоклітиним лейкозом і грибоподібним мікозом - навіть в 80-90% випадків.

Що стосується механізмів протипухлинної дії, то при деяких пухлинах інтерферон проявляє антипроліферативну активність. При інших - важливу роль грає активація НК і макрофагів, а також підвищення експресії молекул МНС класу I, що робить пухлину більш чутливою до ефекторів імунної системи. У певних випадках може мати додаткове значення противірусний ефект інтерферону.

При таких захворюваннях, як рак нирки й волосатоклітинний лейкоз, інтерферон чинить позитивний ефект у значно більшого числа пацієнтів, ніж традиційні методи терапії. Однак більшість дослідників думають, що інтерферон найбільш ефективний при комбінованій терапії, наприклад у сполученні з різними хіміотерапевтичними агентами. Синергічна дія хіміопрепаратів і інтерферону була виявлена при експериментальній терапії мишачих пухлин, - і β-ІФН діють синергічно з γ-ІФН, а γ-ІФН-синергічно з фактором некрозу пухлин. -інтерферон підвищує чутливість пухлин до опромінення, а його здатність підвищувати експресію рецепторів естрогена на культивованих клітинах раку молочної залози обумовлює його комбіноване застосування з антиестрогенами при цьому захворюванні.

Колонієстимулюючіфактори

Нормальні клітини утворюються з недиференційованих стовбурових клітин, що мають необмежену здатність до самовідтворення, проходячи через стадію коммітованих попередників. Клітини, що закінчили диференціювання, втрачають взагалі або мають дуже невелику здатність до самовідтворення. Терапія, спрямована на індукцію диференціювання пухлинних клітин, має на меті знизити або усунути повністю здатність злоякісного клону до розмноження. Показано, що колонієстимуюючий фактор, що викликає утворення колоній гранулоцитів і макрофагів у культурах кісткового мозку (ГМ-КСФ), сприяє диференціюванню, знижує здатність до самовідтворення й придушує лейкозогенність мишачих мієлоїдних лейкозних клітин. Тепер потрібно зробити наступний крок - клонувати ген людського колонієстимулюючого фактора й провести оцінку терапевтичної активності рекомбінантного продукту в клініці.

Імунодіагностика

Цінну діагностичну інформацію дають аналізи крові з метою виявлення онкофетальних антигенів - -фетопротеїна при гепатомі й канцероембріонального антигену при пухлинах товстої кишки. Ентузіазм, однак, трохи зменшився через досить високу частоту так званих "хибнопозитивних" знахідок. Повторне виявлення цих білків після хірургічного видалення пухлини свідчить про поновлення пухлинного росту. У 96% хворих з карциномою підшлункової залози й у 64% хворих карциномою товстої й прямої кишки в крові виявляється моносіалогангліозид GM1. У здорових людей він зустрічається лише в 2% випадків. Для діагностики й лікування дитячих лейкозів, зокрема гострого лімфолейкоза типу "ні Т, ні В", все більшого значення набуває визначення фенотипу клітин по поверхневих маркерах.

Попередні результати по виявленню пухлин in vivo за допомогою введення радіоактивно мічених моноклональних антитіл до онкофетальних антигенів і наступного сканування дають підстави припускати, що ця техніка незабаром зможе доповнити існуючі методи локалізації пухлин, особливо якщо вдасться отримати нові рекомбінантні молекули антитіл. Однак при пухлинах черевної порожнини більшою мірою, ніж при пухлинах легенів, виявляється доцільною діагностика за допомогою комп'ютерної осьової томографії.

Loading...

 
 

Цікаве