WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Переломи верхньої щелепи. Клініка, діагностика, лікування. Переломи виличної кістки і дуги, кісток носа. Поєднана травма - Лекція

Переломи верхньої щелепи. Клініка, діагностика, лікування. Переломи виличної кістки і дуги, кісток носа. Поєднана травма - Лекція

б) пальпаторно: деформації скелета, гострі кісткові виступи, шипи. При бімануальній пальпації виявляється рухомість зубів і альвеолярного паростка.

Обстеження власне порожнини рота - візуально звертають увагу на наявність:

1. Крововиливів, ран. Переважно на твердому піднебінні при серединному переломі верхньої щелепи. Крововиливи в крило-щелепові складки при всіх типах переломів, при Ле-Фор III - рідина.

2. На наявність обширних гематом в біляглотковому і заглотковому клітковинних просторах - буде вибухання відповідних відділів ротоглотки.

3. Подовження м`якого піднебіння внаслідок опускання і зміщення дозаду верхньої щелепи - язичок м`якого піднебіння торкається кореня язика і викликає відчуття стороннього тіла, нудоту (при всіх типах переломів).

4. При перкусії зубів, зокрема молярів і премолярів буде пониження висоти перкуторного звуку, особливо при переломі за Ле-Фор 1.

б) Пальпаторно: в результаті перелому піднебінних паростків можлива деформація твердого піднебіння - пальпаторно можна виявити кісткові виступи і шипи.

Обережно зміщуючи в.щелепу за передні зуби, можна встановити не тільки наявність перелому, але і його тип. При цьому, пальці правої руки слід накласти на зуби, а лівою реєструвати рухомість уламків в місцях можливих переломів. Якщо натиснути II і III пальцями руки на верхні моляри догори, то при цьому можна бачити вкорочення деформованого відділу обличчя. - при Ле-Фор II і III вкорочення буде в середньому відділі, при І - в нижньому відділі.

Після вищевказаного обстеження виставляється попередній діагноз і проводяться додаткові методи обстеження:

1. Рентгенографія:

а) аксіальна проекція,

б) напіваксіальна проекція.

Додатково для кісток носа в боковій проекції при підозрі на перелом кісток носа.

При огляді рентгенограми звернути увагу на цілісність альвеолярного паростка, скулоальвеолярного гребеня, нижньоорбітального краю, кісток носа, зміну розмірів орбіти, зниження прозорості верхньо-щелепової пазухи.

Зміна розмірів орбіти наступає у випадках зміщення всієї верхньої щелепи.

На підставі отриманих даних виставляється клінічний діагноз, складається план лікування. По показах до лікуванкія долучаються невропатолог, окуліст, оторіноляринголог.

Лікування

Одночасно - протишокові заходи, зупинка кровотечі, боротьба з асфіксією - шляхом накладання асептичної пов`язки судин з ПХО. При свіжих травмах, коли виражені крововиливи можна покласти гумову грілку з льодом на ушкоджену ділянку. При кровотечах з носа - передня або задня тампонада марлевими тампонами, можна ввести кровоспинні середники, болезаспокійливі, симптоматичні. Введення ППС і ППА.

2. Види транспортної імобілізації:

1. Кругова бинтова пов`язка.

2. Пращевидна бинтова пов`язка.

3. Пращевидна пов`язка Померанцевої-Урбанської.

4. Жорстка підборідкова праща Ентіна з головною шапочкою.

5. Шина-ложка.

6. Між щелепове лігатурне зв`язування і застосування одної з

вищеназваних пов`язок 1-4. На час транспортування не застосовувати.

3. Постійна імобілізація (лікувальна):

1. Назубні бімаксильні шини з зачіпними гачками і міжщелепною фіксацією з обов`язковим застосування пращевидних пов`язок - при достатній кількості зубів.

2. Шина-ложка з вусами, фіксована до головної шапочки.

3. Апарат Збаржа.

4. Лабораторні шини (Порта, Степанова з пращевидною пов`язкою). Можна використати знімні протези хворого.

  1. Спиці Кіршнера (спиці проводяться через виличну кістку і верхню щелепу з обох сторін) - при Ле-Фор І і II

6. Спосіб підвішування верхньої щелепи до сусідніх нерухомих кісток —

виличного відростка лобної кістки, край носового отвору (метод Фальтіна-Адамса).

7. Краніомаколлярна фіксація - до фрезевих отворів в тім'яних кістках.

8. Методика Фідершніля – фіксація до металевої дуги, зафіксованої на голові хворого за допомогою гіпсового бинта. Післяопераційне введення дієти 2 щ(ш), антибіотиків, сульфанілів.

Вилична дуга (arcus zygoneaticus) представляє собою комплекс, який утворений виличним паростком виличної кістки. Часто зустрічаються переломи власне виличної дуги які не поширюються на тіло виличної кістки.

Переломи виличної кістки і дуги становлять від 6,5 до 19,4% від загальної кількості хворих. Причиною часто буває побутова, промислова, транспортна чи спортивна травми.

Переломи виличної кістки і виличної дуги поділяють на:

1) свіжі закриті чи відкриті ізольовані переломи без зміщення або із незначним зміщенням уламків;

2) свіжі закриті чи відкриті переломи із значними зміщеннями уламків,

3) свіжі закриті чи відкриті поєднані переломи без зміщення чи із зміщенням уламків;

4) застарілі переломи і травматичні дефекти виличної кістки та дуги з деформацією обличчя та порушенням рухів нижньої щелепи. Пошкодження виличної кістки та дуги в залежності від часу, що пройшов з моменту пошкодження, поділяють на дві групи:

1) свіжі переломи - до 14 діб після травми;

2) застарілі переломи - більше 14 діб з моменту травми. Переломи виличних кісток поєднуються із закритою черепно-мозковою травмою; частіше струс мозку, рідше - забій середнього чи важкого ступеня; у 1/4 обстежених хворих перелом виличної кістки поєднується: з переломом вінцевого і суглобового паростків нижньої щелепи або лобової кістки, верхньої щелепи, травмою зубів, кістками основи черепа. Безпосередній контакт кісток обличчя між собою в цілому і з виличною кісткою зокрема, а також наявність судинних і нервових сплетінь обумовлюють виникнення при травмі цієї ділянки різних пошкоджень, що об`єднані під назвою "синдром Пурчера", чи травматична ренигнопатія і аниопатія. Цей синдром містить в собі зниження гостроти зору через одну-дві доби після травми, рубцеві зміни в сітківці ока, пігментацію і атрофію зорового нерва різного ступеня, аж до відшарування сітківки. Суб`єктивні симптоми (скарги):

1) біль при відкриванні рота;

2) парестезія або анестезія в ременці розгалуження підочного нерва (підочна ділянка, верхня губа, крило носа) і верхніх альвеомерних нервів (ясна, зуби);

3) двоїння в очах (диплонія);

4) обмеження відкривання рота;

5) втрата зору.

Зовнішні чи риноскопічні симптоми:

  1. асиметрія обличчя за рахунок набряку шкіри, підшкірної клітковини, конюктиви;

2) асиметрія обличчя за рахунок крововиливу під шкіру, м`язи, в конюктиву, підвиличну і виличну ямки;

3) кровотеча з носа (з верхньощелепової пазухи);

4) кровотеча з вух;

5) енофтальм-западіння очного яблука в очницю;

6) зміщення очного яблука вниз, викривлення горизонтальної лінії зіниці;

7) зниження збудливості жувальних та мімічних м'язів;

8) порушення прикусу (за рахунок зміщення щелепи);

9) кровотеча з середнього носового ходу (що можна визначити при передній риноскопії)

Симптоми, що можна визначити пальпаторно:

1) Порушення рель'єфу нижнього краю очниці;

2) Порушення рель'єфу бокового краю очниці;

3) Порушення безперервності вилично-альвеолярного гребеня;

4) Западання чи порушення безперервності (без западання) виличної дуги.

Симптоми, які можна визначити на аксіальній рентгенограмі:

1) V - подібні западання виличної дуги або порушення її безперервності;

2) Перелом виличної кістки;

3) Порушення безперервності вилично-альвеолярного гребеня;

Отже, діагностика переломів виличної кістки і дуги базується на даних анамнезу, зовнішньому огляді. Пальпації ділянки пошкодження, обстеження стану прикусу, на передній риноскопії, рентгенографії в аксіальній і сагітальній (носонерборерогній) проекціях.

В перші години після пошкодження до появи набряку, інфільтрату чи гематоми, пальпаторно можна отримати багато цінних об`єктивних даних і немає необхідності робити рентгенографічні обстеження.

Але, якщо значний набряк м`яких тканин чи обширний крововилив в них, пальпаторно неможливо виявити кісткові пошкодження. Тому необхідно зробити рентгенографічне обстеження в двох проекціях.

В більшості випадків при переломах вилична кістка зміщується вниз, всередину і назад; рідше зміщення направлене вверх, всередину і назад, а ще рідше назовні і назад чи вперед.

При будь-якому зміщенні виличної кістки відбувається пошкодження підочного нерва чи його верхніх альвеолярних гілок, що проявляється у вигляді порушення чутливості шкіри підочної ділянки, верхньої губи, крила носа, а також порушення електрозбудливості зубів і верхньої щелепи. Ізольовані переломи виличної кістки, як правило не зустрічаються. Застарілі переломи виличної кістки.

Косметичні та функціональні порушення дри застарілих переломах залежать від локалізації перелому, ступеня зміщення уламків кістки, давності травми, характеру лікування, яке проводили, рубцевих змін, наявності хронічного гаймориту чи остеомієліту виличної кістки, верхньої щелепи. Лікування переломів виличної кістки і дуги залежить від локалізації перелому, напряму і ступеня зміщення уламків, наявність супутніх загальних порушень (струс, забій головного мозку та пошкодження навколишніх м`яких тканин. При комоціо-контузійному синдромі застосовують заходи, що необхідні в даному випадку.

Лікування переломів виличних кісток та дуг може бути консервативним і хірургічним. Хірургічне лікування в свою чергу поділяють на безкровне (неоперативне) і кровне (оперативне).

Всі хірургічні методи лікування також поділяють на внутріротові і позаротові.

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Бернадський Ю.И. Травматология и восстановительная хирургия ЧЛО. //Киев, 1985. 390 с.

  2. Кабаков Б.Д. Учебное пособие по военной хирургии ЧЛХ. //М.: Медицина, 1980. - 263 с.

  3. Робустова Т.Г. Хирургическая стоматология //Медицина, 1990. –575 с.

Бельченко В.А., Кузнецов И.А. Лечение больных с оскольчатыми переломами костей скулового и скуло-глазничного комплекса "Стоматология", 1997, №1.

Loading...

 
 

Цікаве