WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Класифікація одонтогенних доброякісних пухлин. Одонтоненні утвори, лікування - Лекція

Класифікація одонтогенних доброякісних пухлин. Одонтоненні утвори, лікування - Лекція

Лекція

Класифікація одонтогенних доброякісних пухлин. Одонтоненні утвори, лікування

П Л А Н

  1. Класифікація одонтогенних доброякісних пухлин;

  2. Класифікація, діагностика, лікування амелобластоми;

  3. Одонтогенні утвори сполучнотканинного походження. Клініка, діагностика, лікування;

  4. Одонтогенні утвори епітеліального походження;

  5. Розробки українських вчених у вирішенні даної проблеми.

Актуальність теми визначається частотою захворювань на одонтогенні доброякісні пухлини, складністю діагностики і лікування.

Доброякісними одонтогенними пухлинами називають новоутвори, які формуються з тканевих структур, подібних на зубні тканини чи зуб в цілому.

Одонтогенні пухлини – група доброякісних утворень, виникнення яких пов'язане із розвитком зубної системи. І.І.Єрмолаєв розглядає одонтогенні пухлини як утвори, що є наслідком направленої диференціації зануреного в щелепу первинного епітелію порожнини рота і мезенхіми в сторону побудови структур, подібних із зубними тканинами і зубом в цілому, на різних стадіях його розвитку, або похідні цих тканин.

Адамантинома (амелобластома) – одонтогенна епітеліальна пухлина, гістологічно структура її паренхіми має схожість з будовою тканини емалевого органа зубного зародка, в звязку з цим назва пухлини походить від слова "емаль".

Патогенез адамантиноми повязаний з походженням епітеліальних клітин, з яких росте адамантинома. Абрикосов та інш. – з епітелію емалевого органу зубного зародка; Петрова – що епітелій виникає шляхом метаплазії зі сполучної тканини; Malasse, Астахов – із залишків епітелію (островками) в Pt і кістці щелеп; Лукомський, Козирева – що адамантинома виникає за рахунок розростання і погруження в кістку епітелію порожнини рота чи гайморової пазухи.

Найчастіше виникає у віці 20 – 40 р., але відмічений розвиток пухлини у новонароджених і в старечому віці. Пухлина виникає переважно в товщі щелепових кісток, причому нижня щелепа уражається у 6 –7 раз частіше, ніж верхня щелепа. Улюблене місце локалізації – кут і гілка н/щ, рідше – тіло (передній відділ). У розвитку А. розрізняють дві форми – щільну (ad.solidum) і кістозну (ad. cysticum). Кістозна являє собою різке стоншення кістки, порожнини кіст виповнені жовтою рідиною без кристалів холестерину. Адамантинома клінічно проявляється поступово, розвивається повільно і неболюча. Часто вперше виявляється при Rtg- дослідженні. Уражена пухлиною щелепова кістка поступово потовщується, з'являється деформація обличчя. Поверхня потовщеної кістки гладка, але може бути і не рівною. Шкірні покриви залишаються не змінені. Зі сторони ПР визначаються потовщення і деформація альвеолярного паростка, при значному стоншенні кістки, при пальпації визначаються вздуття і вікончаті деформації кістки. Зуби в ділянці пухлини зміщенні, злегка рухомі, при перкусії не болючі. Нерідко у ПР з'являються нориці із серозно гнійними виділеннями. Симптоми, пов'язані із зміщенням і здавленням сусідніх органів, проявляються у піздніх стадіях хвороби. Значне стоншення кістки веде до спонтанних переломів і профузних кровотеч. Регіонарні лімфовузли збільшуються при приєднанні запалення. Діагностика, дещо утрудненна на ранніх стадіях хвороби. В деяких випадках, коли амелобластома ускладнюється запальним процесом, місцеві ознаки захворювання можуть нагадувати гострий остеомієліт нижньої щелепи або флегмону. Шляхом пальпації можна визначити степень зміни форми нижньої щелепи в результаті росту амелобластоми. При цьому вдається виявити пухлиноподібне ущільнення н/щ, яке залежить від локалізації і розповсюдження пухлини (тіло, кут, гілка щелепи).

Контури зміненої ділянки н/щ зазвичай добре виражені, особливо, коли пухлина має досить велику бугоркову поверхню і щільну консистенцію. Піднижньощелепові регіонарні лімфатичні вузли при амелобластомах не збільшуються.

При огляді порожнини рота проявляються зміни на стороні ураження н/щ у вигляді ущільнення (випячування) альвеолярного відростка у вестибулярному напрямку. Інколи відмічається набряк мяких тканин ретромолярної ділянки, зміщення і рухомість зубів. В цих випадках зовнішня кортикальна пластинка альвеолярного відростка і верхня частина тіла нижньої щелепи значно стоншується і при натисканні пальцем легко прогинається і пружинить.

Таким чином, можна відмітити, що амелобластома характеризується наступними основними клінічними симптомами: деформація обличчя за рахунок пухлиноподібного потовщення ураженої ділянки н/щ, випячування у вестибулярну сторону альвеолярного відростка і верхньої частини тіла щелепи, стоншення зовнішньої кортикальної пластинки щелепи, розхитування і зміщення зубів на стороні ураження.

Вищесказане дозволяє виділити клінічний синдром "плюс-ткань". Під цим синдромом слід розуміти ті зміни, які виникають в анатомічні зоні ЩЛД, і їх можна візуально виявити без додаткових технічних засобів.

Важливою ланкою у постановці діагнозу амелобластоми є рентгенографія н/щ і цитологічне дослідження вмісту пухлини з наступним підтвердженням гістоструктури тканин видаленого новоутвору оперативними способом.

Рентгенографію н/щ необхідно проводити в наступних проекціях:

  • Оглядова рентгенографія н/щ (панорамний знімок або потилично-лобній проекції)

  • Рентгенографія половини н/щ в боковій проекції

  • Аксіальна (осьова) рентгенографія н/щ

  • Рентгенографія альвеолярного відростка "в прикус" за показаннями

По оглядовій рентгенографії визначається степінь і розміри ураженої щелепи патологічним процесом; стан нижньощелепового краю і латеральної поверхні кута, гілки і тіла щелепи.

За рентгенограмами в боковій проекції вивчається структура вогнища, ураженого пухлиною, стан альвеолярного відростка і нижнього краю щелепи, а також характер границь в передньо-задньому і вертикальному напрямках.

Позаротова рентгенограма н/щ в аксіальній проекції є оглядовою, і по ній можна судити про розповсюдження і стан стінок пухлини в латерально-медіальному напрямку.

Аксіальний внутріротовий зніиок "в прикус" дає уяву про стан кортикальної пластинки н/щ з язичної і вестибулярної сторони.

Встановлено, що рентгенологічно амелобластома характеризується ознаками, характерними для доброякісних пухлин. На рентгенограмах визначається вогнище деструкції, яке поєднане з "вздуттям" щелепової кістки з чітким обмежуванням ураженої ділянки і своєрідною структурою, яка залежить від патоморфологічної будови амелобластоми.

При щільній амелобластомі на рентгенограмах спостерігаються дрібні кістоподібні ураження, чітко окреслені, розділені грубими кістковими перекладинами.

При кістозних формах амелобластоми ділянки ураження є або деструктивними, або поділеними кістковими перегородками, а межі пухлини можуть мати фістончасті краї, інколи ущільнені і склерозовані, з бухтоподібним випячуванням.

Рентгенологічно розміри вогнищ деструкції кісткової тканини н/щ можуть коливатися від 7х5х3 см до 4х3х2 см. В деяких випадках амелобластома розповсюджується від кута на всю гілку і на більшу частину тіла нижньої щелепи.

Форма пухлини (амелобластоми) на рентгенограмах повторює контури н/щ. При цьому, наряду з "вздуттям" спостерігається значне стоншення її стінок. Крім цього, по краю пухлини відмічається ущільнення її стінок у вигляді чіткого ободка склерозу кістки, що можна пояснити нашаровуванням пошкоджених кісткових трабекул, віддалених експансивним ростом новоутвору до стінок щелепи.

У хворих, які звернулися до лікаря на пізніх стадіях розвитку амелобластоми, при рентгенографічному дослідженні кісткові перегородки між окремими кістами можуть не проявлятись. В цих випадках пухлина здається безструктурною, але між нею і ділянкою щелепи, яка збереглася можна спостерігати бухтоподібні, дугоподібні обриси. Нерідко в амелобластомі виявляється дистопірований непрорізаний зуб або його фолікул (частіше третій моляр).

Таким чином, за рентгенологічною характеристикою амелобластоми також можна виділити специфічні синдроми, а іменно: синдром степені розповсюдження пухлини (за оглядовою, панорамною рентгенограмою), синдром деформації н/щ, синдром різновидів деструкції кісткової тканини, синдром структурних змін і включень (зуби, їх фолікули та інш.) в пухлині (за рентгенограмами, томограмами в боковій, аксіальній проекціях).

Loading...

 
 

Цікаве