WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Доброякісні пухлини - Лекція

Доброякісні пухлини - Лекція

Лікування: ретельне вискоблювання.

Прогноз: можливі рецидиви.

Остеобластокластоми є центральні (17%) і периферичні (48%). Уражають в основному молодих жінок (вік 11– 20 років). Локалізуються в основному на нижній щелепі в ділянці великих корінних зубів, на верхній щелепі – в ділянці премолярів.

Клініка периферичної остеобластокластоми не відрізняється від типових епулідів.

Хворі рано звертають увагу на вздуття ясен "дике м'ясо" на них; пухлина блідо-рожева, основа – широка, зуби в її зоні дещо рухомі. Внаслідок травмування звиразковується, з'являється регіонарний лімфаденіт, біль, субфебрильна температура.

Цетральна остеобластокластома: розвивається повільно, непомітно, загальний стан довго не порошується. Проявляється у вигляді потовщення чи веретеноподібного здуття щелепи. Комірчата форма відрізняється повільним ростом, рідко призводить до стоншення коркової речовини кістки; зуби зберігають своє положення в зоні пухлини. Літична форма більш агресивна, руйнує кістку, зуби розхитуються, поражаються кортикальний шар кістки і періост. Кістозна форма проявляється зубним болем, тіло щелепи здувається зі сторони присінку рота, пальпаторно – симптом "пергаментного хрусту". При будь-якій формі остеобластоластоми регіон лівої щелепи не запалюється, колір шкіри не змінений. Однак при гігантських розмірах шкіра звиразковується, з'являються гнійні виділення внаслідок приєднання остеомієліту.

Діагноз: на основі пункції, рентгенографії, біопсії.

Лікування: хірургічне, поєднання ексхолеації їз вискоблюванням до здорової кістки. Периферичні остеобластокластоми лікуються резекцією альвеолярного паростку із розхитаними зубами в зоні епуліду.

Гемангіома щелепових кісток зустрічається надзвичайно рідко. Вона зустрічається приблизно 0,5 – 1% від чисельності усіх пухлин кісток. Протікає безсимптомно і може бути виявлена випадково в будь-якому віці, як у чоловіків так і у жінок під час рентгенологічного дослідження.

Розрізняють ізольовану гемангіому щелеп і змішану, коли пухлинним процесом ушкоджуються одночасно м'які тканини та кістка. Гемангіоми щелеп обох видів являють велику небезпеку у тих випадках коли виникає необхідність оперативного втручання дуже поширених стоматологічних захворювань: хронічного періодонтиту, періоститу, остеомієліту. Наявність гемангіоми в м'яких тканинах, на шкірі обличчя або на слизовій оболонці ротової порожнини дозволяє уявити про можливість ураження щелепових кісток цією пухлиною. У таких хворих любому оперативному втручанню повинно передувати ретельне рентгенологічне дослідження лицевих кісток з тим, щоб передбачити профузну кровотечу з кісткової тканини, яка виникає під час операції. Окрім звичайного дослідження слід робити томографію та ангіографію, що дозволить скласти повне уявлення про поширеність пухлини і про стан ураженої щелепи.

Незначне вздуття щелепи, невелика рухомість зубів, кровоточивість ясен є першими і часто єдиними симптомами гемангіоми.

Гемангіома щелеп переважно буває кавернозною і пов'язана з патологією венозних судин. З артерій гемангіоми утворюються надзвичайно рідко. Характерні ознаки гемангіоми м'яких тканин: збільшення розмірів пухлини і зменшення її після стискання, пульсація пухлини, яка виходить з артеріальних судин, при кісткових гемангіомах повністю відсутня. Ізольвана гемангіома щелеп може бути виявлена тільки при рентгенологічному дослідженні .

На рентгенограмі щелеп виявляють зміни, які не властиві ні одному патологічному процесу. Відмічається підвищена прозорість кістки, утворення дрібнокоміркових структур у вигляді окремих ділянок просвітлення неправильної форми без чітких меж. На фоні кісткової структури патологічного вогнища розрізняють ділянки розрідження кістки округлої форми діаметром до 0,5 мм .

Вочевидь, вони відсвітлюють хід великих кровоносних судин пухлини, які розташовані паралельно ходу рентгенівських променів. Суцільного остеолізу кістки ніколи не спостерігається, крапчасті склеротичні включення відсутні. Іноді можна спостерігати тіні ангіолітів. Краї дефекту кісткової тканини заключені в склеротичну кайму. Кортикальна пластинка щелепи може бути здута. Окістя залишається інтактним і на рентгенограмі не визначається .

Лікування гемангіоми щелеп слід проводити лише в тих випадках , коли пухлина викликає деформацію обличчя внаслідок здуття щелепи, кровоточивість під час їжі. Найбільш радикальний хірургічний метод, але він може виявитись дуже травматичним при обширному розповсюдженні пухлини в щелепі. Тому застосовують склерозуючу терапію, кріохірургію і електрокоагуляцію.

Тактика при випадковому виявленні при операції видалення зуба:

  • негайно затампонувати лунку воском, стенсом і т.п.

  • госпіталізувати хворого в стаціонар.

Гемангіоендотеліома пухлина походить від ендотелію кровоносних судин щелепи. По ступеню зрілості займає проміжне місце між гемангіомою і гемангіосаркомою.

Спостерігається головним чином у дітей. Відрізняється від ангом більш швидким ростом і інфільтрацією і проростанням в оточуючі тканини; частіше викликає кровотечу і звиразкування слизового покриву ясни.

Розташовуючись за нижнім зубом мудрості гемангіоендотеліома здатна прорости дозаду і всередину в товщу м'якого піднебіння; при цьому екстраосальна частина пухлини набуває бугристого рельєфу, вона дещо болюча має м'яко-еластичну консистенцію. Регіонарні лімфовузли не збільшені.

Якщо проходить переродження пухлини в гемангіосаркому при цьому визначається обширна зона деструкції щелепової кістки.

Лікування: глибока Rtg-терапія з послідуючим радикальним видаленням пухлини в межах здорових тканин.

Мікосома – доброякісна пухлина, побудована зі слизової тканини, яка містить муцин. Зустрічається рідко, в будь-якому віці, однаково часто у чоловіків і жінок. За даними А.А. Колесова (1969), вона складає 12 % від числа всіх доброякісних пухлин щелеп .

Макроскоиічно міксома являє собою округлий еластичний утвір у вигляді одиночного вузла без оболонки, через що відсутнє чітке відмежовування її від оточуючих тканин. На розрізі має вигляд студенистої напівпрозорої маси з безліччю дрібних кіст , виповнених слизистою кров'янистою рідиною .

Мікроскопічно в міксомі зірчасті, веретеноподібні анастомозуючі відростками клітини, які розташовані в напівпрозорій з муцином основній речовині, яка насичена кровоносними судинами, колагеновими і аргірофільними волокнами. Деколи спотерігається інфільтруючий ріст пухлини по сполучнотканинних просторах та по ходу крупних кровоносних судин за межі пухлинного вузла. Капсули пухлина не має.

Локалізується пухлина в бокових вузлах верхньої та нижньої щелеп, росте повільно, безболісно, проявляється здуттям кістки. При пальпації визначають щільний безболісний вузол з гладкою поверхнею, вкритий незміненою слизовою оболонкою. Деколи виявляють розхитування і зміщення зубів. На нижній щелепі у випадку проростання пухлиною судинно-нервового пучка визначається симптом Венсана. На верхній щелепі пухлина може проростати у верхньощелепову пазуху і в порожнину носа.

На Rtg-грамі розрізняють округлої чи овальної форми вогнище деструкції. Межі вогнища деструкції нечіткі, деколи воно поступово переходить в незмінену кісткову тканину. В деяких випадках пухлина має крупнопористий характер чи нагадує кісткову кісту. Навколо пухлини кістка не змінена.

Диференціювати міксому слід з амелобластомою, остеобластокластомою, кістою. Полегшити діагностику може дослідження пунктату пухлини. Кінцевий діагноз встановлюють переважно на основі гістологічного дослідження пухлини.

Лікування міксоми виключно хірургічне. Беручи до уваги, що в міксомі часто виявляються поліморфні клітини з гіперхроматичними ядрами, характерними для злоякісних новоутворів, а сама пухлина проявляє тенденцію до інфільтруючого росту, показане радикальне видалення пухлини шляхом підокісної резекції щелепи з одномоментною кістковою пластикрю. Рецидиви після такої операції переважно не виникають.

Loading...

 
 

Цікаве