WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Доброякісні пухлини - Лекція

Доброякісні пухлини - Лекція

Лекція

Доброякісні пухлини

П Л А Н

  1. Класифікація одонтогенних доброякісних пухлин;

  2. Класифікація, діагностика, лікування амелобластоми;

  3. Одонтогенні утвори сполучнотканинного походження. Клініка, діагностика, лікування;

  4. Одонтогенні утвори епітеліального походження;

  5. Розробки українських вчених у вирішенні даної проблеми.

Актуальність теми визначається частотою захворювань на одонтогенні доброякісні пухлини, складністю діагностики і лікування.

Доброякісними одонтогенними пухлинами називають новоутвори, які формуються з тканевих структур, подібних на зубні тканини чи зуб в цілому.

Одонтогенні пухлини – група доброякісних утворень, виникнення яких пов'язане із розвитком зубної системи. І.І.Єрмолаєв розглядає одонтогенні пухлини як утвори, що є наслідком направленої диференціації зануреного в щелепу первинного епітелію порожнини рота і мезенхіми в сторону побудови структур, подібних із зубними тканинами і зубом в цілому, на різних стадіях його розвитку, або похідні цих тканин.

Адамантинома (амелобластома) – доброякісна епітеліальна пухлина, що при гістологічному дослідженні нагадує емалевий орган зуба (adamantos, гр.- емаль, алмаз). Найчастіше виникає у віці 20 – 40 р., але відмічений розвиток пухлини у новонароджених і в старечому віці. Пухлина виникає переважно в товщі щелепових кісток, причому нижня щелепа уражається у 6 –7 раз частіше, ніж верхня щелепа. Улюблене місце локалізації – кут і гілка н/щ, рідше – тіло (передній відділ). У розвитку А. розрізняють дві форми – щільну (ad.solidum) і кістозну (ad. cysticum). Кістозна являє собою різке стоншення кістки, порожнини кист виповнені жовтою рідиною без кристалів холестерину. Адамантинома клінічно проявляється поступово, розвивається повільно і безболісно. Часто вперше виявляється при Rtg- дослідженні. Уражена пухлиною щелепова кістка поступово потовщується, з'являється деформація обличчя. Поверхня потовщеної кістки гладка, але може бути і нерівною. Шкірні покриви залишаються незмінені. Зі сторони ПР визначаються потовщення і деформація альвеолярного паростка, при значному стоншенні кістки, при пальпації визначаються вздуття і вікончаті деформації кістки. Зуби в ділянці пухлини зміщенні, злегка рухомі, при перкусії не болючі. Нерідко у ПР з'являються нориці із серозно гнійними виділеннями. Симптоми, пов'язані із зміщенням і здавленням сусідніх органів, проявляються у піздніх стадіях хвороби. Значне стоншення кістки веде до спонтанних переломів і профузних кровотеч. Регіонарні лімфовузли збільшуються при приєднанні запалення. Діагностика, дещо утрудненна в ранніх стадіях хвороби. Діагноз виставляють на основі анамнестичних, клінічних даних, Rtg і гістологічних дослідженнях. Диференційна діагностика з остеобластомою – пункція – кров, а при амелобластомі – жовта рідина. Rtg картина: кістозні порожнини (одна при солідній, багато при кістозній формі). Кісткові перегородки виступають в порожнину кісти у вигляді вузької білої смужки. Ю.А.Зорін виділяє 4 Rtg форми: одно-, багатокамерну, комірчату і зубовмісну. Озлоякіснення настає у 4% випадків. Лікування: хірургічне – видалення пухлини із ділянками клінічно здорової кісткової тканини . 2 см відступити може бути малігнізація.

Одонтогенна форма зустрічається досить рідко і є різновидом внутрікісткових фібром щелеп. Походження її пов'язане із порушенням розвитку зубного зачатка. При мікроскопії пухлини виявляються фіброзна тканина, серед якої містяться острівки клітин зубоутворюючого органу.

Розвивається повільно, безболісно, приводять до потовщення визначеної ділянки щелепи. Зуби в ділянці пухлини зміщуються, корені розсмоктуються. При пальпації щелепи визначається округле вибухання щільно – еластичної консистенції. Пухлина легко відділяється від оточуючої кісткової тканини. На зрізі вона сіро-біла. Точний діагноз можливий лише при гістологічному дослідженні. Лікування: вилущування з капсулою.

Цементома – деякі автори відносять до групи одонтом. Сполучнотканинна пухлина, побудована із тканини, подібної до цементу зуба. Частіше розвивається на нижній щелепі біля коренів зубів, або одного зуба. Пухлина обмежена капсулою. Розвивається повільно, в клініці немає певних ознак. З ростом пухлини деформується щелепа, з'являються болі в зубах при жуванні і пальпації. Навколо пухлини може розвиватись запальний процес. На Rtg визначається овальне чи неправильної форми однорідна щільна тінь навколо чи на деякій відстані від коренів.

Лікування: хірургічне – вилущування з капсулою. Зуби спаяні з цементомою підлягають видаленню. Якщо пухлина клінічно не проявляється – можна не видаляти.

Одонтома пов'язана із розвитком зубної системи. Є м'яка (низькодиференційовані зубні тканини) і тверда (петріфіковані високодиференційовані зубні структури).

М'яка (одонтома) – зустрічається рідко, являє собою щільноеластичне утворення, на розрізі світлосіра, з окремими більш світлими ділянками. Росте повільно, поступово викликаючи вздуття щелепової кістки. Частіше спостерігається у молодих людей в період формування постійних зубів. Росте експансивно, але деколи має інфільтративний ріст, дає рецидиви після нерадикальних операцій. Можливі випадки переродження в саркому. Rtg подібна до адамантиноми. У пухлині можуть бути постійні зуби або їх зачатки. Нерідко порушується кортикальний шар кістки.

Тверда одонтома – складається із твердих тканин зуба, пульпи, періодонту, має дуже різноманітну будову. Їй властиве невпорядковане розміщення тканини зуба (емаль, зверху дентина і зверху пульпи). Пухлина тверда, округла або неправильної форми, покрита капсулою із грубоволокнистої тканини. Є прості (із тканини 1 – го зубного зачатка), складні (включають тканини кількох зубів, деколи – сформовані зуби) і кістозні тверді одонтоми. Протікає безсимптомно, виявляється на Rtg або при "прорізувані"пухлини коли слизова альвеолярного паростка під тиском пухлини звиразковується, і на поверхні з'являється тверде кісткоподібне утворення, яке приймають за ретенований зуб. Можливе утворення нориць із незначними гнійними виділеннями. Тверда одонтома, досягнувши визначених розмірів, перестає рости, а в її ділянці завжди відсутні 1 або кілька зубів.

На Rtg пухлина дає округлу тінь такої ж інтенсивності, як тканини зуба. Навколо пухлини видна капсула із вузької смужки, за якою йде зона склерозу кістки.

Лікування: вилущування з капсулою. Невеликі одонтоми без ускладнень можна не оперувати.

Остеогенні доброякісні пухлини щелеп:

Остеома (os – кістка) – зрівняно рідкістна пухлина щелеп, побудована із відносно зрілої кісткової тканини, міститься у губчатій або кортикальній речовині щелепи. Частіше локалізується на нижній щелепі, але може бути і на внутріній стінці верхньо щелепової пазухи, в порожнині носа, а також в товщі привушної залози. Виявляється у 2,73 % хворих із доброякісними пухлинами. Росте дуже повільно, тривалі роки не даючи про себе знати. Розвинувшись у товщі нижньої щелепи, пухлина викликає неврамічний біль у нижньолуночковому нерві і асиметрію нижньої половини обличчя; розвинувшись на вінцевому паростку, вона викликає наростаюче обмеження рухів нижньої щелепи; проростаючі в порожнину носа викликає затруднення дихання через відповідну половину. Найпізніше проявляє себе остеома, що проростає в гайморову пазуху і виявляється випадково, при Rtg дослідженні, при появі асиметрії оличчя чи контрактурі нижньої щелепи (внаслідок зміщення горба верхньої щелепи дозовні). Розвивається пухлина безболісно.

Діагностика компактних остеом не представляє труднощів: чіткий рентгенологічний рисунок симптом "плюс-тканина " свідчить про наявність щільної остеоми, що виділяється на фоні більш рентгенпроникної кістки.

Лікування: лише хірургічне – радикальне видалення пухлини при функціональних і косметичних порушеннях, а також в зв'язку із майбутнім зубним протезуванням.

Остеоїд-остеому (м'яку остеому) деякі автори відносять не до істиних пухлин, а до проявів реактивного запалення. Зустрічається рідко (0,5% хворих з пухлинами). Локалізується в губчастій або короковій речовині кістки або субперіостально. Розміри 5 – 20 мм в діаметрі. Проявляється ниючим, періодично загострюваним болем, особливо в нічний час. Характерною є болезаспокійлива дія аспірину. Локалізуючись поверхнево викликає асиметрію обличчя. На Rtg визначається окреслена зона просвітлення по периферії і підвищена рентгенпроникність пухлини в центральній частині. Поставити діагноз без патогістологічного дослідження практично неможливо.

Loading...

 
 

Цікаве