WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Неостеогенні і неодонтогенні доброякісні пухлини і пухлиноподібні утвори щелеп - Лекція

Неостеогенні і неодонтогенні доброякісні пухлини і пухлиноподібні утвори щелеп - Лекція

Лекція

Неостеогенні і неодонтогенні доброякісні пухлини і пухлиноподібні утвори щелеп

П Л А Н

1. Клінічні прояви неостеогенних і неодонтогенних доброякісних пухлин щелеп;

2. Диф. діагностика;

3. Методи лікування

Гемангіома щелеп.

Гемангіома щелепових кісток зустрічається надзвичайно рідко. Вона складає приблизно 0,5-1% від чисельності усіх пухлин кісток. Протікає безсимптомно і може бути виявлена випадково в будь-якому віці, як у чоловіків, так і в жінок під час рентгенологічного дослідження.

Розрізняють ізольовану гемангіому щелеп і змішану, коли пухлинним процесом ушкоджуються одночасно м'які тканини та кістка. Гемангіома щелеп обох видів являє велику небезпеку у тих випадках, коли виникає необхідність оперативного втручання з приводу дуже поширених стоматологічних захворювань: хронічного періодонтиту, періоститу, остеомієліту. Наявність гемангіоми в м'яких тканинах, на шкірі обличчя або на слизовій оболонці порожнини рота дозволяє передбачити можливість ураження щелепових кісток цією пухлиною. У таких хворих будь-якому оперативному втручанню повинно передувати ретельне рентгенологічне дослідження лицьових кісток з тим, щоб передбачити профузну кровотечу з кісткової тканини, яка виникає під час операції. Окрім звичайного дослідження слід робити томографію та ангиографію, що дозволить скласти повне уявлення про поширеність пухлини і про стан ураженої щелепи.

Незначне вздуття щелепи, невелика рухомість зубів, кровоточивість ясен є першими і часто єдиними симптомами гемангіоми.

Гемангіома щелеп переважно буває кавернозною і пов'язана з патологією венозних судин. З артерій гемангіоми утворюються вкрай рідко. Характерні ознаки гемангіоми м'яких тканин: збільшення розмірів пухлин і зникнення її після стискання, пульсація пухлини, яка виходить з артеріальних судин, при кісткових гемангіомах повністю відсутні. Ізольована гемангіома щелеп може бути виявлена тільки при рентгенологічному дослідженні.

На рентгенограмі щелеп виявляють зміни, які не властиві ні одному патологічному процесу. Відмічається підвищена прозорість кістки, утворення дрібнокоміркових структур у вигляді окремих ділянок просвітлення неправильної форми без чітких меж. На фоні пінистої структури патологічного вогнища розрізняють ділянки розрідження кістки округлої форми діаметром до 0,5 мм. Вочевидь, вони відсвітлюють хід великих кровоносних судин пухлини, які розташовані паралельно ходу рентгенівських променів. Суцільного остеолізу кістки ніколи не спостерігається, крапчасті склеротичні включення відсутні. Іноді можна спостерігати тіні ангіолітів. Краї дефету кісткової тканини заключені в склеротичну кайму. Кортикальна пластинка щелепи може бути вздута. Окістя залишається інтактним і на рентгенограмі не визначається.

Лікування гемангіоми щелеп слід проводити лише в тих випадках, коли пухлина викликає деформацію обличчя внаслідок здуття щелепи, кровоточивість під час їжі. Найбільш радикальний хірургічний метод, але він може виявитися дуже травматичним при обширному розповсюдженні пухлини в щелепі. Тому застосовують склерозуючу терапію, кріохірургію і електрокоагуляцію.

Тактика при випадковому виявленні при операції видалення зуба:

  1. негайно затампонувати лунку воском, стенсом і т.п.;

  2. госпіталізувати хворого в стаціонар.

Гемангіоендотеліома – пухлина походить від ендотелію кровоносних судин щелепи. По ступеню зрілості займає проміжне місце між гемангіомою і гемангіосаркомою.

Спостерігається головним чином у дітей. Відрізняється від ангіом більш швидким ростом з інфільтрацією і переростанням в оточуючі тканини; частіше викликає кровотечу і звиразкування слизового покриву ясни.

Розташовуючись за нижнім зубом мудрості, гемангіоендотеліома здатна проростати дозаду і всередину – в товщу м'якого піднебіння; при цьому екстраосальна частина пухлини набуває бугристого рель'єфу, вона дещо болюча, має м'яко-еластичну консистенцію. Регіонарні лімфовузли не збільшені.

Якщо проходить переродження пухлини в гемангіо-саркому при цьому визначається обширна зона деструкції щелепової кістки.

Лікування: глибока рентгентерапія з послідуючим радикальним видаленням пухлини в межах здорових тканин.

Фіброма (внутрікісткова) – лікування – хірургічне видалення.

Нейрофіброма – на нижній щелепі розвивається з нижньолуночкового нерва; болі замінюються парестезіями або анестезією половини нижньої губи.

Міксома – доброякісна пухлина, побудована зі слизистої тканини, яка містить муцин. Зустрічається рідко, в любому віці, одинаково часто у чоловіків і жінок. За даними А.А.Колесова (1969), вона складає 1,2% від числа всіх доброякісних пухлин щелеп.

Макроскопічно міксома представляє собою округлий еластичний утвір у вигляді одиночного вузла без оболонки, через що відсутнє чітке відмежування її від оточуючих тканин. На розрізі має вигляд студенистої напівпрозорої маси з безліччю дрібних кіст, виповнених слизистою кров'янистою рідиною.

Мікроскопічно в міксомі розрізняють зірчасті веретеноподібні анастомозуючі відростками клітини, які розташовані в напівпрозорій, з муцином, основній речовині, яка насичена кровоносними судинами, колагеновими і аргирофільними волокнами. Деколи спостерігається інфільтруючий ріст пухлини по сполучнотканинних просторах та по ходу крупних кровоносних судин за межі пухлинного вузла. Капсули пухлина не має.

Локалізується пухлина в бокових відділах верхньої і нижньої щелеп, росте повільно, безболісно, проявляється вздуттям кістки. При пальпації визначають щільний, безболісний вузол з гладкою поверхнею, вкритий незміненою слизовою оболонкою. Деколи виявляють розхитування і зміщення зубів. На нижній щелепі у випадку проростання пухлиною судинно-нервового пучка визначається симптом Венсона. На верхній щелепі пухлина може проростати у верхньо-щелепову пазуху і в порожнину носа.

На рентгенограмі розрізняють округлої чи овальної форми вогнище деструкції. Границі вогнища деструкції нечіткі, деколи воно поступово переходить в незмінену кісткову тканину. В деяких випадках пухлина має крупнопористий характер чи нагадує кісткову кісту. Навколо пухлини кістка не змінена.

Диференціювати міксому слід з амелобластомою, остеобластокластомою, кістою. Облегшити діагностику може дослідження пунктату пухлини. Кінцевий діагноз переважно встановлюють на основі гістологічного дослідження пухлини.

Лікування міксоми виключно хірургічне. Беручи до уваги, що в міксомі часто виявляються поліморфні клітини з гіперхроматичними ядрами, характерними для злоякісних новоутворів, а сама пухлина проявляє тенденцію до інфільтруючого росту, показане радикальне видалення пухлини шляхом підокістної резекції щелепи з одномоментною кістковою пластикою. Рецидиви після такої операції переважно не виникають.

Холестеотома (жемчужна пухлина) – пухлиноподібний новоутвір, розвивається в результаті дизонтогенеза (вроджена хвороба), або внаслідок травми чи хронічного запалення – нагадує одонтогенну кісту. Макроскопічно – маса з перламутровим блиском.

Хондрома. Хондромищелеп складають, за даними А.А. Колесова, 1,3% всіх первинних пухлин і пухлиноподібних утворень кісток щелеп. У клініці хондроми діагностовані у 1,24% хворих, які поступили на лікування з причини доброякісних новоутворень обличчя і щелеп. Зустрічаються у хворих людей віком - від 11 до 69 років, частіше у жінок.

Клініка: Хондрома локалізується переважно у передньому відділі верхньої щелепи, по ходу середнього шва, рідше зустрічається в діялнці суглобового і альвеолярного відростків нижньої щелепи.

Розрізняють екхондроми і енхондроми. Ростуть вони повільно: тривалість хвороби до поступлення хворих в клініку з екхондромами досягають 2-6 років, а з енхондромами - від 3 міс. до 20-40 років.

Екхондрома проявляється у формі круглої або овальної щільної, а інколи - щільно-еластичної пухлини. Її поверхня може бути гладкою або дольчатою і горбистою.

Пухлина має широку основу, розташовується на вестибулярній поверхні верхньої щелепи або охоплює у вигляді сідла її альвеолярний відросток з обох сторін. Верхня губа, при цьому припіднята і відтіснена вперед, ротова щілина при великій екхондромі може й не змикатися. Слизова оболонка, яка покриває пухлину – анемічна. Пухлина неболюча, спаяна з кісткою, можливе проростання її в носову порожнину, верхньощелепову пазуху і орбіту, в зв'язку з чим інколи відмічається невралгічний біль і парестезії.

Rtg – картина екхондроми типова: на передній стінці верхньої щелепи наявне утворення, всередині якого - ділянки звапнення. Вони різні за формою і розмірах. Зовнішні контури пухлини на Rtg визначаються важко, якщо в ній мало вогнищ звапнення.

Диференціювати екхондрому легко; при цьому необхідно мати на увазі фіброзну дисплазію кістки, щільну фіброму, звапнений епулід. Гістологічне дослідження дозвоялє уточнити кінцевий діагноз.

Екхондроми, особливо звапнені в багатьох місцях, дуже схильні до рецидивів після операції.

Енхондроми локалізуються як у верхній, так і у нижній щелепі. Росте пухлина переважно повільно (до 20-40 років), нічим себе не проявляє. Першими озанками бувають: біль, рухомість і зміщення зубів у зоні пухлини. Потім з'являється випячування - щільне, нерухоме, спаяне з кісткою, часто болюче при пальпації, інколи з симптомом пергаментного хрусту.

На Rtg – виглядає як кіста, в яку обернені корені зубів, які розсмоктуються. У інших випадках втрата кісткової речовини майже не помітна, так як пухлина звапнена або осифікована.

Диференціювати енхондрому необхідно з кистою, фіброзною дисплазією, центральною фібромою. Кінцевий діагноз ставиться на основі патогістологічного дослідження.

Пат. анатомія: Макроскопічно хондрома має перламутровий блиск або блідо-жовту окраску; вона покрита тонкою фіброзною капсулою. Хондроміксома на розрізі інколи має кистозні простори, наповнені в'язкою прозорою речовиною.

Мікроскопічно хондрома звичайно складається із гіалінового хряща з прошарком сполучної тканини, яка містить судини. Пухлина складається із основної речовини, в якій можуть бути вогнища ослизнення, звапнення або окостеніння, а також хрящових клітин. У відповідності до структурних особливостей розрізняють хондроміксоми, петрифіковані хондроми, остеохондроми. Виражене звапнення є передвісником можливого злоякісного переродження хондроми в хондросаркому; ходроміксоми протікають несприятливо.

Лікування - радикальне видалення методом економної (можливо – часткової) резекції щелепи, але в межах явно здорових тканин. Після нерадикального видалення можливі рецедиви з переродженням пухлини в хондросаркому.

Променева терапія при будь-якому виді хондроми – неефективна.

Прогноз: сприятливий при умові радикального хірургічного лікування в ранній стадії захворювання.

Loading...

 
 

Цікаве