WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Неодонтогенні запальні процеси: фурункул, карбункул, бешиха, нома та інші. Специфічні запальні процеси: сифіліс, СНІД, туберкульоз - Лекція

Неодонтогенні запальні процеси: фурункул, карбункул, бешиха, нома та інші. Специфічні запальні процеси: сифіліс, СНІД, туберкульоз - Лекція

Лекція

Неодонтогенні запальні процеси: фурункул, карбункул, бешиха, нома та інші. Специфічні запальні процеси: сифіліс, СНІД, туберкульоз

П Л А Н

  1. Фурункул і карбункул;

  2. Бешиха;

  3. Нома (водяний рак)

Фурункул – гостре гнійно-некротичне запалення волосяного фолікула і оточуючої сполучної тканини. Захворювання відмічається частіше у осіб молодого віку. За даними С.М.Курбаталієва і спів. (1977), 65,4% хворих були у віці від 12 до 40 років. Фурункули у 64,2%, карбункули у 15,1% хворих локалізуються на обличчі.

Збудниками захворювання найчастіше є золотистий, рідше білий стафілокок. До сприяючих факторів у виникненні фурункулів обличчя відносять забруднення шкіри мазутом, машинним маслом або грубими частинками "пилу" (вапно, цемент, вугілля), особливо в поєднанні з мікротравмою при голінні, видавлюванні.

Факторами, які сприяють розвитку фурункулів можуть бути також несприятливі метеорологічні умови, охолодження, перегрівання організму, порушення нервової, ендокринної системи, авітаміноз, інтоксикація. Особливе значення у виникненні захворювання має порушення вуглеводного обміну. Встановлено, що більше 20% хворих цукровим діабетом страждають фурункульозом. Частіше рецедиви неодиноких фурункулів зумовлені сенсибілізацією шкіри до стафілококової інфекції.

Фурункули обличчя частіше локалізуються в ділянці губ, підборідка, носа, рідше на шкірі чола та щік. Ю.А.Ашмарін і В.М.Крейнін (1974) у розвитку фурункулів розрізняють три стадії.

На початку виникають нечітко обмежені почервоніння та припухання, які супроводжуються незначним болем. На протязі 1-2 днів в ділянці гирла волосяного фолікула формується обмежений вузлик, підлеглі тканини інфільтруються, гіперемія шкіри в ділянці інфільтрату збільшується, появляється різка болючість. Характерною особливістю фурункулів обличчя є виражений набряк межуючих з вузликом тканин.

Друга стадія розвитку фурункула характеризується нагноєнням та некрозом. Через 3-4 дні від початку захворювання проходить гнійне розплавлення тканин, яке клінічно проявляється флюктуацією. Після самовільного або штучного розкриття фурункула виділяється невелика кількість гною з домішками крові. На місці дефекту епідермісу видно некротичний стержень фурункула, який разом з гноєм самовільно відторгається або видаляється пінцетом. Після цього на місці фурункула утворюється невелика кровоточива виразка, яка заповнюється грануляціями, інфільтрація і набряк оточуючих з фурункулом тканин зменшується. При своєчасній та інтенсивній терапії інфільтрація тканин поступово зменшується, наступає абортивний період процесу без абсцедування.

Для третьої стадії характерне загоєння рани з утворенням невеликого, дещо втягнутого рубця. У випадках надмірного накопичення гною і розплавлення некротичного стержня виникає так званий абсцедуючий фурункул.

Класифікація:

І. Необтяжені форми фурункулів та карбункулів;

  1. Початкова стадія фолікуліта:

а) остофолікуліт;

б) глибокий фолікуліт;

  1. Запальна інфільтрація;

  2. Відторгнення гнійно-некротичного стержня;

  3. Розсмоктування запального інфільтрату;

ІІ. Рецидивуючі фурункули;

ІІІ. Обтяжені форми клінічного перебігу фурункулів та карбункулів;

А. Місцеві ускладнення:

  1. Запалення червоної облямівки губи;

  2. Запалення вен (флебіти, тромбофлебіт);

  3. В регіонарних лімфатичних вузлах та лімфатичних судинах (глибокий лімфогоїт, серозний та гнійний лімфаденіт, періоденіт, адентофлегмона);

  4. Запалення оточуючих м'яких тканин (запальний інфільтрат, абсцес і флегмона);

  5. Зі сторони кісткової тканини (остеомієліт);

  6. Рожисте запалення;

Б. Запальні ускладнення:

  1. Синустромбоз;

  2. Менінгіт;

  3. Сепсіс (різні його форми)

Фурункули обличчя нерідко супроводжуються регіонарним лімфаденітом, проте нагноєння лімфатичних вузлів проходить рідко. У таких хворих з'являються головний біль, незначний озноб, загальне нездужання, які вказують на прояви інтоксикації організму. Особливо важкий клінічний перебіг характерний для фурункулів верхньої губи, в ділянці носогубного трикутника. В зв'язку з порівняно частим виникненням різних ускладнень (тромбофлебіт лицевих вен і печеристого синуса, сепсис, менінгоенцефаліт), такі фурункули одержали назву "злоякісних". Слід підкреслити, що термін "злоякісний фурункул" використав ще у 1854 р. М.І.Пирогов в книзі "Клінічна хірургія". "Злоякісний" перебіг фурункула пов'язують в основному із спробою їх видавлювання. Л.М.Шнапер відмічає, що із 36 померлих хворих в наслідок ускладнень, які виникли при фурункулах і карбункулах обличчя: 35 видавлювали гнійник. "Злоякісному" перебігу фурункулів обличчя сприяють також тривале неповноцінне лікування хворих в поліклініці. До застосування антибіотиків летальність при "злоякісних фурункулах" досягала 45-65%.

М.М.Гордіюк і О.В.Рибалов (1973) у 6 хворих відмічали "злоякісний" перебіг фурункула, який супроводжувався такими грізними ускладненнями як гострий остеомієліт нижньої щелепи (у 2), сепсис з тромбозом венозних синусів (у 2), тромбофлебіт вен обличчя (у 2). В 5 із 6 випадків "злоякісний" перебіг фурункула наступив після спроби його видавити на початковій стадії захворювання. Це пов'язано з тим, що піогенна мембрана, захоплююча фурункул та карбункул, має сітчату будову, а не уявляє цільний "вал" як при абсцесах. Тому видавлювання гнійників може повести за собою дуже небезпечне для життя хворого ускладнення.

Фурункул може ускладнюватися утворенням карбункула, при якому одночасно уражаються декілька волосяних фолікулів. На відміну від фурункула, карбункул є розлитим гнійно-некротичним запаленням глибоких відділів шкіри і підшкірно-жирової клітковини. Етіологія і патогенез карбункула такі як і у фурункула. Карбункул частіше виникає у людей похилого віку та у виснажених хворих. Співвідношення фурункул і карбункул 1:6.

Розвиток карбункула, як і фурункула, починається із утворення пустули. Проте, при карбункулі швидко з'являється щільний, різко болючий інфільтрат, який розповсюджується не тільки на всі шари, але й на підшкірну жирову клітковину. Шкіра над інфільтратом має синьо-багрове забарвлення. Характерна поява декількох гнійно-некротичних "головок". Пізніше в центральній частині карбункула проходить розм'ягчення і відторгнення некротизованої тканини.

Як правило, спостерігається регіонарний лімфаденіт. Стан хворого важкий. Температура тіла досягає 39-400С. Нерідко спостерігається сильний озноб. Мають місце і інші симптоми гнійно-резорбтивної лихоманки (виражений лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, різке збільшення ШОЄ).

Карбункули обличчя частіше, ніж фурункули, ускладнюються тромбофлебітом лицевих вен і печеристого синуса, септикопіємією. За спостереженням С.Д.Сидорова (1979), у 5% хворих з фурункулами і у 40,8% хворих з карбункулами обличчя виникли тромбофлебіти лицевих вен і печеристого синуса.

Лікування неускладнених фурункулів, особливо в першій стадії, проводиться консервативно і, як правило, амбулаторно. Перш за все, слід усунути всякі зовнішні подразники – гоління, найменше травмування тканин у ділянці фурункула. Хворим з карбункулами обличчя необхідно дотримуватися ліжкового режиму, не розмовляти, харчуватися через трубку.

Шкіра обличчя, яка оточує фурункул, обробляється 2% саліциловим спиртом, 70% етиловим спиртом, потім накладають асептичну пов'язку. Дерматологи до розкриття вогнища пропонують лікувати фурункул чистим іхтіолом, який володіє бактерицивидною, кератопластичною та знеболюючою дією.

Хороший ефект дає блокада з новокаїном та антибіотиками, нерідко її повторюють 2-3 рази. Вводити новокаїн в оточуючий інфільтрат тканини слід здійснювати повільно, рівномірно. При необхідності блокаду здійснюють із 2-3 сторін. Вводити анестетик і антибіотики в інфільтровані тканини недоцільно із-за різкої болючості. Застосовувати пеніцилін не доцільно, так як в 91% випадках флора до цього не чутлива.

Місцева терапія (блокада токсинів і тромбопластика)

При фурункулах і карбункулах обличчя, які перебігають з вираженою інтоксикацією, проводять активну антибактеріальну терапію антибіотиками і сульфаніламідами за загальноприйнятими схемами. Особливу значимість набувають посилення неспецифічних факторів захисту організму та імунотерапія. До середників неспецифічної стимулюючої терапії, яка застосовується при рецедивуючих фурункулах відносять гемотрансфузії, пірогенал, продігіозан. Активну специфічну імунотерапію при фурункулах і карбункулах обличчя проводять стафілококовим антифагіном і бактеріофагом, стафілококовим анатоксином. Пасивну специфічну імунотерапію здійснюють гіперімунною антистафілококовою плазмою і гама-глобуліном, які здійснюють специфічну антистафілококову дію.

Важливе значення в комплексній терапії мають фізичні фактори. На початкових стадіях розвитку фурункула ефективні УФ-промені, електричне поле УВЧ. Особливо ефективним є лікування фурункулів обличчя методом гіпотермії, яка здійснюється хлоретилом після обробки шкіри етиловим спиртом.

Пропонують рентгентерапію – 4-5 сеансів в невеликих дозах.

Гелій – неоновий лазер.

Хірургічне лікування при фурункулах проводиться у випадках їх абсцедування, після розтину порожнина дренується (під місцевою анестезією).

При карбункулах в стадії інфільтрації – консервативна терапія, при прогресуванні – розтинають шкіру і підшкірну клітковину в ділянці карбункула і висікають некротизовані тканини.

Бешиха обличчя. Бешиха – це інфекційне захворювання, яке характеризується гострим серозним або серозно-геморагічним запаленням шкіри і слизових оболонок, явищами загальної інтоксикації.

ЕТІОЛОГІЯ. Збудником бешихи є бета-гемолітичний стрептокок з групи А. Захворювання може виникати також і від інших серотипів стрептокока. При ускладненому перебігу бешихи в патологічному процесі можуть приймати участь і інші мікроби, в тому числі стафілококи і бактероїди.

Loading...

 
 

Цікаве