WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Наслідки нервово-дистрофічних і функціональних порушень тканин обличчя. Нориці слинних залоз - Лекція

Наслідки нервово-дистрофічних і функціональних порушень тканин обличчя. Нориці слинних залоз - Лекція

Sarbo і Б.Н.Маньковський (цит. за Л.А.Шуринок, 1967) спостерігали випадки геміатрофії післяепідемічного енцефаліту; Seligmuller (1875) - після вогнепального поранення шийного симпатичного нерву; зустрічається вона при туберкульозі легень, що охоплює шийний симпатичний стовбур спостерігали випадки геміатрофії обличчя після одноразової травми обличчя і після рецидивуючих грипозних станів. Однак дослідження Л.А. Шуринок та ін. авторів показали, що прогресуюча атрофія обличчя як правилом являється синдромом різних захворювань, при яких в патологічний процес втягується вегетативна нервова система на різних її рівнях. Очевидно, травми і інші фактори є лише поштовхом до розвитку цих серйозних нервово-дистрофічних явищ.

Скарги. Хворі, як правило, скаржаться на те, що хвора половина обличчя менша здорової; різниця в об'ємі лицьового скелета і м'яких тканин постійно збільшується. Пригнічує хворих ще й те, що на стороні ураження шкіра темного кольору, стоншена, збирається під час посмішки у велику кількість складок. Інколи хворі відмічають поколюючі болі в ділянці пошкодженої щоки, або на всій половині обличчя, сльозотечу з ока пошкодженої сторони, особливо на холоді, на вітрі; при цьому вони помічають, що на холоді різниця в кольорі щік особливо помітна.

Об'єктивні дані. Найчастіше зустрічається одностороння атрофія. Наприклад, за матеріалами Л.А. Шуринок, вона була у 40 хворих із 64.

У випадку різковираженої геміатрофії чітко помітна значна асиметрія обличчя. Складається уявлення, що одна половина його належить людині, яка виснажена голодуванням або раковою інтоксикацією, а друга – здоровій. Хвора сторона має жовтувато сірий або коричневий колір і ніколи не покривається рум'янцем. Очна щілина розширена за рахунок низького стояння западіння нижньої повіки.

При надавлюванні на нижньоорбатальний, верхньоорбітальний і ментальний отвори виникає біль. Корнеальний рефлекс понижений, але зіниці рівномірно і однаково реагують на світло. При пальпації виявляється пергаментоподібна стоншена шкіра; атрофія поширюється і на нижчележачу жирову клітковину, власне жувальну і скроневу мускулатуру, кісткову тканину (щелепу), скулова кістка і скулова арка). Підборіддя зміщене в хвору сторону, оскільки розмір тіла гілки нижньої щелепи зменшений, особливо у хворого, який з дитинства страждає геміатрофією обличчя; зменшена половина носа; вушна раковина зморщена.

В деяких випадках половинна атрофія обличчя поєднується з атрофією тієї ж половини тулуба, а інколи - атрофією протилежної сторони тулуба. Так, Л.А. Шурінок серед 64 хворих відмітила 40 випадків геміатрофії, 13 – з двосторонньою атрофією обличчя, 2 - з перехресною геміатрофією обличчя і тулуба.

Бувають випадки коли геміатрофія м'яких тканин і кісток обличчя поєднується з односторонньою склеродермією або надлишковим відкладанням пігмента в шкірі, порушення росту або депігментація волосся, геміатрофією язика, м'якого піднебіння і альвеоялрних паростків, каріозною хворобою і випаданням зубів. Іноді спостерігається порушення секреторних (потовиділення) і вазомоторних процесів в шкірі. Досягнувши того чи іншого ступеня, геміатрофія обличчя призупиняється, стабілізується і далі не прогресує.

Клініко-фізіологічні обстеження (Л.А.Шурінок) цих хворих показали, що при всіх формах атрофії обличчя спостерігаються виражені ушкодження вегетативної нервової системи. У хворих з одностороннью дистофією обличчя виявляється як правило асиметрія показників електричних потенціалів і температури шкіри з перевагою на стороні ураження. В більшості випадків відмічається зниження осцелогрфічного індексу і спазм капілярів на хворій стороні, що свідчить про перевагу функцій симпатичної нервової системи.

Майже у всіх хворих на електроенцефалограмах виявляються зміни, характерні для пораження гіпоталомо-мезенцевальних утворень головного мозку. Електроміографічні дослідження майже завжди констатують зміни електричної активності м'язів на стороні дистрофії, в тому числі і там, де клінічно спостерігаються атрофічні прояви в тканинах.

На основі комплексу клініко-фізіологічних досліджень Л.А.Шуринок виділяє дві стадії атрофії обличчя - прогресуючу і стаціонарну.

Диференціальну діагностику треба проводити з врахуванням можливості наступних подібних захворювань: асиметрія обличчя при вродженому недорозвитку обличчя, половинна гіпертрофія обличчя, а також м'язева кривошия, вогнищева склеродермія, атрофія тканин при ліподистрофіях і дерматоміозиті. Останнє захворювання в курсах загальної ортопедії і дерматології.

Лікування:

Хірургічні методи лікування допустимі тільки після зупинки або гальмування прогресу процесу, тобто в його другій закінченій стадії. На основі досвіду консервативного передопераційного лікування Л.А.Шуринок рекомндує комплекс медикаментозного і фізіотерапевтичного лікування в співвідношенні з ваго-симпатичною блокадою, а іноді - і блокадою зірчатого вузла.

В результаті консервативного передопераційного лікування атрофія залишається, як правило, зовнішньо вираженою, але процес стабілізується, загальмовується. Запис міограм м'язів обличчя показує, що біоелектрична активність їх підвищується, асиметрія показників стану вегетативної нервової системи зменшується або зникає, в ряді випадків (початкових форм захворювання) знижуються величини електричних потенціалів шкіри обличчя, зникають порушення термотопографії шкіри.

Із числа методів хірургічного лікування слід назвати і характеризувати наступне:

  1. Ін'єкції парафіну під шкіру атрофованої щоки. Мали місце випадки тромбозу і емболії судин привели до того, що хірургія не використовує цей метод.

  2. Пересаджувана жирова клітковина поетапно і нерівномірно зморщується, тому метод підсадки жиру не знайшов широкого застосування.

  3. Введення пластмасових імплантатів (ЕГМАСС –12, АКР – 7) забезпечує усунення асиметрії обличчя в стані спокою, але разом з тим знерухомлює хвору сторону і виключає симетричність посмішки. Не задовільняє хворих і жорсткість пластмаси, розміщеної в тих місцях яким властива м'якість і податливість. В цьому відношенні більш перспективна підсадка пористих пластмас, однак про результати їх застосування повідомлень в літературі поки немає.

  4. Підсадка під шкіру подрібненого хряща і сполучнотканинної основи філатовського стебла володіє майже тими ж недостатками: жорсткістю (зрящ), здатністю знерухомлювати обличчя.

  5. Підсадка деепідермізованого і без підшкірної жирової клітковини шкірного клаптя, корекція контура обличчя за методом Ю.І.Бернадського в наш час найбільш поширена. З цією метою ми в підщелеповій ділянці робимо розріз, яерез який за допомогою великих зігнутих тупокінцевих ножниць Купера або спеціального распатора з довгою ручкою відсепаровуєм шкіру напередодні припідняту за допомогою 0,25 % р-ну новокаїну. Затампонувавши і придавивши ззовні утворену кишеню, переносимо операцію на передню поверхню живота, де місцевою анестезією окреслюємо по раніше заготовленому шаблону контури майбутнього трансплантата. В окресленій ділянці здійснюємо деіпетермізацію, а поітм відсепаровуємо його, намагаючись не зачіпати підшкірну жирову клітковину. Взявши клапоть на пластмасові нитки " Держалки", кінці їх вводять в вушко 3-4 товстих голок, за допомогою яких протягуємо кінці держалок в підшкірну рану на обличчі а потім з верхнього і бокових зводів рани виводимо назовні і зв'язуємо на невеликих йодоформних валиках. Таким чином, транспалнтат шкіри являється як би розтягнутим по всій підшкірній раневій поверхні. Враховуючи, що транспалнтат з двох сторін має раневу поверхню, він приростає до шкіри і підшкірно розміщених тканин всередині рани - кишені.

В місцях найбільшого западіння щоки ми здвоюємо клапоть або кладемо в 3 шари шляхом пришивання до основного клаптя ще своєрідної "нашлепки" – дублікатури. Косметичний ефект такої методики достатньо високий; усувається асиметрія обличчя; рухомість пораженої половини обличчя хоч і зменшується, але не паралузіється повністю.

Недоліки цього методу: з часом наступає деяка атрофія підсадженої шкіри і приходиться добавляти новий шар її; у деяких хворих розвивається сальні кісти, які поступово збільшуються. В цих випадках рекомендуємо поступити наступним чином: проколоти товстою ін'єкційною голкою шкіру над місцем накопичення жиру (в 2-3 місцях) і через проколи видавити жир. Потім промити опустілу порожнину 96% р-ном спирту, щоб визвати денатурацію активізований клітин сальних залоз; частину спирту залишаємо в порожнині під давлячою пов'язкою, яка накладається на 3-4 дні.

Loading...

 
 

Цікаве